Пірокінез і закон

Розпочнемо з дуже складного запитання: що ви бачите на цьому фото? А саме, у верхній частині.

Правильно, вікна. Чийсь балкон ліворуч від закопченої стіни.

Тепер наступне запитання, теж надзвичайно складне: що відчували мешканці, яких серед ночі розбудила пожежа? А, напевне, вони дуже зраділи та були у захваті.

Підпали приміщень, які займають осередки політичної партії “Оппозиційний блок” (далі – “ОБ”) було скоєно майже одночасно в декількох населених пунктах: м. Кам’янське, Кривий Ріг, Дніпро, а також у Рівненській і Закарпатській областях.

“Офіси “Опоблоку” горять по всій країні”, – радісно рапортують наші видання. “Ура, сталися пожежі у житлових будинках!”, або “Ура, палають офісні центри!” – чи не одне й те саме? Можна було й так написати. При цьому журналісти, котрі висвітлювали цю новину, використовують специфічну, перекручену термінологію. Як, наприклад, Інтернет-ресурс “Мир” та інші: “Українські патріоти, котрі не бажають називати свою організацію, повідомили: це тільки початок…”.

Дивно: якщо патріотизм у нас не переслідується за законом, то навіщо їм було закривати обличчя капюшонами та виходити на боротьбу “за праве діло” під покровом темряви, перед світанком?

Бігати містом посеред ночі з каністрою та сірниками, ховаючи обличчя під маскою – це не патріотизм. Не треба спотворювати істиний патріотизм, змішуючи його із зухвалою безкарністю і безвідповідальністю по відношенню до своїх же співвітчизників.

Так, усім нам відомо, що “ОБ”  фактично є однією з “реінкарнацій” Партії регіонів, однак партія (подобається нам це чи ні) офіційно зареєстрована, наразі не заборонена, й тому продовжує володіти майном, у тому числі приміщеннями тощо.

Звісно ж, і підпали сталися не на порожньому місці. Причиною такої реакції стали дії правоохоронців і “тітушок” під час сутичок 9-го травня, що сталися на марші, котрий був організований О. Вілкулом. Тоді серед постраждалих були ветерани АТО.

Зараз, коли саме триває службове розслідування щодо дій представників поліції, можна було б активізуватися й цьому посприяти. Адже є купа доказів – і фото, і відео, – на заходах була присутня значна кількість учасників, які можуть дати свідчення. Тут марно сподіватися на те, що, мовляв, і так усі все бачили та усі все знають. Поліція, прокуратура та й усі правоохоронні органи працюють “за папером”, тобто на підставі заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються. А волання в соцмрережах – не аргумент і навіть не доказ.  Наявні матеріали швиденько б викласти у документальній формі, зазначивши про конкретні обставини та разом з доказами направити на розгляд. І нехай би перевіряли. Якщо поліція не реагуватиме чи поставиться формально – в суді домагатися визнання протиправною бездіяльності та змушувати до вжиття заходів реагування.

Далі, щодо діяльності “ОБ” чи окремих його представників: ніхто не забороняє в законний спосіб зібрати інформацію про ті їхні дії, що суперечать закону. Наприклад, щодо підпалених осередків – що відбувалося там? Хто (імена, посади), коли і як організовували “тітушок”, кому і скільки платили і т.д. Що цікавого ще робили? З фактами, свідченнями і доказами, відповідно.

Чиркнути сірником простіше, бо це не потребує особливих розумових зусиль. Взяти ж до рук і уважно прочитати Кримінальний процесуальний кодекс України, що, за всіх його недоліків, доволі повно регламентує можливості громадян змусити правоохоронну систему працювати, мабуть, складно чи ліниво.

І так триватиме, допоки партія має легальні підстави для своєї діяльності, а також електоральну підтримку, а ще допоки факти причетності її представників до скоєння злочиннів, у тому числі тяжких не буде доведено у встановленому порядку. Але ж сприяти цьому, ясна річ, набагато складніше, бо тут потрібно думати головою. Простіше заради певних політичних амбіцій перед телекамерами кидатися в бійку на Вілкула і демонструвати свою неспроможність і нездатність діяти в законний спосіб.

Щодо приміщень, які займає “ОБ”.

Підвісна стеля, як бачимо, поплавилася.

Сказати узагальнено “офіс “ОБ” – значить ввести в оману громадськість, ніби натякаючи на якусь абстрактну окремо розташовану будівлю. Як і будь-які інші контори, вони орендують невеликі приміщення на кілька кабінетів (один – два) на перших поверхах житлових будинків, торговельних чи офісних центрів.

Так, у м. Дніпрі днями невідомими особами було скоєно підпал не в самому приміщенні, а у вхідній зоні офісного центру. В тому центрі крім “ОБ” розміщуються офіси цілої низки найрізноманітніших фірм: юридична і транспортна компанії, офіс фахівців IT, дистриб’ютор продукції для косметології, металлотрейдер та інші. Вони чим завинили (особливо косметика)?
Офіс “ОБ” займає одне приміщення на п’ятому поверсі (всього в будівлі 8 поверсів), а сама будівля є складовою комплексу, що має назву “Житловий будинок з приміщеннями торгово-комерційного призначення та автопаркінгом” – там узагалі 24 поверхи. Добре, що вхід до житлової зони комплексу розташований на віддаленні, тому мешканці будинку не постраждали. Але сам підпал не міг нанести й будь-якої шкоди безпосередньо приміщенням офісу “ОБ”. Це була просто показушна акція.
Але повернемося до будівлі, де розташоване приміщення “ОБ”. Вище, весь шостий поверх над ним займає Освітній ХАБ “Spalah”, де постійно проводять різні заходи. Там завжди, практично цілодобово збирається багато молоді. ХАБ має окремий вхід, однак у разі, якщо пожежа виникне в офісі “ОБ”, то постраждає молодь, яка навряд чи є прихильниками “ОБ”.
Це вже не перший випадок підпалу. Попередній раз чи то нервували, чи то поспіхом підпалили автономний вхід на нульовий поверх.

Глибокою помилкою буде вважати, що підпали, погроми та інші позаправові радикальні засоби допоможуть відновити справедливість. Тим більше, не доречно тут спекулювати на темі Революції Гідності: вона вже відбулася, і нам тепер належить займатися розбудовою країни, захистом державності й утвердженням демократичних європейських цінностей. А європейські цінності жодним чином не ототожнюються з безладом і “правом натовпу”. Хто відвідував хоч одну з країн ЄС, ті все бачили на власні очі.

Бути патріотом, любити свою країну набагато складніше. Докладати зусиль задля того, щоб ми та наші нащадки жили у цивілізованій правовій державі – це не офіси палити.

Агресія породжує тільки агресію. Насильство провокує тільки насильство. Так само порушення закону спричиняє тільки безлад і нічого крім безладу. Навіщо нам це потрібно – такий крок назад? При тому, що народ у нас працьовитий і розумний, але часом ми про це забуваємо, скатуючись до банального дикунства. На радість країні-агресору: у Московії століттями плекали та навіювали всім міф про те, що українці за своєю природою дикі, нездатні до порядку та потребують постійного контролю й опіки з боку “старшого брата”.

Ірина Кременовська