Олександр Корнійчук
Latest posts by Олександр Корнійчук (see all)
Про послуги у сфері охорони здоров’я, співвідношення фінансування видів медичної допомоги та економічні втрати від захворюваності в Україні та у країнах ЄС.
Загальноприйнята для країн ЄС частка фінансування профілактичної та первинної медико-санітарної допомоги складає 35-40% від загального обсягу витрат, що дозволяє адекватно задовольнити на 80% потреби громадян у медичній допомозі. На спеціалізовану медичну допомогу припадає до 20% від загального попиту на послуги у сфері охорони здоров’я.
За експертними оцінками, вірогідно більше, ніж 10% з тих, хто раніше працював залишають свою роботу з причини здоров’я. 23,5% з тих, хто працює, страждають від хронічних захворювань і мають обмеження у повсякденній діяльності. За оцінками фахівців, з причини лікарняних втрачається 3-6% робочого часу, а це близько 2,5% ВВП. Втрати ВВП від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань складають від 2,6% до 3,8%.
Організаційно-економічні причини занепаду сфери охорони здоров’я України
Сфера охорони здоров’я України, маючи, за експертними оцінками, кваліфікаційний потенціал щодо можливостей впливу для зменшення смертності громадян на 30-40%, протягом багатьох десятиліть знаходиться у стані організаційної неспроможності подолати систему порочних соціально-економічних відносин.
Сутність суперечливих невідповідностей полягає у тому, що у сфері охорони здоров’я, яка отримала, наприклад, у 2014 р. (за попередніми оцінками) майже 98,5 млрд. грн. із загального бюджету, 90% коштів витрачається на спеціалізовану медичну допомогу. Решта 10% йде на профілактичну та первинну медико-санітарну допомогу, які нині задовольняють лише 30% потреб пацієнтів.
В Україні це призводить до несправедливих економічних ігор з пацієнтами, які звертаються до лікарів на пізніх етапах захворювань. 25% громадян у зв’язку з фінансовою неспроможністю не можуть за отримати медичну допомогу. Нерівність в доступі до системи охорони здоров’я, яка пов’язана з низьким рівнем доходу та освіти, а також погіршення харчування, умов життя і праці формують значний потенціал економічного збитку – до 9,5% ВВП.
Порівняльний аналіз загальнодержавних витрат та частки сфери охорони здоров’я у структурі ВВП країн ЄС і України
При практично однаковій з країнами ЄС частині у загальнодержавних витратах на охорону здоров’я (близько 15%) в Україні майже на 40% менша частка сфери охорони здоров’я у структурі ВВП при несуттєво меншій кількості працівників в галузі (на 1,4%) від загальної кількості працюючих. Характерним для України є завищена (на 23,7%) частка витрат громадян на охорону здоров’я у структурі загальних витрат порівняно з країнами ЄС.
У соціальному відношенні відсутній ефект впливу системи охорони здоров’я на зменшення смертності громадян, насамперед в працездатному віці. Це при тому, що збільшення тривалості життя на один рік може призвести до зростання ВВП на 4%.
Прогноз державних витрат на систему охорон здоров’я
Враховуючи загальноєвропейські тенденції, частка державних витрат на охорону здоров’я в Україні до 2060 р., вірогідно, зросте на 55% від нинішнього рівня.
Частка сфери охорони здоров’я у ВВП та державних витратах країн ЄС і України у відсотках
Шляхи вирішення системних проблем у сфері охорони здоров’я України
Дієвим способом розриву цього замкненого кола є кардинальна зміна співвідношень складових інфраструктури системи охорони здоров’я на користь пріоритетного розвитку профілактичної та первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини. Цим шляхом понад 30 років рухаються передові країни світу. Дискусія в Україні має вестись не навколо пріоритетності цих видів медичної допомоги, а про оптимальне конкурентне співвідношення комунальних, державних, приватних і колективних закладів кожного її виду. Ключовою ланкою має стати розподіл відповідальності між місцевою, центральною владою та приватним сектором щодо стимулювання громадян і бізнесу до впровадження ефективного загальнообов’язкового і добровільного медичного страхування. Це має базуватись на реальній автономності закладів охорони здоров’я та розвиненому лікарському самоврядуванні.
За нашою оцінкою, обсяг загальнообов’язкового медичного страхування в Україні в цілому, з урахуванням 41,9% неформальних платежів громадян дорівнює сумі загального бюджету на систему охорони здоров’я.
Стратегічним завданням розвитку системи охорони здоров’я є надання доступної і якісної медичної допомоги пацієнтам, а не фінансування деформованої інфраструктури. Його виконання призведе до своєчасного діагностування і лікування первинної захворюваності та зменшення її поширеності. Як наслідок, це сприятиме створенню громадянами високої частки доданої вартості в національній економіці.
Висновки
- Система охорони здоров’я має перейти на пріоритетну розбудову інфраструктури профілактичної та первинної медико-санітарної допомоги з широкою пропозицією послуг. Для цього необхідне забезпечення її автономності та збільшення фінансування у 3,5 рази від нинішнього. Метою при цьому постає створення власної доданої вартості за рахунок зменшення витрат і збільшення асортименту послуг. Це матиме своїм результатом суттєве зменшення прогулів громадян на лікарняних, частки інвалідизації, та витрат домогосподарств на послуги охорони здоров’я.
- Спеціалізована медична допомога має розвиватись на основі автономності медичних закладів та на стимулах по провадженню сучасних високоефективних і недорогих медичних технологій, зменшення витрат за рахунок розширення видів послуг та збільшення масштабу їх надання. Зменшення витрат при наданні медичних послуг і створення високої частки доданої вартості перетворить заклад охорони здоров’я на реальну ринкову силу, яка буде здатною впливати на соціально справедливу ціну надання послуг.
- Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України в контексті завдань з демонополізації та детінізації національної економіки, мають нормативно сприяти перебудові сфери охорони здоров’я і використанню фіскальних заохочень для роботодавців і найманих працівників по впровадженню загальнообов’язкового і добровільного медичного страхування, підтримання громадянами здорового способу життя.