Ірина Кременовська
Latest posts by Ірина Кременовська (see all)
- Кліматична тематика як зброя проросійських пропагандистів (розбір форуму «Глобальный кризис. Ответственность» від МГР «АллатРа») -
- Патріотичний ребрендинг «АллатРа» чи стара гра у новій обгортці? -
- Зняти плівку обману, або Як позбутися реклами проросійської секти -
- Серія робіт «Faces of war» Тамари Качаленко присвячена пам’яті жертв катастрофи на Каховській ГЕС -
- Клірик УПЦ (МП) Микола Данилевич виправдовував російську агресію та розпалював релігійну ненависть -
Після багатьох років поневірянь незаконно оголошений у розшук громадянин не припинив боротьби та зміг виграти позов до Національної поліції України. Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалив рішення про відкликання циркулярного повідомлення про розшук, розісланого каналами Інтерполу.
Практика розв’язання подібних ситуацій може статися у нагоді всім, хто став об’єктом незаконного переслідування і був «призначений» на роль злочинця у сфабрикованих кримінальних справах.
«ГОВОРИ!» завжди підтримує зв’язок із людьми, що звертаються до нас – ми слідкуємо за тим, як наші публікації допомагають читачам відстоювати свої права та добиватися справедливості. Наша головна місія залишається незмінною – надихати людей на перемогу і показувати на прикладах з реального життя: боротися – варто й потрібно!
Справа Ігоря Михайлюка
Один з таких прикладів – рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 квітня 2020 р. у справі № 640/16562/19 (суддя Бояринцева М.А.) за позовом Михайлюка Ігоря Васильовича до Національної поліції України в особі Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва про визнання відмови протиправною та зобов’язання вчинити дії.
Нагадаємо: Ігор Михайлюк з м. Заставна Чернівецької області, який на теперішній час проживає на території Федеративної Республіки Німеччини, був безпідставно оголошений у міжнародний розшук з метою затримання. Ми вже розповідали вам про те, що кримінальне провадження проти нього стало помстою з боку буковинського клану за викриття ним мільйонних оборудків місцевих чиновників і відповідні публікації у блогах.
Ця історія розпочалася сім років тому і триває дотепер. Підставою для затримання було визначено рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 28.08.2013 р. у справі №725/4956/13-к. А саме, дозвіл на затримання і арешт видав слідчий суддя за підсумками розгляду клопотання заступника начальника СВ ЛВ на ст. Чернівці УМВС України на Львівській залізниці Гончарюка В.В. у кримінальному провадженні № 42013270240000007 від 15.04.2013 р. Тоді слідчий суддя ухвалив дозволити затримання Ігоря Михайлюка з метою приводу на розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.
Циркулярне повідомлення про розшук було розіслано на підставі недійсного судового рішення
На той час Ігор Михайлюк вже не проживав в Україні. Минуло ще три роки, термін дії ухвали суду на затримання з метою приводу давно сплинув. Але навіть недійсне рішення суду, як показало життя, не є перешкодою для оголошення людини у міжнародний розшук.
14 січня 2016 р. Департаментом міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України було розповсюджено шляхом розсилання на електронні адреси підрозділів іноземних правоохоронних органів відомості про розшук Ігоря Михайлюка з метою його затримання. Це зробив працівник Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва (на той час – Робочого апарату Укрбюро Інтерполу) НП України (далі – Департамент) Максим Рибачук, який розіслав каналами Інтерполу циркулярне повідомлення про необхідність розшуку та затримання Ігоря Михайлюка.
На підставі цього повідомлення Ігор Михайлюк був затриманий у Німеччині. Там протягом чотирьох місяців він утримувався у слідчому ізоляторі, допоки в усьому не розібрався німецький суд, який звільнив його з-під варти.
Як працівникам Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва НП України вдавалося ігнорувати вимоги закону та чому вони не виконували рішення суду? Для того, щоб усім було зрозуміло, давайте, передусім, розберемося: ким і на яких підставах може здійснюватися розсилання циркулярного повідомлення про оголошення людини у міжнародний розшук.
Завдання Національної Поліції України у сфері міжнародного поліцейського співробітництва
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію України» від 02.07.2015 р. №580-VIII (далі – Закон № 580-VIII).
Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону № 580-VIII взаємовідносини у сферах діяльності поліції з відповідними органами інших держав та міжнародними організаціями базуються на міжнародних договорах, а також на установчих актах та правилах міжнародних організацій, членом яких є Україна.
Постановою Кабінету Міністрів України №877 від 28.10.2015 р. «Про затвердження Положення про Національну поліцію» затверджено Положення про Національну поліцію.
Відповідно до підпунктів 32, 33, 34 пункту 4 даного Положення, Національна поліція відповідно до покладених на неї завдань:
- здійснює представництво та забезпечує виконання зобов’язань України в Міжнародній організації кримінальної поліції – Інтерполі та Європейському поліцейському офісі;
- організовує взаємодію правоохоронних та інших державних органів України з Інтерполом, Європолом, а також компетентними органами інших держав з питань, що належать до сфери діяльності Інтерполу та Європолу;
- використовує та надає іншим правоохоронним органам України доступ до інформаційно-телекомунікаційних систем і банків даних Інтерполу та Європолу, а також вносить до цих банків даних інформацію правоохоронних органів України.
Національне центральне бюро Інтерполу
Отже, для належного виконання взятих Україною міжнародних зобов’язань, створено Департамент міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України (далі – Департамент), який є структурним підрозділом Національної поліції України та забезпечує виконання завдань і функцій, покладених на державу щодо формування державної політики з питань міжнародного співробітництва, контролю за реалізацією державної політики з питань міжнародного співробітництва структурними підрозділами.
З вищевикладеного вбачається, що Департамент (як Національне центральне бюро Інтерполу) має сприяти взаємодії правоохоронних органів нашої держави з Генеральним секретаріатом Інтерполу та відповідними національними бюро країн-членів Міжнародної Організації Кримінальної Поліції. Також Департамент здійснює обмін інформацією з правоохоронних проблем та координацію дій у боротьбі зі злочинністю, яка виходить за межі України або носить транснаціональний характер.
Таким чином, саме до функцій Департаменту віднесено забезпечення обміну офіційною та конфіденційною (оперативно-розшуковою) інформацією у межах Інтерполу з питань боротьби зі злочинністю, надсилання до Генерального секретаріату Інтерполу і національних центральних бюро держав – членів Інтерполу запитів, пов’язаних з інформацією про злочин і злочинців, розшукуваних осіб, предмети, документи, здійснення нагляду за особами, які підозрюються у скоєнні злочинів тощо.
Використання можливостей НЦБ Інтерполу не повинно виходити за межі правового поля
Інструкція про порядок використання правоохоронними органами можливостей НЦБ Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів, затверджена у 1997 р. (далі – Інструкція) визначає порядок використання правоохоронними органами України можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні (далі – НЦБ) для співробітництва з Генеральним секретаріатом Інтерполу та правоохоронними органами зарубіжних держав під час здійснення діяльності, пов’язаної із попередженням, розкриттям та розслідуванням злочинів, які мають транснаціональний характер або виходять за межі України.
Дії Департаменту щодо розсилання повідомлення про розшук визнано судом протиправними
А тепер повернемося до сьогоднішньої теми та нагадаємо нашим читачам і про те, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2019 р. у справі №826/6760/17, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2019 р. було визнано протиправними дії Департаменту щодо розсилання 14 січня 2016 р. повідомлення про розшук Ігоря Михайлюка.
23.06.2019 р. він звернувся до Департаменту із заявою, долучивши до неї копію рішення суду, що набуло законної сили. У своїй заяві Ігор Михайлюк просив надати інформацію та відкликати циркулярне повідомлення від 14.01.2016 р. Також він зазначив, що Максим Рибачук вніс завідомо недостовірні відомості до службових документів і перевищив службові повноваження.
Листом від 30.08.2019 р. Департамент повідомив Михайлюка І.В. про відсутність підстав для видалення з обліків Генерального секретаріату Інтерполу інформації стосовно нього. Тобто було отримано відмову відкликати циркулярне повідомлення про розшук і затримання, незважаючи на те, що воно містило недостовірні відомості стосовно Михайлюка І.В.
Попереднє рішення суду про відкликання повідомлення про розшук виконано не було
Ігор Михайлюк вже не вперше змушений звертатися до суду з позовом про відкликання циркулярного повідомлення про розшук.
Торік він вже подавав аналогічний позов. Згідно з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2019 р. у справі №826/6760/17 було визнано неправомірними дії щодо розсилання циркулярного повідомлення про розшук та затримання Михайлюка І.В. від 14.01.2016 р. Проте до теперішнього часу Департаментом не усунуто відповідні порушення, у задоволенні заяви щодо відкликання циркулярного повідомлення від 14.01.2016 року протиправно відмовлено.
Представник Департаменту подав до суду відзив, у якому заперечував проти задоволення позовних вимог. Водночас, Ігор Михайлюк подав відповідь на відзив на позовну заяву, продовжуючи наполягати на задоволенні своїх вимог.
Крім того, поліцейські намагалися робити все можливе, аби виправдатися і вкотре не виконувати рішення суду. Представник Департаменту подав заперечення на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Як ішлося із заперечення, 14.02.2017 р. Департаментом було внесено оновлені відомості про Ігоря Михайлюка. Однак це заперечення не було прийнято судом, оскільки подані «оновлені» відомості не було супроводжено перекладом українською мовою.
Зупинення виконання запиту та його скасування
Для надсилання в НЦБ запитів щодо проведення правоохоронними органами зарубіжних держав необхідних оперативно-розшукових заходів, а в деяких випадках – слідчих дій, іншої інформації правоохоронні органи України використовують усі наявні в них канали зв’язку, в тому числі шифрованого.
Приписи пункту 1.12., 1.13. розділу 1 Інструкції встановлюють, що зупинити виконання запиту або скасувати його має право лише начальник НЦБ та його заступники, НЦБ країни – ініціатора запиту або Генеральний секретаріат Інтерполу.
Вимоги Інструкції не передбачають такого поняття, як «відкликання повідомлення/запиту». Інструкція лише передбачає можливість зупинення його виконання або скасування.
НЦБ відмовляє повністю або частково у виконанні запитів:
- які не стосуються компетенції Інтерполу;
- які пов’язані із злочинами політичного, військового, релігійного чи расового характеру;
- виконання яких призведе до порушення:
а) суверенітету та безпеки України;
б) законодавства України чи держави, куди надсилається запит;
в) прав людини; якщо вони оформлені з порушенням вимог цієї Інструкції;
- якщо вони надійшли від відомств, установ та організацій, що відповідно до законодавства України не є правоохоронними органами;
- якщо вони надійшли від фізичних осіб.
Про відмову у виконанні запиту НЦБ письмово інформує ініціатора із зазначенням причин відмови.
Департаментом протиправно здійснено розсилання повідомлення про розшук
Протиправність дій посадових осіб Департаменту в частині розсилання повідомлення про розшук Ігоря Михайлюка від 14.01.2016 р. встановлено судовим рішенням.
Відповідно до статті 31 Статуту Міжнародної організації кримінальної поліції Інтерполу при здійсненні поставлених цілей Організація опирається на постійну і активну співпрацю своїх Учасників, які в рамках законодавства своїх краї повинні робити все можливе для добросовісної участі в її діяльності.
Статтею 13 Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року №192-VIII регламентовано, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Обов’язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
До речі, відповідно до Інструкції НЦБ відмовляє повністю або частково у виконанні запитів щодо прав людини, якщо вони оформлені з порушенням вимог цієї Інструкції.
Тобто, Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва надано право здійснювати перевірку дотримання запиту вимогам Інструкції та у випадку їх не додержання відмовляти у його виконання повністю або частково.
Право на повагу до приватного і сімейного життя гарантоване кожному
У 1997 р. Україною було ратифіковано Конвенцію про захист прав і основоположних свобод (далі – Конвенція).
Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Поняття поваги до приватного і сімейного життя, в розумінні Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) включає, як-то:
- позитивні та негативні зобов’язання держави;
- значення належних юридичних процедур при розгляді справ щодо прав, які гарантовані статтею 8 Конвенції;
- оцінка судом обсягу дискреційних повноважень суб’єктів, уповноважених на виконання функцій держави;
- обов’язок національних органів перевірити всі можливі варіанти вирішення проблеми.
Практика ЄСПЛ щодо захисту приватного життя
Поняття «приватне життя» у практиці ЄСПЛ не є чітко визначеним. Воно охоплює широкий спектр питань, серед яких: персональні дані про людину і право на доступ до інформації, пов’язаної з особою та визначенням її правового статусу. Крім того, варто брати до уваги і напрацьовану практику вирішення подібних справ:
- «Ґаскін проти Сполученого Королівства» (Gaskin v. the United Kingdom) від 7 липня 1989 р., серія A, № 159, п. 39;
- «Мікулич проти Хорватії» (Mikulich v. Croatia) від 7 лютого 2002 р., заява № 53176/99;
- «Од’євр проти Франції» (Odiuvre v. France) від 13 лютого 2003 р., заява № 42326/98.
Першою умовою виправданості втручання у права, гарантовані статтею 8 Конвенції є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну «закон» є автономним, та до якості «закону» ставляться певні вимоги (див. рішення у справі «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства» (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 р., заява № 18139/91, п. 37).
Другою умовою виправданості є те, що втручання має переслідувати законну мету, зазначену у другому пункті відповідної статті Конвенції.
Нарешті, третьою умовою є те, що обмеження повинно бути «необхідним у демократичному суспільстві».
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2020 р.
21 квітня 2020 р. Окружний адміністративний суд м. Києва визнав протиправною відмову Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України від 30.08.2018 р. усунути порушення та відмову відкликати циркулярне повідомлення про розшук Михайлюка І.В. і затримання від 14.01.2016 р., який містить недостовірні відомості щодо Михайлюка І.В.
Також суд зобов’язав Національну поліцію України в особі Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва скасувати повідомлення про розшук Михайлюка В.В. від 14.01.2016 р. та повідомити про це країни, яким таке повідомлення було надіслано.
І, на довершення, з Національної поліції України в особі Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва судом вирішив стягнути на користь Михайлюка Ігоря Васильовича сплачений ним судовий збір у розмірі 384 грн. 20 коп.
За тим, як цього разу буде виконуватися рішення суду, ми також будемо уважно слідкувати.
Як бачите, друзі, часом буває складно витримати цю боротьбу. Особливо коли йдеться про свавілля з боку поліції. Проте приклад Ігоря Михайлюка показує, що коли людина невинна, то не варто відступати. Життя триває, кожен в силах захистити себе і законним способом дати відсіч будь-яким зазіханням на свої права.