Палац Потоцьких у Тульчині

Палац Потоцьких у Тульчині (Тульчинський палац) – один із кращих зразків української архітектури у стилі класицизму. Він вражає своєю красою та грандіозністю. Не даремно його називають Подільським Версалем. Це окраса і візитівка міста Тульчина.

 

 

Палац у Тульчині був зведений у 1775-1782 роках для графа Станіслава Щенсного Потоцького. Потоцькі володіли тульчинським землями від 1729 року. До них Тульчин належав Калиновським – польському дворянського роду. У 1772 році місто переходить до Станіслава Потоцького, який приймає рішення побудувати тут палац.

 

 

Станіслав Щенсни Потоцький увійшов в історію не лише завдяки своїй активній політичній діяльності, але і бурхливим романам. Все життя цієї людини насичене любовними переживаннями. Його перший шлюб обернувся трагедією. Станіслав Потоцький одружився проти волі батьків, таємно повінчавшись у 1770 році з Гертрудою Комарівською, дочкою бідних шляхтичів. Його батьки не розраховували на таку партію для свого сина й організували викрадення невістки з метою передати її в монастир і надалі розірвати шлюб. Під час цього викрадення Гертруда, на той час уже вагітна, була випадково задушена.

 

Станіслав був шокований смертю коханої і мало не наклав на себе руки. За три роки він одружився з Жозефіною (Йозефіною) Вандалін-Мнішек, що належала до багатого та знатного роду. Через кілька років подружнього життя Станіслав Потоцький по вуха закохується в заміжню жінку Софію де Вітт, на честь якої пізніше він побудує уманський парк «Софіївка».

 

Протягом наступних років Станіслав домагатиметься розлучення зі своєю законною дружиною, а Софія – з чоловіком. У цей час коханці будуть жити разом цивільним шлюбом, і у них народиться двоє дітей. Тільки в 1798 році вони узаконять свої стосунки. Їх повінчали 17 квітня в Тульчині. Софія виявилася фатальним коханням Станіслава Потоцького. За деякими даними граф помер, не переживши зради своєї дружини, та ще й не з ким-небудь, а з його власним сином Юрієм (Єжи).

 

Будівництво палацового комплексу в Тульчині, резиденції Потоцьких, здійснювалося за проектом французького архітектора Жозефа Ежена Лакруа.

 

 

Весь палацовий комплекс складався з декількох будівель: головного двоповерхового палацу, фасад якого прикрашала колонада з десяти колон; двох двоповерхових корпусів, розташованих п-образно праворуч і ліворуч від палацу, які з’єднувалися напівкруглими галереями; оранжереї, турецької лазні, стайні, манежу та інших будівель. Над інтер’єром працював голландський дизайнер Меркс.

 

 

Палац Потоцьких був декорований ліпниною та позолотою, прикрашений творами кращих живописців (Рембрандта, Рафаеля та ін), тут була зібрана багата бібліотека, що налічувала 17 000 книг. У палаці зберігалася колекція античних монет, сервізів, кубків зі скла тощо.

 

Здивувати гостей Потоцькому було чим. При Тульчинському палаці працював театр, в якому виступали професійні актори. Тут влаштовувалися пишні бали. До палацу Потоцьких приїжджали король Польщі Станіслав Понятовський, князь Григорій Потьомкін, Олександр Пушкін та ін.

 

Дворовий ансамбль доповнював чудовий парк, який Станіслав Потоцький назвав по-російськи «Хорошо» («Хороше»).

 

 

Серед зелених насаджень парку домінували сосни та італійські тополі. Парк був прикрашений фонтанами, каскадами, альтанками, скульптурами. Тут була добре продумана система ставків та шлюзів, завдяки якій човни могли пересуватися по водній гладі без весел. Через канали були побудовані мальовничі містки. Сьогодні від ставків, як і від самого парку, залишилися лише спогади.

 

 

Парк був вирубаний після революції, а ставок поступово заріс. Прекрасний парковий ансамбль, про який так ретельно дбав Станіслав Потоцький, був знищений людиною і часом. Вціліли далеко не всі будівлі Тульчинського палацу, не зберігся й інтер’єр. Два бокових флігеля досі потребують повної реконструкції.

 

Зате центральний корпус палацу Потоцьких у Тульчині до сих пір зберігає свою велич і пишність, радуючи погляд туристів і … студентів (з 1984 року і по сьогоднішній день тут діє Вінницьке училище культури і мистецтв).

 

В’ячеслав Непран