Чимало так званих «нових релігій» беруть свій початок від сект християнської спрямованості, а їхня ідеологія ґрунтується на використанні відповідних запозичень термінології. Муніти – одна з найвпливовіших тоталітарних організацій сучасності, що має багатомільярдні фінансові ресурси та широке міжнародне коріння.

 

---

 

Історія заснування «Об’єднаної церкви»

 

Псевдорелігійна організація, про яку йтиметься сьогодні, використовує для свого прикриття безліч різноманітних проектів, організацій та інших форм окозамилювання, та за всіма ними стоїть Об’єднана Церква Мун Сон Мьона (заснована 1954 р.).

 

Організація виникла під впливом п’ятидесятницьких і методистських місій, які облаштувалися в Південній Кореї.

 

Її засновник Мун Сон Мьон (25.02.1920 р. – 03.09.2012 р.) твердив, що він набув свої повноваження безпосередньо від Ісуса Христа, котрий буцімто з’явився йому 1936-го р. На переконання Муна, Новий Заповіт є недійсним і має бути замінений так званим «Завершеним Заповітом». Про це докладно йдеться в його роботі «Божественний принцип», який прихильники вчення також називають «Принципом Об’єднання». Мун Сон Мьон заснував не лише «Церкву Об’єднання», а й цілий букет схожих організацій, а також проектів, фондів, підприємств і навіть ЗМІ. Американська газета Вашингтон Таймс належала йому, як і ще кілька десятків інших видань у різних країнах світу.

 

Твір «Божественний принцип», що є одним з постулатів мунітської ідеології, являє собою мішанину з догматів християнства, що перемежаються термінологією, запозиченою зі східних культів та інших релігійних систем.

 

Муніти в Україні

 

«Церква об’єднання» в Україні не зареєстрована як релігійна організація – вони робили таку спробу ще 2007-го р., але тоді отримали відмову через відсутність (закритість) інформації про культову практику організації. Але це не означає, що мунітів у нас нема. Специфіка мунітів у тому, що вони можуть поставати у десятках різних форматів і використовувати для свого прикриття абсолютно не пов’язані, на перший погляд, із релігією громадські організації та проекти. Мунітам не надто і потрібен статус саме релігійної організації – вони чудово почуваються й в інших іпостасях. Так, вони можуть діяти під виглядом громадських організацій, назви яких використовують такі варіації, як «Рух єднання», «Асоціація сімей за мир в усьому світі», «Асоціація Святого Духа за об’єднання світового християнства», «Студентська організація з вивчення Принципу», «Міжнародний фонд освіти» тощо. Або, наприклад, «Асоціація молоді з вивчення принципу» (CARP, WCARP, КАРП).

 

Таких організацій в Україні існують десятки, якщо не більше, і постійно створюються нові. Найчастіше ті громадяни, що з цікавості долучаються до того чи іншого проекту, й гадки не мають, що насправді це лише одна з «масок» найвпливовішої у світі секти. Адже для приховування своєї істинної мети різні осередки, здійснюючи фактично виклад вчення про принцип, (а так само – про логос, космос, енергоінформаційні поля та іншу маячню), прямо не називають його автора. І лише на наступних етапах знайомства з організацією (коли новачок міцно втягується до неї) він дізнається, що служить не кому іншому, як Преподобному Муну. Тобто доктрини вчення Муна можуть викладатися у різних варіаціях, але при цьому прямо не вказується на поклоніння йому як месії.

 

Ідеологія мунітів

 

1991-го р. Мун разом із дружиною вперше приїхав до СРСР, де у Москві зустрічався з Михайлом і Раїсою Горбачовими. Він розповідав про свою ідею єднання всіх конфесій, всіляко піарився на подібних зустрічах із першими особами країн і мріяв зробити «Церкву Об’єднання» державною релігією в СРСР. До речі, розвал СРСР Мун приписує собі як свій власний здобуток, адже він був противником комунізму та казав, що достатньо прибрати той префікс «ком» і зробити основною державною ідеологією мунізм.

 

Згодом, 1994-го р., подружжя Мунів приїздили знову та отримали доступ до деяких шкіл, де взялися промивати мозок учителям і дітям. Тоді Мун прагнув зробити своє вчення державною релігією у країнах пострадянського простору, в тому числі в Україні. Найбільш резонансним у нас був випадок 1997-го р., коли завербований мунітами колишній міський голова Дніпра, користуючись своїм положенням, збирав тисячі громадян і використовував їх як адмінресурс, змушуючи здавати гроші організації Муна.

 

 

Мало хто знає, що популярний в Україні журнал «Справи сімейні» – це мунітське агітаційне видання, хоча вони самі муніти намагаються це заперечувати. Журнал випускається протягом багатьох років і навіть має свій веб-портал. Крізь усе видання «червоною ниткою» проходять ідеї мунітів: про єднання всіх релігій, істину сім’ю тощо. І все це прикривається ідеями нібито національного патріотизму, коли слащавенько перемежається з ідилічними фото щасливих українців у національному однострої та дівчат у віночках.

 

Серед приманок для вербування молоді муніти часто використовують формат псевдофілософських семінарів, лекцій або зустрічей, де проводять знайомство з ідеями космосу (космогенезису), астралу, логосу і тому подібної дурні, на яких пропонують навчитися підключенню (контакту, енергообміну) до «універсальних» полів всесвіту на різних рівнях, розкрити свій духовний потенціал і духовні дари. Також проводять конкурси на кшталт «Містер і Міс університет», переможці яких дістають змогу поїхати за кордон і там нібито пройти навчання, а насправді прослухати курс мунітського вчення.

 

Система фандрейзингу

 

Відмінною, найхарактернішою рисою мунітів є досконало налагоджена система фандрейзингу, що є свого роду «візитівкою» секти. Сам термін фандрейзинг (від англ. fund – кошти, фінансування та raise – піднімати, добувати, збирати) означає пошук ресурсів, а так само – людей, майна, інформації, підтримки, часу і грошей для реалізації проектів та (або) забезпечення існування організації. Це може бути продаж дрібного непотребу за завищеними цінами – листівок, журналів, сувенірів. Або так само відбувається збір коштів на різні цілі: допомогу дітям (у тому числі нібито на лікування), безхатченкам, на порятунок бездомних тварин, на лікування/влаштування тварин (бо шахраї чудово знають, що на тварин подають більше, ніж на дітей), або просто внесків «на розвиток освітнього проекту», боротьбу з наркоманією чи навіть «зміцнення миру».

 

Муніти «працюють», збираючи гроші на вулицях, у громадському транспорті, а також особливо активно – у соцмережах. Кожен муніт має виконати свою денну норму збору коштів, які потім здаються до загальної «каси». Тобто зібрані пожертви і внески не доходять до тих, для кого вони нібито збиралися, а використовується на власні потреби місцевих очільників мунітських осередків.

 

Але фандрейзинг – це не лише збір певних ресурсів. Іншою, не менш важливою складовою є ціла система налагоджених методів переконання інших у тому, що діяльність організації заслуговує уваги та підтримки (постійний піар, інформаційні кампанії, різні форми зацікавити й залучити нових послідовників або партнерів).

 

Фандрейзинг мунітів відрізняється тим, що вони використовують для свого прикриття такі форми, що на перших етапах ніхто з новачків і не підозрює, що має справу з «Церквою Об’єднання».

 

Тактика вербування нових адептів

 

Чому тисячі послідовників Муна в Україні займаються різними формами жебрацтва і їх це абсолютно не бентежить? Як це працює? Починається все із того, що вливаючись до лав мунітів, новачок ставить перед собою ту примарну мету, що йому навіяли – наприклад, переконали у надздібностях, наявності «дарів» і різних талантів. Тому він (вона) починають працювати на досягнення цієї мети: навчитися/розкрити/розвинути і так далі. Наприклад, «навчитися входити в усвідомлений енергообмін планетарного, вселенського та галактичного універсального поля», – серед мунітів цей процес «самовдосконалення» називають «внутрішній шлях», «просвітлення» або «внутрішня умова».

 

Далі кожен муніт ставить перед собою більш конкретне – тактичне завдання, що має назву «зовнішня умова» або «зовнішній шлях» та полягає у банальному зборі певної кількості грошей за відповідний проміжок часу. Із цим і прямує у народ: на вулиці зі скринькою для пожертв, на ринки та у людні місця з листівками та журналами. Або ж засідає в Інтернет і поширює різноманітні пости на тему «потрібна допомога», й далі варіанти: хворій дитині, пораненому, військовим, людям з інвалідністю, тварині, притулку та ін.

 

«Завершений Заповіт» Мун Сон Мьона

 

Центральною темою «Завершеного Заповіту» є вчення про сім’ю. Звичайну сім’ю Мун називав породженням Диявола, протиставляючи їй істино духовне єднання людей, яке нібито можливо тільки у лавах «Об’єднаної Церкви». На його думку, тільки в такій сім’ї можуть бути народжені безгрішні та бездоганні діти. Земна місія Христа, – як ідеться з учення Муна, – полягала саме в тому, щоб з’єднатися з досконалою, бездоганною жінкою, однак Христос не встиг цього зробити. Сам же Мун твердить, що він виконав цю місію 1960-го р., коли одружився з вісімнадцятирічною корейською студенткою, котру потім проголосив «Матір’ю Всесвіту». На цій підставі він далі розвивав своє вчення, твердячи, що так допомагає своїм численним послідовникам зробити правильний вибір.

 

Отже, ще однією характерною ознакою мунітів є організація масового весілля: тисячі, або інколи навіть сотні тисяч пар у весільному вбранні вишиковувалися на стадіонах чи на майданах, до них виходили подружжя Мунів і проголошували кожну пару чоловіком і дружиною. Такі весілля свого часу навіть потрапили до Книги Рекордів Гіннеса.

 

 

Тобто, розбивши своїх послідовників на пари, Мун із дружиною самі підбирали кожному чоловіка чи дружину, і про те, кого їм обрали в пару для шлюбу ці наречені дізнавалися вже під час церемонії.

 

Багато хто з учасників цієї церемонії до цього перебували в інших, зареєстрованих шлюбах, які муніти не визнають законними. «Твій чоловік не поділяє твоїх поглядів? – кажуть зазвичай вони, – значить, ви не пара, і ми тут знайдемо для тебе справжнього, долею обраного чоловіка». Або, чоловікові, відповідно – дружину. Мунітські ідеологи ліпше за всіх знають, хто кому пара і кому, з ким і як жити. Тому розкол сімей, розрив стосунків – ще один з відмінних наслідків потрапляння до тенет мунітів.

 

«Істинні батьки» – подружжя Мунів

 

Послідовники Муна підкоряються йому в усьому та цілком довіряють «істинним батькам», якими вважають подружжя Мунів. При цьому вони зрікаються своїх сімей, своїх матері та батька і переконанні, що їхніми справжніми пращурами є Мун Сон Мьон і його дружина Хак Джа Хан Мун.

 

Ви спитаєте, як у це можна повірити, як можна сприймати за правду маревні ідеї якогось вуйка з далекої Кореї? А вся справа у методах вербування: велика увага приділяється лестощам і грі на почутті власної значущості новачка. Його переконують у тому, що він (вона) завдяки організації зможуть якісно змінити не тільки своє життя, але і світ загалом, що вони особливі, непересічні та неординарні особистості, що вони зможуть доторкнутися до великого знання, і що кожен може бути месією, живучі в цій великій «сім’ї».

 

Серед членів мунітських громад є окрема категорія осіб, які кинули геть усе в житті – навчання, сім’ю, роботу і присвячують весь час тільки служінню – їх називають фултаймери. Вони проживають гуртом у спеціально орендованих помешканнях, у тісноті та дискомфорті, але тим цілком задоволені, а всі зібрані кошти здають місцевому куратору.

 

Серед послідовників Муна традицією є залізна дисципліна та повне підкорення лідерові. Структури, що є осередками «Церкви Об’єднання» (в тих чи інших її проявах) дбають про те, щоб їхні прихильники не знали злиднів, але… Тільки за умови, якщо вони пожертвують усе своє майно організації, та далі будуть працювати й віддавати їй весь свій заробіток.

 

Феномен популярності Муна

 

Феномен популярності Муна в тому, що він був не лише проповідником, але й успішним підприємцем, а ще мав зв’язки в політичних колах на рівні президентів і урядовців у різних країнах. Тільки від діяльності «Церкви Об’єднання» щороку він отримував доходи в кілька мільйонів доларів, і вкладав ці кошти у придбання промислових підприємств і нерухомості практично по всьому світу. Якщо в середині 1970-х рр. на рахунках його організації було 75 мільйонів доларів, то після 2010 р. ця сума обраховувалася вже на десятки мільярдів.

 

Кілька років свого життя Мун провів у в’язницях і концтаборах, зокрема в різний час він відбував покарання у США та Кореї за фінансові махінації та ухилення від сплати податків, а також за антидержавницькі дії. Звісно ж, цей факт прихильниками Муна в його біографії трактується виключно як «переслідування владою» та «помста ворогів».

 

Після 2012 р., коли 92-річний Мун помер від загострення пневмонії та на чолі організації залишилася його вдова, популярність культу стала поступово згасати, однак деякі найбільш успішні місцеві осередки, що діють під прикриттям тих чи інших проектів або організацій, досі продовжують активно діяти та збирати гроші, адже їхні лідери (очільники) так просто не бажають полишати справу, що дає можливість нічого не робити й мати дохід.