Відносини у сфері поводження з твердими побутовими відходами (ТПВ) – це ті ж самі відносини власності. Можливо, дещо трансформовані та спотворені (навмисно чи випадково, під час пошуку методів і напрямів розв’язання поточних проблем) ситуативно емоційним «непотрібним» і «шкідливим» характером відходів, за якого їх треба «позбуватися».

Великим відкриттям для більшості виявляється проста істина: відходи – це майно (ресурси, активи) які придбані власником, – ішлося у статті “Відходи – не сміття!”, до якої надійшли слушні пропозиції від одного з наших читачів.

Олександр Тимофійович Товмач (с. Синявка Канівського р-ну Черкаської області) – одноосібний винахідник, публіцист, автор понад 100 інноваційних пропозицій:

“Я декілька разів перечитував Ваш матеріал про ТПВ та порівнював з власною концепцією, вишукуючи наші спільні “білі плями”. І таки знайшов! Ми разом маємо спільне те, що ТПВ не сміття, а сировина, яка має значну вартість. Але, як сировину, у населення її приймають за визначеними закупівельними цінами. Така схема не спрацьовує, бо все наше довкілля завалено ТПВ.

Далі…. Вартість залізної руди переходить у метал, а потім стає значною частиною вартості “Мерседеса”.

Тому не варто піднімати вартість упаковки, за яку сплачує покупець. Натомість, доцільно ввести систему переросподілу коштів, які будуть отримані від реалізації товару, що був виготовлений та реалізований з ТПВ. Скажімо, до 30% вартості товару повертається тим, хто здав ТПВ у сортованому вигляді на переробку.

Таким чином, збір і сортування сировини перейде у площину дуже прибуткового бізнесу, рівноцінного збору чорних і кольорових металів. Така ініціатива має бути підтримана законодавчо в частині змін до оподаткування та кредитування”.