Церква Успіння Пресвятої Богородиці

Церква Успіння Пресвятої Богородиці в селі Осинове Новопсковського району була побудована 1802-го року та являє собою кращий зразок церковного зодчества епохи бароко і класицизму. Це одна з трьох церков, що збереглися до сьогоднішнього дня. Подібні є у Воронежі та у Москві. За легендами, сюди приходили молитися Григорій Сковорода, Кіндрат Рилєєв і святий Дмитрій Горський.

 

Церква Успіння Пресвятої Богородиці

 

Село Осинове Новопсковського району – це одне з найстаріших поселень на Луганщині. Раніше тут була слобода Осинова, що належала до Острогозького козачого полку. Перші згадки про поселення стали з’являтися в історичних джерелах ще до 17 століття.

 

Залишки козацької застави до сих пір можна побачити на горі, навколо якої знаходиться село. Ймовірно, саме в ті часи й була закладена й побудована Церква Успіння Пресвятої Богородиці. Спочатку храм був дерев’яним, потім його побудували з вапняку.

 

Церква Успіння Пресвятої Богородиці

 

Церква перебувала між річкою Айдар і його притокою Кам’янкою. Через постійний рух ґрунту в межиріччі будівля стала зазнавати руйнування.

 

Нову, кам’яну церкву почали відновлювати наприкінці 18-го століття. Технічні засоби тієї доби не були такими досконалими, як зараз, тому будівництво було повністю завершено тільки за десять років – в 1802-му.

 

 

Починали будувати церкву в стилі бароко. Цей стиль культивувала Катерина II. Ознаки стилю – багатство, розкіш, химерні форми.

 

Закінчували будівництво вже в стилі класицизму. Його впроваджував в життя син імператриці Павло I. Цель стиль є запозиченням з античного мистецтва. Класицизм прагне до гармонії та суворої чіткості форм.

 

Про людину, яка побудувала церкву, мало що відомо. Дослідники вважають, що це був тульський майстер Кудрявцев, який навчався у кращих зодчих Москви. Він зумів поєднати у своєму творінні красу від бароко і гармонію ліній від класицизму.

 

Майстер прикрасив будівлю декоративними елементами та ліпниною. Стіни оточив фризом у вигляді стрічки.

 

Церква Успіння Пресвятої Богородиці

 

Тридцятиметровий купол підноситься над головою без колон.

 

 

І святі, зображені на ньому рукою невідомого живописця, немов парять у небі над людськими головами.

 

Церква Успіння Пресвятої Богородиці

 

Деякі розпису церкви збереглися ще з 19-го століття.

 

Церква Успіння Пресвятої Богородиці

 

Зовні ж паломників зустрічає фасад з дорийских портиків з нішами. По’єднання двох напрямів мистецтва створили неповторний і монументальний ансамбль, особливо оригінальний для сільського храму.

 

Церква Успіння Пресвятої Богородиці

 

Гарий Власюк, історик, розповідає:

 

«Ось ці два напрями дивовижним чином переплелися у зовнішньому вигляді та інтер’єрі церкви. І створюють той неповторний образ храму, рівного якому немає не тільки у нас на Луганщині, а й на значній території України. Храмов, подібних до цього, не більше трьох. Острогожский в Воронезької губернії, інший в Москві, а третій тут, в Осиновому».

 

За переказами, у церкві молився відомий український філософ Григорій Сковорода. Він гостював у цих краях у свого товариша – полковника Тевяшова. Згодом цими землями володіли російські князі Раєвські, які відвідував декабрист і письменник Кіндрат Рилєєв. У громадянську війну в цих краях діяла банда Каменєва, яка відкололася від загону Нестора Махна. Опричники відрізнялися особливими звірствами і залишили свій слід в історії Успенської церкви…

 

Восени 1919-го року комуністи проводили мітинг на честь річниці революції в центрі села. Раптом звідти на них налетіла банда Каменєва, відома своїми безчинствами в цих краях. Більшовики вирішили сховатися у церкві. Вони залізли на високу церковну дзвіницю та відстрілювалися від бандитів звідти. Озлоблені каменевці виламали двері церкви, вивели людей на площу та розстріляли. Від радянських часів тут стоїть пам’ятник, присвячений загиблим більшовикам.

 

Є в церкви і власний святий. Його мощі зберігають на найпочеснішому місці. Розповідають, що жив у слободі Осиново ткач Дмитро. Одного разу він посварився з батьком і вдарив його. Потім розкаявся у своєму вчинку і відрубав собі руку, став відлюдником і жив у печері. Селяни шанували його за аскетичний спосіб життя і стійкість віри. Дмитра, прозваного Горським, зараз збираються канонізувати – кажуть, що його мощі зцілюють людей.

 

Церква Успіння Пресвятої Богородиці

 

Старовинна будівля має велике значення для віруючих – церкву називають «намоленою», тому що тисячі людських душ двісті років поспіль отримують тут прощення і благословення.

 

Церква Успіння Пресвятої Богородиці

 

Як зазначив Костянтин Церцвадзе, голова обласної організації Туристичних асоціацій України:

 

«…Для церкви, яка в селі, це, скоріш, виключення з правил, аніж правило. Величезних розмірів прекрасна церква, на мій погляд, це те, що варто подивитися луганчанам і пишатися тим, що ми маємо таку чудову архітектурну спадщину, щоб показати гостям області».

 

У церкві Успіння Пресвятої Богородиці проводили служби до 1934-го року, поки радянська влада, яка оголосила релігію поза законом, не перетворила храм на зерносховище. Звідти зник унікальний п’ятнадцятиметрової іконостас, багато старовинних ікон, дзвони переплавили на кулі. Відкрили церкву німці, і вже після Великої перемоги люди стали ходити молитися сюди. Потроху реставрують фрески. Два роки тому над селом нарешті зазвучали дзвони.

 

Церква Успіння Пресвятої Богородиці

 

Жителі навколишніх сіл вважають церкву головною своєю святинею. Підтверджують це й фахівці. Успенська церква внесена до реєстру пам’яток національного значення. А такий розпис і архітектура не збереглися ніде у країні.

 

Фото автора

 

Текст: за матеріалами «Дива Луганщини»: «намоленная» Успенская церковь в селе Осиновом

 

Читайте також: 

Скит Усіх Святих (Всіхсвятський скит), Святогірськ

Свято-Хресто-Воздвиженський храм (Сєвєродонецьк)