Денис Марків
Latest posts by Денис Марків (see all)
У липні 1054 р. у християнстві відбувся розкол. Внаслідок цього утворилися дві самостійні церкви: західна – римо-католицька та східна – православна, котрі мають відмінності у віровченні, культі та організаційній структурі.
Спільні риси
Католицьку церкву очолює єдиний і повновладний голова – папа римський, місцеперебуванням якого є держава-місто Ватикан, розташований на території Риму. Ватикан – це всесвітній центр католицької церкви. Тут зосереджено її головні установи, що всебічно контролюють діяльність церковного апарату в усіх куточках земної кулі.
Православна церква не має всесвітнього центру. На теперішній час існує 15 автокефальних (автономних, незалежних) православних церков на чолі зі своїми патріархами. Традиційне звання вселенського патріарха закріплено за патріархом константинопольським, фактично ж він не має ніякої влади над іншими православними церквами.
І католицька, і православна церкви поділяють основні положення християнського віровчення, котрі полягають у тому, що Бог є Творцем усього сущого. Він створив і перших людей, котрі скоїли гріх і були прокляті разом з усіма своїми нащадками. Для їх спасіння Бог послав свого сина Ісуса Христа, який, спокутувавши таким чином, гріхи людей, вознісся на небо. Як католики, так і православні вірять у триєдиного Бога – Трійцю (Бога-Отця, Бога-Сина і Бога – Святого Духа). Однак між католицьким і православним віровченнями існують і деякі відмінності.
І православ’я, і католицизм вважають джерелом свого віровчення Святе письмо. Проте католики, на відміну від православних, до Святого письма, крім постанов перших семи Вселенських Соборів і творів отців церкви включають постанови інших церковних соборів, судження римських пап і видатних богословів. Це надає католицьким церковникам відносну свободу тлумачення Святого письма і можливість пристосовувати своїх віруючих до умов, які час від часу змінюються. Саме тому в католицтві з’явилася низка догматів, які не визнає православна церква.
Відмінності за основними догматами
До таких, передусім, належить догмат про верховенство у християнській церкві римського папи, який, за твердженням католицьких богословів, є намісником Ісуса Христа на землі та прямим наступником апостола Петра. Звідси випливає і догмат про непогрішність пап у справах віри, котрий також заперечується у православ’ї.
Крім існування пекла і раю католицизм проголошує існування чистилища, тобто місця для очищення душ, які готуються увійти до раю. Католицька церква проголосила себе повноважною відпускати за певні заслуги перед нею (в тому числі, звісно, і за матеріальну підтримку) гріхи живих і померлих, тим самим відкриваючи перед ними двері, що ведуть із чистилища до раю.
Не визнає православна церква й догмати про непорочне зачаття діви Марії та її тілесне вознесіння на небо. Між католицькою та православною церквами протягом декількох століть точиться суперечка щодо «сходження Святого Духу», цілком необґрунтована з погляду здорового глузду. Православні богослови вважають, що Святий Дух може виходити лише від Бога-Отця, а католицькі твердять, що й від Бога-Сина також.
Обрядовість
Як у католицькій, так і у православній церкві розроблено урочистий культ і обрядність для впливу на почуття віруючих. Обидві церкви визнають сім таїнств:
- Хрещення;
- Миропомазання;
- Причастя;
- Покаяння;
- Шлюб;
- Священство;
- Єлеосвячення.
Так, усі православні віруючі причащаються хлібом і вином (тілом і кров’ю Господа), католики ж – тільки хлібом (Хлібом і вином у них причащаються виключно священники). Миропомазання у православних здійснюється одразу ж після хрещення, а в католиків – у віці семи-восьми років (обряд конфірмації).
Починаючи з ХІ століття в католицькій церкві для священнослужителів запроваджено заборону брати шлюб (целібат). Православні священники мають право одружуватися. У православних існує, поряд з індивідуальною, і колективна сповідь, у католиків – лише індивідуальна. Богослужіння у православних храмах супроводжуються тільки хоровим співом, а в католицьких – хоровим співом і органною музикою. Як зовнішній символ католицька церква визнає чотирикінцевий хрест, а православна – чотирьох-, шести- й навіть восьмикінцевий.
Про причини розколу
Розкол християнської церкви став наслідком причин, які мали зовсім не божественну, теологічну природу. Він був обумовлений, перш за все, політичними та економічними міркуваннями, боротьбою за панування над християнським світом.
І в наші дні, знову таки через цілком земні причини в католицькій церкві намітилася певна тенденція до зближення з іншими християнськими конфесіями, зокрема із православ’ям. Опинившись перед фактом зростання впливу наукового, матеріалістичного світогляду, католицькі теологи намагаються пояснити розкол між західною та східною гілками християнства суб’єктивними суперечностями на рівні глав церков. Підкреслюючи другорядність відмінностей православ’ям і католицизмом, вони натякають на необхідність іти на взаємні поступки заради об’єднання всіх християн для подолання небезпеки поширення атеїзму.