Заступник Генерального прокурора України Кузьмін P.P., який визначив підсудність кримінальної справи по обвинуваченню голови правління фонду “Антикорупція”, є “потерпілим” у “справі Колесникова” – Пенчука Б.В., що свідчить про відверто замовний характер справи.
Нагадаємо, Пенчука Б.В. було засуджено Ворошиловським районним судом м. Донецька за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину.
Цілеспрямоване “проведення” цієї справи через органи досудового слідства, прокуратуру й суди здійснювалося з метою отримання потрібного результату – показового “покарання” Пенчука Б.В. Вироком Ворошилівського районного суду м. Донецька від 2 березня 2009 року Пенчука Б.В. засуджено до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Донецький апеляційний суд своїм рішенням від 29 квітня 2009 року скоротив Пенчуку Б.В. строк позбавлення волі до 6 років із конфіскацією майна. У даний час Верховний Суд України здійснює касаційний перегляд цієї справи.
Та повернемось до заступника Генерального прокурора України Кузьміна P.P.
З чого все розпочиналося
Повідомлення Пенчуком Б.В. 15 березня 2005 року уповноваженому з особливо важливих справ ГУБОЗ МВС України Колесникову В.І. та 18 березня старшому слідчому в особливо важливих справах Головного слідчого управління МВС України Шевціву М.М. про вчинення стосовно нього, його батька та членів його сім’ї тяжкого і особливо тяжкого злочину і про притягнення до кримінальної відповідальності голови Донецької обласної ради Колесникова Б.В. за вчинений ним злочин (передбачений ч. 4 ст. 189 КК України – вимагання чужого майна, що заподіяло шкоди в особливо великих розмірах), стало підставою для порушення кримінальної справи 23 березня 2005 року стосовно Колесникова Б.В.
Саме це повідомлення Пенчуком Б.В. органам дізнання та досудового слідства про вимагання з боку Колесникова Б.В. пізніше було кваліфіковане органами досудового слідства як завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину за ч. 2 ст. 383 КК України.
Про замовний характер справи щодо Пенчука Б.В. свідчить ряд свідомо допущених грубих порушень закону при досудовому слідстві та судовому розгляді справи. Вони істотно вплинули на об’єктивність, повноту та всебічність її розгляду. Також ці обставини ставлять під сумнів законність і обґрунтованість постановлених у ній рішень, у тому числі й засудження Пенчука Б.В.
Визначення підсудності кримінальної справи
Одним із фактів, який це підтверджує, є свідоме грубе ігнорування заступником Генерального прокурора України Кузьміним Р.Р. вимог процесуального закону щодо визначення підсудності цієї кримінальної справи. Це не тільки дає підстави для сумніву в об’єктивності досудового слідства та її судового розгляду, але і вказує на істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, що є підставою для зміни або скасування вироку.
Так, у травні 2008 року заступник Генерального прокурора України Кузьмін Р.Р. направив кримінальну справу № 67-1816 за обвинуваченням Пенчука Бориса Володимировича у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 383 КК України, для судового розгляду до Ворошилівського районного суду м. Донецька.
Діючи в такий спосіб заступник Генерального прокурора України Кузьмін Р.Р. умисно порушив вимоги Конституції (ч. 2 ст. 19), КПК України та законів України, самовільно привласнив собі повноваження Голови Верховного Суду України чи його заступника.
Зокрема, частина 4 ст. 38 КПК України дає виключне право передавати кримінальну справу до суду іншої області (у даному разі з м. Києва до Донецької області) тільки Голові Верховного Суду України та його заступнику. Жодна інша посадова особа, у тому числі заступник Генерального прокурора України не вправі вирішувати ці питання. Частина 1 ст. 38 КПК України вказує, що Голова Верховного Суду України чи його заступник можуть передати кримінальну справу до суду іншої області “з метою забезпечення найбільш об’єктивного і повного розгляду справи, а також найкращого забезпечення виховної ролі судового розгляду, в окремих випадках справа може бути передана на розгляд суду за місцем проживання чи роботи обвинуваченого або за місцем знаходження більшості свідків”.
Справу направили до розгляду “за місцем знаходження більшості свідків”
Заступник Генерального прокурора України Кузьмін Р.Р. для обґрунтування направлення цієї справи до Ворошиловського районного суду м. Донецька (по суті – для передачі її до суду іншої області) використав дві із зазначених у ч. 1 ст. 38 КПК України підстав, вказавши що робить це “з метою забезпечення найбільш об’єктивного і повного розгляду справи” і направляє справу “за місцем знаходження більшості свідків”.
Таким чином, заступник Генерального прокурора України Кузьмін Р.Р. вчинив процесуальну дію (передачу кримінальної справи до суду іншої області), яку він за своїм статусом вчиняти не міг. Її вчинення є виключною компетенцію інших посадових осіб – Голови Верховного Суду України чи його заступника.
У своєму супровідному листі заступник Генерального прокурора України Кузьмін Р.Р. вказав, що направляє цю кримінальну справу до Ворошиловського районного суду м. Донецька “відповідно до вимог ст. 232 КПК України, з метою забезпечення найбільш об’єктивного та повного розгляду справи, за місцем планування та вчинення злочину, а також знаходження більшості свідків”.
При цьому заступник Генерального прокурора України Кузьмін Р.Р. грубо проігнорував вимоги кримінально-процесуального закону щодо підсудності кримінальних справ. Він умисно направив кримінальну справу для розгляду до суду, якому вона не підсудна, посилаючи як на правове обґрунтування обставини, які мають бути враховані при передачі справи з одного суду до іншого за рішенням відповідних посадових осіб органів судової влади, а не прокуратури.
Заступник Генпрокурора Кузьмін Р.Р. перевищив свої повноваження
Такими діями заступник Генерального прокурора України Кузьмін Р.Р. перевищив свої службові повноваження, явно вийшовши за межі наданих йому законом повноважень самовільно привласнив собі повноваження Голови Верховного Суду України чи його заступника, які у таких випадках можуть передавати кримінальну справу до суду іншої області, і свідомо незаконно створив штучні підстави для передачі кримінальної справи по обвинуваченню Пенчука Б.В. до Ворошиловського районного суду м. Донецька.
Частина 1 ст. 232 КПК України, на яку у своєму листі посилається заступник Генерального прокурора України Кузьмін Р.Р., встановлює порядок направлення прокурором справи до суду та чітко вказує, що “прокурор або його заступник, затвердивши обвинувальний висновок, складений слідчим, або склавши новий обвинувальний висновок, направляє справу до суду, якому вона підсудна…”.
Територіальна підсудність кримінальних справ (досудове слідство провадилось у м. Києві, а справу направлено до суду Донецької області) визначається ст. 37 КПК України. Згідно з даною нормою кримінальна справа розглядається в тому суді, в районі діяльності якого вчинено злочин. Якщо місця вчинення злочину встановити не можливо, то справа повинна бути розглянута судом, в районі діяльності якого закінчено дізнання чи досудове слідство.
Інкримінований Пенчуку Б.В. злочин, передбачений ч. 2 ст. 383 КК України (завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину), був ним вчинений на території Шевченківського району м. Києва. Саме у цьому районі м. Києва знаходиться приміщення Головного управління боротьби з організованою злочинністю МВС України. Там Пенчук Б.В. 15 та 18 березня 2005 року зробив свої повідомлення про вчинення Колесниковим Б.В. тяжкого і особливо тяжкого злочину. Ці повідомлення в подальшому стали підставою для порушення кримінальної справи щодо Пенчука Б.В.
Органами досудового слідства було точно встановлено місце вчинення Пенчуком Б.В. інкримінованого йому злочину – приміщення ГУБОЗ МВС України в м. Києві. Це було відображено в обвинувальному висновку про вчинення Пенчуком Б.В злочину і про це було добре відомо заступнику Генерального прокурора України Кузьміну Р.Р.
Кримінальна справа не могла розглядатися жодним судом Донецької області
Заступник Генерального прокурора України Кузьмін Р.Р. зобов’язаний був дотриматись вимог ст. 37 КПК України, яка встановлює загальні правила визначення територіальної підсудності, і направити кримінальну справи по обвинуваченню Пенчука Б.В. для розгляду до Шевченківського районного суду м. Києва. Тобто, за законом ця кримінальна справа ні за яких обставин не могла попасти на розгляд місцевого суду Донецької області.
Посилання Кузьміна Р.Р. у його листі як на підставу для направлення цієї справи до Ворошилівського районного суду м. Донецька на те, що справа направляється “за місцем планування і вчинення злочину” є надуманим і може свідчити лише про його наполегливе прагнення направити цю справу саме до Ворошилівського районного суду м. Донецька.
Про надуманість вказаних Кузьміним Р.Р. підстав свідчить і те, що вчинення закінченого злочину передбачає виконання Пенчуком Б.В. як суб’єктом злочину об’єктивної сторони складу злочину – завідомо неправдивого повідомлення про вчинення злочину. Це діяння було скоєно Пенчуком Б.В. 15 і 18 березня 2005 року у приміщенні ГУБОЗ МВС України. Приміщення територіально знаходиться у Шевченківському районі м. Києва. Тобто, Пенчук Б.В. вчинив інкримінований йому злочину у м. Києві. З огляду на це, питання про те, де планувалося вчинення цього злочину і де потім допитувався обвинувачений з обставин його вчинення (навіть якщо це мало місце у м. Донецьку) ніякого правового значення для визначення підсудності справи за законом не має.
Як справу передавали у Донецьк
За таких обставин є очевидним, що заступник Генерального прокурора України Кузьмін Р.Р., зловживаючи службовим становищем, штучно “прив’язав” вчинений Пенчуком Б.В. у м. Києві злочин до м. Донецька. Далі, не маючи на це повноважень, він направив справу до м. Донецька.
Вочевидь, це було зроблено для того, щоб ця справа “попала” до “потрібного” суду. А в цьому суді – до “потрібного” судді. Що зрештою, як свідчать подальші події, і сталося. Можна цілком припустити, що у такий спосіб готувався ґрунт для “потрібного” судового рішення у цій справі.
Порушення заступником Генерального прокурора України Кузьміним Р.Р. визначених законом правил підсудності кримінальних справ створило передумови для подальших процесуальних маніпуляцій з кримінальною справою по обвинуваченню Пенчука Б.В.
Цю “дорозслідувану” справу з доданим ще одним звинуваченням було направлено для судового розгляду до Ворошилівського районного суду м. Донецька. У результаті протиправних дій заступника Генерального прокурора України Кузьміна Р.Р., справу Пенчука Б.В. розглядали необ’єктивно та упереджено, про що свідчать вироки судів Донецької області у цій справі та умисне затягування передачі матеріалів справи до Верховного Суду України, незважаючи на наявність постанови від 29 травня 2009 року про відкриття касаційного провадження.
Наведені факти свідчить, що у діях заступника Генерального прокурора України Кузьміна Р.Р. вбачаються ознаки службових зловживань, а саме перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 КК України) та службового підроблення (ст. 366 КК України).
По цим фактам народний депутат України Матвієнко А.С. направив на ім’я Генерального прокурора України Медведька О.І. депутатське звернення щодо порушень закону, допущених заступником останнього – Кузьміним Р.Р.
Ножовнік О.І.