Що слід робити правоохоронцям, коли виявлено злочин – приміром, під час особистого огляду в особи знайдено з півкіло вибухівки (наркотиків, бойових отруйних речовин, вибухівки), або кілька гранат чи одиниць автоматичної вогнепальної зброї?

.

Відповідь, здається, очевидна кожному: слід негайно затримати особу, в якої виявлено такі заборонені речовини (предмети) та вилучити заборонені речі.

.

Що робити, коли виявлено більш складний злочин: приміром, відмивання коштів, добутих незаконним шляхом, або певні фінансові махінації, пов’язані з оборутками коштів по рахунках в банківських установах, чи продаж популярних комплексів „Кольчуга” в Іран (Ірак, Афганістан)? Або ж з метою ухилення від оподаткування чи здійснення контрабанди певна фірма здійснює вивезення за кордон не зовсім того, що заявлено до вивозу (шила замість мила, чи навпаки) по дуже сумнівним цінам?

.

Або ж, як слід діяти, коли пакет акцій певного відомого усім металургійного комбінату державою було продано не за 24 мільярди гривень, а всього за 3 мільярди?

.

Відповідь також очевидна: негайно припинити такі оборутки, арештувавши рахунки та вживши заходів (у вигляді подання позову про визнання купівлі-продажу недійсним) щодо безумовного повернення в попередній стан відносин між сторонами.

.

Те ж саме слід робити у випадках, коли, приміром, правоохоронці виявлять, що знедолену людину шахраї позбавили житла, спокусивши горе-власника примарними перспективами та неіснуючими золотими горами, вмовивши подарувати помешкання (іноді в якості аргументів використавши праску або паяльник).

.

В такому випадку слід негайно (поряд з розслідуванням кримінальної справи) накласти арешт на житло (або воно не було перепродано кільканадцять разів) та звернутися до суду з вимогою про визнання угоди недійсною, аби юридично закріпити факт незаконності оборутки та повернути сторони у попереднє матеріальне становище).

.

Без подібних супроводжуючих дій розслідувати кримінальну справу та довести її до кінця (не тільки запроторивши за грати правопорушників, але і повернувши награбоване) неможливо.

.

Проте, вітчизняна прокуратура, як свідчить практика, зовсім не орієнтується в таких очевидних питаннях, коли виявляє певні злочинні дії (на погляд правоохоронців), порушує кримінальну справу і навіть не намагається припинити подальший розвиток таких дій, іноді навіть своєю бездіяльністю сприяючи їх завершенню, та досягненню, таким чином, злочинної мети.

.

Сьогодні про один з таких прикладів: ще у серпні минулого року (!) старший прокурор відділу нагляду за додержанням законів при виконанні кримінальних покарань управління нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах та інших примусових заходів Генеральної прокуратури України, старший радник юстиції Кеда В.В., розглянувши матеріали перевірки за зверненням першого заступника Голови Державного департаменту України з питань виконання покарань (ДДУПВП) щодо порушень чинного законодавства України у цьому відомстві під час проведення закупівель товарів за державні кошти, зважаючи на  наявність в діях службових осіб  Державного департаменту України з питань виконання покарань ознак злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, порушив кримінальну справу № 49-1975 за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Державного  департаменту України з питань виконання покарань при проведенні закупівлі автотранспорту та цукру за державні кошти для потреб установ кримінально – виконавчої системи, що спричинило тяжкі наслідки, за ознаками злочину, передбаченого  ч.2 ст. 364 КК України.

.

Обидва епізоди (купівля для потреб в’язниць та колоній цукру і вантажопасажирських автомобілів), на думку прокурора, мають злочинне забарвлення, оскільки купівля відбувалася з порушенням законодавства та з недотриманням вимог цінової політики купівлі зазначеного майна.

.

Зазначена справа наразі передана та знаходиться в провадженні слідчого в особливо важливих справах прокуратури міста Києва Дебольського М.Ю.

.

І ось тут починається найцікавіше: посадові особи прокуратури, за самим лише фактом порушення кримінальної справи достовірно знаючи про те, що посадовими особами Державного департаменту з питань виконання покарань вчинено порушення законодавства, вчинили злочинну бездіяльність, спрямовану на унеможливлення розслідування злочину та продовження злочинних діянь і сприянню таких діянь.

.

І така ситуація триває понад рік.

.

У постанові про порушення кримінальної справи робиться висновок про завищення ціни купівлі автомобілів, які придбано Державним департаментом з питань виконання покарань у ЗАТ “Укравтоінвест”.

.

Тобто посадові особи Департаменту, нібито вступивши у злочинну змову з ЗАТ “Укравтоінвест” (як це зазначено у постанові), придбали автомобілі за завищеними цінами, та здійснили розрахунки за такими завищеним цінами.

.

Проте, незважаючи на чіткий і зрозумілий висновок про незаконність укладеної угоди, посадові особи Прокуратури, виявили дивну бездіяльність, злочинну у даних умовах.

.

Адже, якщо є твердження про незаконність укладеної угоди, то таку угоду слід оскаржити (вимагати визнати недійсною), щоб повернути сторони у попереднє становище та унеможливити її подальше виконання.

.

ЗАТ „Укравтоінвест” за ініціативою прокуратури мав би повернути до скарбниці гроші, та отримати взамін автомобілі – принцип простий.

.

Сторони мали повернутися до первинного становища, яке існувало до вчинення „злочину”, саме так підказує здорова логіка та глузд.

.

Бездіяльність прокуратури призвела до того, що все отримане за угодою, укладеною внаслідок злочину, неконтрольовано використовується у вільному обігу сторонами злочинно укладеного договору: в’язнів возять в автомобілях за завищеними цінами, а ЗАТ „Укравтоінвест” вже давно потратив отримані гроші (з описаних подій пройшло понад рік).

.

Повертаючись до описаних нами гіпотетичних випадків з наркотиками та зброєю, ситуація виглядає наступним чином: затримавши особу з мішком наркотиків, міліція порушує кримінальну справу, а затриманого разом з наркотиками відпускає: роби, мовляв, що хочеш, можеш навіть продати, а ми будемо розслідувати кримінальну справу самі по собі.

.

Або ж виявивши факт квартирної афери у відношенні до пенсіонера, прокуратура порушує кримінальну справу, а квартиру повернути не намагається – і в результаті чого вона перепродається цілій череді „добросовісних набувачів”, витребувати від яких майно неможливо.

.

Справа є – а квартири нема, вона залишається у шахраїв. Навіть у разі притягнення винних до кримінальної відповідальності – кілька років за гратами вартують отриманого житла, чи не так?

.

Так же само виглядатиме затримання особи з речами, щойно поцупленими з квартири: зафіксувавши факт крадіжки, міліція відпускає злочинця разом з викраденими речами. А господарі нехай займаються питаннями повернення власності самостійно, міліція свою роботу виконала…

.

Ви скажете, що такі випадки неможливі та фантастичні?

.

Помиляєтесь, оскільки в нашому реальному випадку саме така ситуація і відбувається: на думку прокуратури, угоди, укладені з перевищенням повноважень та зловживаннями, проте прокуратура мляво спостерігає за подальшим виконанням таких злочинних угод… Це все одно, що виявити діру в паркані державного складу, порушити кримінальну справу за фактами крадіжок, а далі забути про це і давати далі можливість цупити майно.

.

Постановою про порушення кримінальної справи робиться висновок про заподіяння шкоди державі через перевищення ціни договору, проте, нічого не робиться для повернення до державних скарбниці надмірно сплачених активів та відновлення балансу порушених державних інтересів.

.

Але це – самостійний злочин, проте вже такий, що вчинено прокуратурою.

.

Щодо другого епізоду (купівлі цукру по завищеними цінами), то і в цьому разі зміст та злочинне спрямування бездіяльності прокуратури очевидні: прокуратура дійшла висновку про завищення ціни купівлі цукру, проте, зі злочинних мотивів та міркувань не здійснила необхідних процесуальних дій по юридичному та формальному закріпленню висновку про неправомірність дій щодо купівлі цукру, визнання угод недійсними та поверненню в попередній стан балансу державних інтересів.

.

Це також призводить до унеможливлення відновлення державних інтересів.

.

Більше того, прокуратура за незрозумілих обставин не вживає заходів щодо притягнення до відповідальності посадових осіб Державного матеріального резерву, які, знаючи про те, що ціна цукру є завищеною, а участь ДП “Департаментсервіс” в купівлі цукру на стороні Державного департаменту з питань виконання покарань є незаконною, умисно здійснили укладання договорів та їх фактичне виконання на користь ДП “Депаратментсервіс” та Державного департаменту з питань виконання покарань.

.

Вольове рішення про відпуск цукру було здійснено саме Державним матеріальним резервом, і саме на ньому лежить відповідальність за відпуск цукру за безпідставними цінами неналежній особі.

.

Адже, якби Держматрезерв своєчасно відреагував, злочин не було б скоєно в принципі і цукор за сумнівними цінами не було б реалізовано.

.

Не можна карати того, хто придбав, не караючи того, хто продав – логіка проста та зрозуміла.

.

Ситуація, яка нами описана, повторимося: є дивною та алогічною лише на перший погляд.

.

Насправді ситуація максимально зрозуміла та проста: слід розуміти, що ніякого злочину з боку посадових осіб Державного департаменту України з питань виконання покарань ані у епізоді з цукром, ані в епізоді з автомобілями не було скоєно.

.

Всі дії посадових осіб Департаменту відповідали та відповідають законодавству.

.

Ці обставини прокуратура чудово розуміє (було б невиправданим гадати, що в прокуратурі працюють цілковиті недоумки).

.

Проте, очевидно, що в даному разі має місце звичайна (та традиційна у сучасних умовах) кримінальна справа „на замовлення”, зі зрозумілою метою: або ж „збити” грошенят, або інших поступок в обмін на закриття кримінальної справи, або ж з метою під тиском порушеної кримінальної справи усунути з посади „неугодних” посадових осіб Департаменту, звільнивши місце для більш вдалих у спілкуванні з прокуратурою послідовників.
Тому то прокуратура навіть не намагається оскаржити укладені угоди у суді, усвідомлюючи, що нічого з цієї сумнівної затії не вийде. Адже будь-який суд скаже, що угоди відповідають законодавству, а за наявності подібного судового рішення не закрита кримінальна справа виглядатиме, як мінімум, смішно.

.

А кримінальну справу так хочеться зберегти в „живому вигляді”, вона ще матиме свій „замовний” ефект та наслідки.

.

Проте не можна одночасно полювати за двома зайцями: намагатися довести незаконність дій Департаменту з питань виконання покарань і одночасно нічого не робити для припинення таких „незаконних” дій. Зволікання з визнанням таких угод недійсними за даних умов є самостійними злочинами, проте вже з боку прокуратури.

.

І тут уже прокурорські працівники стають „повноцінними” обвинуваченими, логічно перетворюючись з мисливця на жертву, потрапивши у власноруч вириту але легковажно не допрацьовану пастку.

.

Понад рік триває кримінальна справа, і за цей час нічого не зроблено для припинення злочинних наслідків. Невже прокурорські працівники не в змозі підготувати позовну заяву про визнання угод недійсними ? Загалом, таку заяву здатні підготувати навіть випускники вечірніх відділень ветеринарних технікумів, а прокурорські працівники – не в змозі?

.

Але чи потрібні державі та суспільству такі малопослідовні „захисники та поборники державних інтересів”?

.

Чим закінчиться цей захопливий та майже сюрреалістичний сюжет – ми обов’язково дізнаємось з часом.

.

Поки що вбачається єдино можливий вихід для прокуратури (який допоможе зберегти не тільки „честь мундиру”, але і свободу ініціаторам та виконавцям подібних експериментів з правосуддям): негайно закрити кримінальну справу (можливо, навіть заднім числом), та забути про неї назавжди. Лише в такому разі бездіяльність прокуратури буде цілком виправданою та логічною. Чи вистачить у прокуратури розуму для розуміння цієї простої істини – побачимо. Слідкуйте за подіями, які ми будемо прискіпливо висвітлювати. 

.

Олексій Святогор,

Ігор Бойко,

спеціально для „ГОВОРИ!”

.

Читайте також:

• Пособие от прокуроров: как «опустить» прокуратуру
• Стретович проти Генпрокуратури: Давид та Голіаф?
• И еще раз о компетентности Генпрокуратуры
• Прокуратура как оплот несправедливости
• Охотничья мимикрия
• Прокуратура Оболонского района столицы: проблемы «маленьких людей» – не наши проблемы
• Милиция не хочет, прокуратура не может: особенности правозащиты на Подоле
• Искусство симулировать слабоумие – удел прокуратуры
• Переяславские оборотни: хрестоматия преступлений
• Эксперт Гершман не выдержал соблазна и украл миллион
• Мастер-класс от прокурора Кузовкина: как правильно воровать автомобили
• Прокурорский вуаеризм: с больной головы на здоровую
• Прокурорский маразм: эвакуаторов не существует?
• «Явка с повинной» Рената Кузьмина
• Юрий Луценко: как «опустить» МВД
• О «бедных» прокурорах замолвите слово…