Діна Інатаєва
Latest posts by Діна Інатаєва (see all)
Колишній дільничний офіцер поліції Мелітопольського міськвідділу, 22-річний Максим Лозицький перейшов на службу до так званої «народної міліції», отримав російський паспорт і розповідає всім, як вісім років очікував на прихід окупаційної влади.
«Рузґе ізиґ і вєлік, і маґуч»
Продовжуємо гортати шпальти рашистської газети «Запорожский вестник» і збирати відомості про місцевих зрадників, які перейшли на бік ворога. Власне, це той саме номер, з якого ми з вами попередньо дізналися про неймовірну історію бібліотекарки з Михайлівки, яка дуже страждала через розпад совку і боролася проти «культурнава гінасида».
Одна сторінка повністю присвячена молодому хлопцеві з Мелітополя Максиму Лозицькому. Юнак пописує віршенята і позиціонує себе як волонтер. Стаття називається «Поэты и патриоты: творчество душевнобольных наших земляков».
«Запорожский весник», № 7, стор. 7
Складно уявити, де ловив музу Максим Лозицький, який ніколи не був у США, проте люто ненавидить усе американське:
…Воздвинь двуглавого орла
Над той Америкой глухой,
Чтоб наконец-то поняла:
Марать не стоит нас враждой!…
Ось ще політ «поезії»:
…Русский язык. Он в пульсации тел,
В русской душе среди будничных дел.
Гонит по жилам славянскую кровь,
Русским словцом выражаю любовь…
Курво, що я зараз прочитала?!
Та мало хто знає, що «поет і волонтер» Лозицький Максим Павлович, 06.12.2000 року народження – колишній дільничний офіцер поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Мелітопольського ГО РУП ГУНП в Запорізькій області. Він дійсно народився у Мелітополі та живе там. На теперішній час Максим Лозицький займає посаду дільничного «народної міліції» м. Мелітополя.
Доля поліцая
Нижче пропоную вашій увазі відеозапис за участі Максима Лозицького, на якому він отримує російський паспорт і розповідає, як «восім-лєт» мріяв про «повернення в рідну гавань». Щоправда, сюжет змонтовано по-кривому. Спочатку демонструються кадри роздачі паспортів, а потім зненацька нам показують фігуранта вже у ролі поліцая, коли той проводить якийсь рейд і кошмарить місцевих підприємців.
Справа навіть не в тому, що колись у свої 13 років юний зрадник мріяв про повернення в «рідну гавань».
Припустимо, Максим Лозицький протягом восьми років чекав приєднання Запорізької області до російської федерації. За цей час наш поет-волонтер встиг закінчити один з кращих українських поліцейських вишів – Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ. Тобто він вступив туди на навчання, зробивши свідомий вибір професії. Але замість того, щоб захищати закон і боротися зі злочинністю, він розпочав свою «кар’єру» з державної зради.
Навіщо ж він тоді обрав службу в правоохоронних органах України, в якій, за його ж власними словами, він «вісім років тому зрозумів, що немає нічого хорошого, конструктивного»? Маючи такі переконання, Максим Лозицький міг би влаштуватися на роботу охоронцем чи ще кудись, не «світитися» й далі чекати на росію. Це до 2013 року майбутній поліцай міг би ще спокійно казати: «росія – братній народ»… Однак було б дивно чути такі слова від школяра, який на той час ще навчався у сьомому класі.
Чому ж Максим Лозицький пішов до української поліції, де треба проходити спецперевірки, подавати декларації про доходи і майно, показувати результати роботи й відданість Батьківщині? Адже на службі в поліції не вийде безпалевно любити путіна чи агітувати за «руський мир»…
З вищенаведеного самі собою напрошуються висновки, що показують усю брехливу суть російської пропаганди і тих, хто бере у ній участь.
Безумовно, «Запорожский вестник» – дуже корисна газета. Будь ласка, не зупиняйтеся, продовжуйте документувати для нас імена всіх пособників окупаційної влади, щоб ніхто не залишився непокараним.