Сен-Мартін, Париж

The following two tabs change content below.

У світі чимало міст, крізь які проходять річки й канали. В першу чергу, коли йдеться про канали, ми згадуємо про Венецію, Амстердам або Санкт-Петербург. Столиця Франції теж має свій канал, який носить красиву назву Сен-Мартін.

 

 

Канал бере початок з однойменної вулиці, що в 10-му окрузі Парижа і проходить крізь безліч красивих архітектурних споруд, розвідних та пішохідних мостів, йде під землю і знову підіймається, щоб, в кінцевому рахунку, дістатися до Сени. Це в минулому столітті річка Сена була тихою й спокійною, а сьогодні вона гучна, строката, повна прогулянкових катерів, плавучих ресторанів та яхт. В її гавані швартується близько 150 катерів, її давно облюбували любителі фестивалів, дискотек, світських тусовок і навіть театральних вистав.

 

 

Але спочатку канал був задуманий для скорочення шляху річкового судноплавства до Сени і для постачання паризьких фонтанів водою. Притоку Урк річки Марна було вирішено провести через кілька округів Парижа аж до площі у Бастилії, де вона з’єднається з Сеною.

 

Boulevard Richard Lenoir. Саме тут вода каналу Сен-Мартін тече під ногами

 

Будівництво було закладено ще за часів Наполеона у 1822 р., але, зважаючи на гостру нестачу грошей на будівництво каналу, було вирішено ввести податок на вино. Такий непопулярний серед населення економічний захід дозволив добудувати канал вже в 1825 році, за часів правління Карла X. А за часів Наполеона III, коли за затвердженим планом забудови над каналом запланували закласти бульвари, канал місцями йде під землю. Проритий канал, який продовжував річку Урк, має ширину 4,5 метра і протяжність 4,55 км.

 

Канал починає свій шлях від площі Бастилії, де він примикає до Сени і має назву «Арсенальна водойма». Саме в цьому самому місці водоймі знаходиться порт, що вміщає близько 180 суден, і з якого можна відправитися у річковий круїз.

 

 

Потім «Арсенальна водойма» ховається під землю. Там, під бульваром «Рішар Ленуар», на якому він виливається в фонтани, канал на два кілометри зникає з очей.

 

 

Знову з’явиться канал недалеко від «Площі Республіки», а біля станції метро Сталінградської, названої на честь здобуття перемоги радянськими військами в боях за однойменне місто, розтікається в басейн Ла-Віллет.

 

 

Трошки далі вздовж каналу по бульвару Ла-Віллет знаходиться застава, на честь якої був названий і бульвар, і басейн. Важко повірити, але саме тут колись був кордон Парижа. В цьому місці знаходиться й перший шлюз, а всього їх побудовано 9. Така кількість обумовлена тим, що канал періодично підіймається, опускається, а то і зовсім йде під землю.

 

Ідея будівництва канала належить П’єру-Симону Жерару – відомому французькому інженеру.