Олексій Святогор
Latest posts by Олексій Святогор (see all)
- «Спеціальне тактичне спорядження» – мімікруючі пройдисвіти (документи) -
- «Спеціальне тактичне спорядження» (ТОВ «СТС») – не тільки шахраї, але й «ухилянти» (документ) -
- Повернути своїх: від слів до дій у процесі обміну ув’язненими -
- Саботаж мобілізації в ДУ «Полтавська виправна колонія (№ 64)» -
- Передавання засуджених і ув’язнених із тимчасово окупованих територій до України -
Як «психолог» Дмитро Карпачов проводить свої вистави: продовження історії про практику рогляду цивільних справ про захист прав споживачів.
Якось, ще восени 2016 р. я придбав за 280 грн. квиток для участі у хваленому семінарі (майстер-класі) з напрямку дитячої психології, що проводив Дмитро Карпачов.
Однак, як ви вже знаєте, із самого квитка стало очевидно, що замість майстер-класу (семінару) – тобто наукових, медичних (практичних) занять з психології насправді заплановано проведення вистави. Іншими словами, замість фахово-орієнтованого спеціалізованого заходу насправді мені, як споживачу (так само як і іншим споживачам) було «підсунуто» виставу (розважальний захід).
Звісно ж, як і будь-який інший споживач, я намагався розібратися в ситуації та з’ясувати причини такого ошукання, а тому дізнався про те, що Дмитро Карпачов взагалі не є фахівцем у галузі психології та не має відповідної вищої освіти і фаху психолога згідно з встановленою навчальною програмою, тобто є всі підстави вважати його самозванцем і відвертим шахраєм.
Також цікаво, що після того, як мною було подано позовну заяву про захист прав споживачів, відповідач – Дмитро Карпачов не з’являвся за викликом суду, хоча повідомлення та повістки надсилалися йому і за місцем мешкання та реєстрації, і за місцем роботи (на телеканал СТБ).
Зрештою, рішенням Дніпровського районного суду міста Києва (суддя Катющенко В. П.) від 15 січня 2018 року у справі 755/5807/17 було відмовлено в задоволенні мого позову до Карпачова Дмитра Вільямовича про захист прав споживачів. Рішення було надіслано рекомендованим листом штрих-код 0210510299498 та було отримано мною 28 лютого 2018 року. Зворотне повідомлення з вказівкою на дату отримання повернулось до суду та, очевидно, приєднане до матеріалів справи.
Вважаючи дане рішення незаконним, я вирішив оскаржити його в апеляційному порядку. Разом з апеляційною скаргою подається (викладається в тексті апеляційної скарги окремим пунктом) заява (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження. Так, оскільки рішення ухвалювалось без участі у справі позивача (апелянта) і було отримане ним (в копії) 28 лютого 2018 року – строк подання апеляційної скарги має бути поновлений, про що я теж просив суд.
Щодо незаконності рішення, то слід зазначити таке.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд послався на недоведеність тієї обставини, що саме позивач є власником придбаного електронного квитка на захід (розважальний, лікувальний, який небудь), який провадився відповідачем, як психологом.
Тобто, по суті суд вказав, що позивач придбав не зовсім «правильний» квиток.
Проте, звинувачення на адресу позивача що він придбав «не такий» квиток – не можуть мати місце за логікою та здоровим глуздом подій. Позивач придбає те, що йому продавали (реалізовували) на публічному ринку і саме у тій формі, яка реалізовується (продається). Позивач не може контролювати або якимось чином впливати на зовнішнє оформлення та стандарти оформлення продаваної продукції. Саме тому існує та застосовується в принципі законодавство про захист прав споживачів, яке виходить завжди з пасивності поведінки споживача та обмеженості його волі та дій на ринку реалізованих продуктів (результатів діяльності інших осіб).
Правильно оформлювати квитки відповідно до встановлених форм, нормативів і правил – це обов’язок відповідача. І та обставина, що придбаний квиток «не такий» – якраз і доводить правильність позиції позивача та ґрунтовність його позовних вимог що йому «напарили» щось не те.
За логікою суду позивач міг впливати на процес оформлення квитків та заповнення в них відповідних реквізитів – тобто, саме позивач мав бути (має бути) власником програмного забезпечення, яке формує квитки та здійснює їх оформлення та реалізацію. Така позиція суду – цілковита маячня та спроба ухилитися від розгляду спору по суті.
Загальновідомо, що в більшості випадків придбані квитки не мають ідентифікуючих покупця ознак: в громадському транспорті, в кінотеатрах, театрах, на виставах, цирку тощо – квитки продаються (реалізуються) без ідентифікації осіб. Зрештою, квитки можуть бути придбані для подарунку тощо. Це загальнозрозуміла та розумна практика, яка ні у кого (окрім суду) не викликала заперечень. Це тому, що для надавача послуг (вистав, перевезень тощо) не має значення особа позивача (покупця) – всі мають рівні права на доступ до послуг.
Квитки, які ідентифікують особу споживача (покупця) продаються лише у певних випадках, коли це прямо передбачено законом: приміром, повітряні перевезення, де має значення безпека польотів та інші обставини і де саме має значення ідентифікація отримувачів послуг.
Тому, в нашому випадку не позивач «купив щось не те», це відповідач «продав щось не те», що не відповідає встановленій формі та стандартам. І якщо апеляційний суд дійде висновку, що відповідач таки порушив правила оформлення квитків, то з даного випадку має бути постановлена окрема ухвала, оскільки продаж «не таких» квитків є проявом шахрайства по відношенню до споживачів (контрагентів) – останнім «впарюються» сумнівні за своїм походженням «папірці», зміст яких є нікчемним і не доводить їх ідентифікацію щодо особи, яка їх придбала.
Відмовляючи в задоволенні позову суд міг би відмовити більш «круто», вказавши, приміром, що «на заплачених позивачем грошах не було зазначено, що вони платяться саме відповідачеві» тощо. Подібні рішення суду, як те, яке є предметом оскарження – не можуть залишатися нескасованими в принципі.
В апеляційній скарзі, керуючись ст. 351, 352, 354, 355, 356, 374 ЦПК України, я просив апеляційний суд:
- Поновити строк подання апеляційної скарги на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 січня 2018 року по справі 755/5807/17;
- Скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 січня 2018 року по справі 755/5807/17 та ухвалити нове рішення про повне задоволення позовних вимог.
*В разі відхилення (залишення без задоволення) апеляційної скарги позивача та згоди апеляційного суду з позицією місцевого суду про «неправильний квиток» і недоведеність статусу позивача, як споживача придбаних послуг – прошу суд постановити окрему ухвалу з приводу порушення відповідачем порядку обігу електронних квитків (їх оформлення) та спрямувати її до правоохоронних органів на предмет перевірки наявності в діях відповідача ознак злочину (кримінального правопорушення), передбаченого ст. 190 КК України (шахрайство).
18 квітня 2018 р. Апеляційний суд м. Києва ухвалив постанову за результатами розгляду мого цивільного позова до Карпачова Дмитра Вільямовича про захист прав споживачів.
Разом із тим, залишення апеляційної скарги без задоволення само по собі не відіграє суттєвої ролі, адже залишаються інші можливості довести справу до логічного завершення – відтак, мною було подано скаргу до суду касаційної інстанції, де її прийнято до розгляду.
Читайте також:
“Психолог” Дмитро Карпачов та його “майстер-класи”
Таємниця звільнення Карпачова з телеканалу СТБ