Ірина Кременовська
Latest posts by Ірина Кременовська (see all)
- Кліматична тематика як зброя проросійських пропагандистів (розбір форуму «Глобальный кризис. Ответственность» від МГР «АллатРа») -
- Патріотичний ребрендинг «АллатРа» чи стара гра у новій обгортці? -
- Зняти плівку обману, або Як позбутися реклами проросійської секти -
- Серія робіт «Faces of war» Тамари Качаленко присвячена пам’яті жертв катастрофи на Каховській ГЕС -
- Клірик УПЦ (МП) Микола Данилевич виправдовував російську агресію та розпалював релігійну ненависть -
У зверненні Голови СБ України до Верховної Ради України містяться практичні рекомендації щодо усунення передумов до дестабілізації ОЕС України.
А саме, у зверненні вказано на різке зростання частки ВДЕ у загальному обсязі виробництва електроенергії, що потягло за собою збільшення виплат за «зеленими» тарифами. Своєю чергою, це спричинило дисбаланс в енергосистемі, про що ми попереджали ще п’ять років тому.
Загрози енергетичній безпеці держави: недалекоглядність або спланована диверсія?
У 2014 р., коли частка «зелених» виробників у загальному обсязі виробництва електричної енергії складала всього 0,3%, в країні реалізовувалися райдужні плани щодо підвищення цієї частки до 11%.
Того ж року Кабінет Міністрів України розпорядженням від 01 жовтня затвердив відповідний Національний план дій з відновлюваної енергетики на період до 2020 р. Підписував розпорядження тодішній очільник Уряду Арсеній Яценюк. У даному Національному плані дій було передбачено досягнення індикативної цілі щодо частки енергії з відновлюваних джерел у валовому кінцевому обсязі споживання енергії у 2020 році – 11 відсотків.
На той час українське суспільство та, зокрема, наукова спільнота перебували у парадигмі всебічного схвалення подібних ініціатив. Як у медіа, так і у наукових публікаціях спостерігалася практично однакова риторика. Автори позитивно оцінювали перспективу збільшення частки виробництва «зеленої» електроенергії до 11%. Багато хто з них висловлювали утопічні ідеї те, що колись у майбутньому вся електрична енергія буде вироблятися лише з альтернативних джерел.
Щоправда, атомна генерація, по суті, теж використовує відновлювані природні ресурси. Але хто тоді на це звертав увагу… Новоявлені «експерти», більшість з яких не мали навіть приблизного уявлення про те, як працює енергоринок, що таке баланс потужностей і з чого складаються тарифи, взагалі не замислювалися над тим, як різке зростання частки ВДЕ позначиться на стані підприємств енергетичної галузі загалом.
Ніхто не ставив (або не наважувався поставити) запитання про те, в яку суму це буде обходитися для бюджету. Поведінка і риторика «зелених» лобістів, які змальовували райдужні перспективи навколо омріяних 11%, більше нагадували камлання сектантів. Останні так само повторюють, не думаючи, лише слова і гасла своїх культових лідерів, а будь-яку критику сприймають як «переслідування за віру».
Прогноз фахівців Центру економіко-правових досліджень (2015 рік)
Крім наших фахівців, того часу практично ніхто не приділяв уваги прогнозуванню стану енергоринку загалом. У наших наукових публікаціях і доповідях, починаючи від 2015 р. ми репрезентували економічно обґрунтоване моделювання розвитку ситуації до 2020 р. Тобто до періоду, коли за умов збереження чинної тарифної політики виробляти будь-яку електричну енергію (окрім «зеленої») не матиме жодного сенсу. Заплановані 11% «зеленої» електроенергії від загального обсягу виробництва ми взяли за основу як негативно-критичний показник для побудови моделі прогнозних значень.
Беручи до уваги зафіксований у законодавстві України курс на подальше збільшення частки використання альтернативних джерел електроенергії, ми спрогнозували ситуацію надалі. Що буде, умовно кажучи, якщо за нинішньої тарифної політики та вартості «сонячної» енергії такі виробники, гіпотетично, будуть виробляти не 0,3%, а 3%. Тобто як змітиться ситуація, коли вони збільшать своє виробництво в 10 разів? Відповідно, в 10 разів має збільшитися розмір коштів, які вони отримають з енергоринку – ця сума становитиме 37%. Це обумовлено вимогою про повну оплату тієї ж «сонячної» енергії грошовими коштами за собівартістю.
А якщо ж частка одних тільки «сонячних» виробників у балансі енергоринку сягне 10%, то вони отримають 100% коштів з енергоринку (за інших незмінних умов). За такого підходу буде штучно створено стан, за якого доля решти виробників буде непрогнозованою.
Монополія навпаки
Цілком природно, що помисли людства звертаються до відновлюваних джерел енергії, які просто втрачаються: енергія вітру, припливів-відпливів, сонячного випромінювання, геотермальної енергії тощо. Проте, тут постає інша проблема. Коефіцієнт корисної дії використання таких джерел є нікчемним. Однак саме цей показник є базовим та істотним для виробників і споживачів енергетичних ресурсів.
І тут перед людством постає ділема. Можна було б відмовитися від використання альтернативних джерел енергії взагалі. А можна намагатися використовувати такі джерела в умовах, коли конкурентний характер виробництва їх знищить. Адже «класичні» виробники енергії шляхом спалення вугілля, газу чи використання інших – «традиційних» технологій просто не дадуть шансів на життя виробникам «зеленої» енергії.
За такої критичної і безальтернативної постановки питання в деяких державах світу та, зокрема в Україні, було обрано дещо «насильницький» спосіб запровадження «зеленої» енергетики та її технологій.
Так, ст. 5 Закону України «Про електроенергетику» одним з базових принципів державної політики в електроенергетиці задекларовано сприяння розвитку альтернативної енергетики як екологічно чистої і безпаливної підгалузі енергетики. Для цього передбачено встановлення «зеленого» тарифу та оплати електростанціям, які виробляють електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії всієї виробленої ними електричної енергії в повному обсязі у грошовій формі, без застосування будь-яких видів заліків погашення заборгованості із розрахунків за електроенергію.
Статтею 15 цього ж Закону визнано обов’язок енергопостачальників купувати (і, відповідно, оплачувати в повному обсязі) всю вироблену «зелену» (альтернативну) енергію.
На практиці ж особливо наочно це постає у світлі виявлених колосальних провалів (у 35 і більше разів) економічного ґатунку та наявності правових протиріч. Серед останніх – істотне порушення антимонопольно-конкурентного законодавства. В даному разі державою створюється, підтримується і плекається «монополія навпаки».
Будь-яка монополія завжди є паразитарною формою існування. Тому відбувається порушення законодавчих принципів і засад збалансованості суспільних процесів і неприпустимості перехресного субсидіювання одних за рахунок інших. А таке перехресне субсидіювання здійснювалося з порушенням принципів розумності і з високим ризиком виникнення корупційних чинників.
П’ять років тому вищеописана ситуація вбачалася гіпотетичною. Однак настав 2020 рік. Наші прогнози підтвердилися в повному обсязі.
Загравання із «зеленими» виробниками дає їм можливість паразитувати на енергетичній галузі
Я чудово пам’ятаю, яку гостру критику викликали на самому початку такі прогнози. Особливо, коли йшлося про «вимивання» коштів з державного бюджету шляхом запровадження шахрайських і корупційних схем.
Потім, рік у рік, ситуація стала поступово змінюватися. Спочатку з’являлися поодинокі висловлювання та оцінки експертів. Окремі фахівці наголошували на тому, що «зелені» тарифи все ж таки є надмірно високими та їх має бути знижено. Ми теж неодноразово зазначали, що немає жодних причин утримувати їх на такому високому рівні. Як тоді, так і зараз ніщо не заважає знизити ставки «зелених» тарифів. Такі заходи можна було вжити заздалегідь, аби зменшити тягар перехресного субсидіювання.
Наприклад, що стосується виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання, то обсяг продукту «сонячників» у балансі електроенергії на енергоринку станом на 2014 р. становив лише близько 0,3%. Однак при цьому з енергоринку вони отримували коштів на рівні близько 4%. Іншими словами, обсяг надходжень для «сонячників» вже тоді у 35 разів перевищував частку в обсягах виробленої ними електричної енергії.
І про наслідки, до яких призводить таке поблажливе ставлення до «сонячних» та інших «альтернативних» виробників. Практика показує, що це жодним чином не наближає до запланованого «розвитку нових технологій та інновацій». Все відбувається як раз навпаки.
Лист Голови Служби безпеки України
До того ж, буквально днями відбулася вельми знакова подія. Голова Служби безпеки України Іван Баканов звернувся до Голови Верховної Ради України Дмитра Разумкова з інформацією щодо необхідності усунення передумов до дестабілізації функціонування Об’єднаної енергетичної системи (ОЕС) України.
Це – не просто лист, який зараз активно обговорюється у медіа без особливого розкриття суті. Ті самі автори, котрі 5-6 років тому бадьоро рапортували про те, що 11% «зеленої» електроенергії – це тільки початок, тепер намагаються критикувати СБ України. Причому всі їхні звинувачення на адресу керівництва в перешкоджанні розвитку сфери альтернативної енергетики є абсолютно безпідставними.
Пріоритетні напрями роботи Верховної Ради України
Практична значущість рекомендацій СБ України набагато глибше, ніж може здаватися пересічному спостерігачеві (не енергетику).
Отже, більшість членів Парламенту не є фахівцями в галузі енергетики. Всі вони мають різні спеціальності. Для усунення тих кризових явищ, які виникли в ОЕС України потрібен практичний досвід. Тим більше, ОЕС є однією зі стратегічних галузей, що потребує високої відповідальності. І перед тим, як розпочинати законотворчу роботу в цьому напрямі, слід розуміти причини, що призвели до виникнення загроз енергетичній безпеці держави.
У зверненні СБ України подано докладну і всебічно обґрунтовану інформацію. По суті, це фаховий практичний посібник і готовий перелік пріоритетних напрямів роботи. Всі рекомендації призначені для того, щоб слугувати основним орієнтиром для народних депутатів. Тепер – справа за народними обранцями, що повинні впровадити їх у життя на рівні законів для усунення наявних кризових явищ і забезпечення стабільного функціонування ОЕС України.
…Але більш за все приємно читати й бачити у листі СБ України такі ж саме висновки і пропозиції, які було сформульовано й за результатами наших досліджень. Вони ще раз підтверджують: наукові дослідження мають втілюватися у практику на благо країни та для людей.