Якби благодійність нічого не вартувала, то всі були б філантропами, – каже мудре єврейське прислів’я. Владислава Фічковська кілька років тому переїхала з України до Ізраїлю, але замість того, щоб влаштуватися там на роботу і законним способом заробляти свої статки, започаткувала мільйонні афери на онкохворих дітях.

 

---

 

Бездітна незаміжня особа вчить інших піклуватися про дітей

 

Автор ідеї моторошного «соціального» відеоролику «Она кричит от боли и никто не может ей помочь», призначеного агітувати широкі кола громадян пожертвувати гроші для тяжкохворої маленької Аріни без прізвища, засновниця псевдоблагодійного Інтернет-лохотрону «World Champions» Владислава Сергіївна Фічковська народилася у місті Кам’янець-Подільський на Хмельниччині 12 лютого 1992 року. Потім сім’я переїхала до Дніпра.

 

 

Владислава Фічковська (інші варіанти написання імені: Vladislava Fichkovskaya; Владислава Фичковская; ולדיסלבה פיצ’קובסקי) невдовзі після початку в 2014 р. російської збройної агресії проти України раптово згадала про своє коріння та виїхала на історичну батьківщину. Перебуваючи в Ізраїлі, вона вирішила, що навчання і працевлаштування – це для лохів, і треба винайти спосіб прожити так, аби не працювати. Близько трьох років тому Владислава Фічковська згуртувала навколо себе трійцю пособниць, серед яких Дар’я Колоденко (вона ж Дарьяна Коляденко), Анастасія Кручинська та доула Міріам, щоб разом наябувати гоїв запускати лохотрони на людській жалості.

 

Крім бідолашної Аріни, потім були інші дівчатка та хлопчики – Сабіна, Матвійчик, Ілля, Єгор… З кожним новим «підопічним» апетити шахраїв зростали, а інформаційні кампанії зі збору коштів ставали дедалі більш агресивними.

 

Вади родинного виховання

 

Маючи середню спеціальну освіту, Владислава Фічковська не виявляла хисту до жодного напряму суспільно-корисної праці, зате добре опанувала Інтернет. Вона давно використовує можливості соціальних мереж – передусім Instagram і Facebook для своїх цілей, знається на створенні і просуванні веб-сайтів, за допомогою яких ведеться збір коштів на рахунки очолюваного нею фонду. А кампанії «соціальної» реклами «World Champions» свідчать про те, що їх організаторка має високий рівень технічної компетентності та знає, як використовувати Інтернет для отримання так званого «пасивного доходу».

 

 

Наша репатріантка могла б стати успішним маркетологом або ІТ-спеціалістом в Ізраїлі та отримувати гідну оплату праці, але вона вибрала шлях обману і зловживання довірою людей. Не останню роль у цьому відіграло родинне виховання. Батьки Владислави – Марина і Сергій, не можуть не знати, чим займається їхня донька. І очевидно, що вони знають про все та схвалюють її шахрайську діяльність.

 

 

Звісно, мати і батько будуть усе заперечувати і перекладати провину на кого завгодно. «Це все неправда, наша Владюша не така, вона рятує хворих діток, і всією душею за Україну», – скажуть вони. Спитайте в цих батьків, як вони так виховали доньку, що основним лейтмотивом її життя є лише особисте збагачення. І ваше запитання повисне у повітрі. Де їй прищепили такий егоїзм і безжальність, як не у власній родині?..

 

Сірі сторінки біографії

 

Владислава Фічковська представляється як бізнес-леді та полюбляє розповідати про те, що вона нібито заснувала «власний бренд косметики» та давно займається волонтерською діяльністю. Але ці сторінки біографії існують лише в її самозакоханій уяві. У вітчизняних виданнях нам не вдалося знайти жодної згадки про цю «широко відому бізнес-леді».

 

А тепер давайте полюбуємося на те, як Владислава Фічковська, котра збирає благодійні пожертви під гаслом «Ми молимося за Україну!» та маніпулює патріотичними почуттями наших співгромадян, займається дешевим самопіаром на російській пропагандистській сміттярці «ньюсру».

 

 

Як ідеться з наступної статті, наразі люди жертвують недостатньо грошей. На думку Фічковської, мережеве жебрацтво має стати нормою життя, і кожен громадянин мусить регулярно перераховувати частину своїх доходів до її фонду.

 

 

Всі шахраї від благодійності вдаються до міфотворчості, описуючи свої «високі альтруїстичні прагнення», що нібито спонукали їх присвятити все життя допомозі людям. Втім, історії різних «благодійників» чомусь не вирізняються оригінальністю.

 

 

Владислава Фічковська недалеко пішла від донецького сволонтера-пособника окупантів Андрія Лисенка, котрий також розповідав легенду про те, як у нього на руках померла дитина, нібито «вбита українськими карателями». У Фічковської, за її легендою, померла підопічна, яку вже готували для відправки за кордон і от-от повинні були вилікувати, але «не встигли».

 

Фонд «Алуфей А-Олам» – це і є «World Champions»

 

Враховуючи те, що журналісти інших видань, на жаль, не занурювалися в тему лохотрону «World Champions», доводиться констатувати, що крім нас цих аферистів досі ніхто не препарував. Чи то з хибної скромності, чи то внаслідок браку досвіду – причини можуть бути різними.

 

Поки лише моя колега Євгенія Крупенько в попередніх матеріалах неодноразово згадувала фонд «Алуфей А-Олам» (Alufey Ha Olam). Загалом вона сумлінно розібралася в темі, та лишилося одне зауваження. Це зауваження не знижує високої оцінки дослідження, проведеного Євгенією, тому що вона не володіє івритом.

 

Євгенія зазначила, що Аріною та кількома іншими дітьми раніше опікувався фонд «Алуфей А-Олам», а приблизно за рік на них було відкрито нові грошові збори фондом «World Champions». Все так і є. Один збір закрили, другий розпочали. Тільки отримують кошти не різні фонди, а один.

 

Ось так назва фонду «Алуфей А-Олам» пишеться на івриті: אלופי העולם. Українською це словосполучення перекладається як «чемпіони світу». Англійською – «world champions».

 

Зазвичай у реквізитах до зборів зазначають лише одну назву – або «Алуфей А-Олам», або «World Champions». Те ж саме з рекламою на YouTube. Організатори благодійного лохотрону навмисно вдалися до плутанини з написанням назви різними мовами, щоб усі думали, буцімто «Алуфей А-Олам» і «World Champions» – різні організації. А ще це для того, аби створювати різні рекламні кабінети і запускати на кожну дитину по дві та більше кампаній зі збору коштів.

 

Цей примітивний виверт розрахований на людей, котрі не вивчали мови семітських груп, зокрема іврит. Але, як бачимо, не існує такого обману, який неможна було б викрити.

 

Підтвердження цього знаходимо у реквізитах, на які Владислава Фічковська збирає гроші.

 

 

Дивимося у нижню частину, де виділено червоним найменування бенефіціара. Що і потрібно було довести.

 

Символічно, що заголовні літери англомовної назви фонду «World Champions» утворюють абревіатуру, що співпадає з міжнародним позначенням туалету – WC (water closet). Це немовби натякає на те, куди жертводавці спускають свої гроші.

 

Її глибинні мотиви

 

1. Особиста вигода. Коли шахраї вдаються до використання дітей для жебрацтва в Інтернеті, вони зазвичай не мають жодного інтересу до здоров’я або благополуччя своїх маленьких «підопічних». Не є винятком і Владислава Фічковська. Організаторка лохотрону збирає гроші, призначені для допомоги дітям, і витрачає їх на власні потреби, розваги, покупки. Якусь мізерну частину коштів вона передає батькам «пацієнта», аби до неї не було претензій.

 

 

За моїми вельми приблизними підрахунками, статки Владислави Фічковської обраховуються десятками тисяч доларів щомісяця. Говорити про більш конкретні цифри можна тільки за результатами розкриття банківської інформації. Однак це питання належить до виняткової компетенції судових органів.

 

2. Жорстокість і патологічна схильність до брехні. Для привернення уваги до свого проєкту Владислава Фічковська переступила всі етичні норми, відкинула моральні запобіжники. Знімати на відео дитину, коли та корчиться в муках і кричить від болю, та при цьому змушувати її повторювати за дорослими фрази «у мєня ак, ета баіт, памагітє сабрать деньгі на іцєніє, ссилка в апісаніі», – мережевим жебракам соромно не буває ніколи. Попри це знаходяться особи, які дають їм гроші. А ви ніде не знайдете жодного звіту про розмір зібраних внесків та цілі їх використання.

 

3. Експлуатація дітей. Фічковська, Колоденко та їхні учасниці проєкту «World Champions» незаконно використовують чужих малолітніх дітей для заняття жебрацтвом в Інтернеті. Це включає примушування дітей до позування на фотографіях або відео, промовляння завчених звернень до аудиторії з проханнями жертвувати кошти.

 

Що стосується батьків, то вони співпрацюють із шахраями на взаємовигідних засадах. Тому їхній тяжкохворий син або донька не можуть самостійно поскаржитися нікому. Тим більше, маленькі мученики не мають можливості звернутися по допомогу до правоохоронних органів.

 

4. Ілюзія безкарності. Владислава Фічковська оббирає українців, знаходячись в Ізраїлі. Її найближча спільниця Дар’я Колоденко (Дарьяна Коляденко), яка відповідає за збір коштів, керує цим процесом з Ірландії, куди виїхала з України минулого року. Аферисти наївно вважають, що вони подбали про шляхи уникнення відповідальності на випадок викриття обману.

 

Брати гроші ніколи не набридає, давати – набридає швидко

 

Поки ви тяжко працюєте зранку до ночі та намагаєтеся викроїти зі своїх заощаджень кошти на допомогу нужденним, розморена лагідним сонцем Владислава Фічковська безтурботно веде пляжний стрім. Звертаючись до широкого загалу, вона вдавано-солодким голоском просить скинутися на дитячий візок для чергового Ноунеймчика.

 

 

Найбільше лихо навіть не в цьому. Цинічна брехня «фандрайзингових» оголошень вкупі з нав’язливими, лютими «соціально-рекламними» відеороликами доводить людей до стану, коли від одного слова – благодійність, їх просто «бомбить».

 

Такі псевдоблагодійники, як Владислава Фічковська, буквально втоптують у бруд саме поняття милосердя. Для них чуйність, доброта і взаємодопомога – не моральні чесноти, а провини, за які людей можна «карати», оббираючи під виглядом «благодійних» пожертв.

 

Будучи обманутими у своїх добрих прагненнях допомогти хворому малюку, люди залишаються з гидким відчуттям того, що у відплату за їхню жертовність їм наплювали в душу. Після такого багато хто зневірюється у благодійних організаціях загалом, кажучи: «більше не даватиму нікому ані копійчини, навколо одні шахраї!». І це відбувається в умовах воєнного лихоліття, коли навколо нас так багато людей, котрі дійсно потребують допомоги…

 

Втім, дуже дотепно спостерігати жалюгідну метушню мережевих жебраків, які думають, що вони всіх перехитрили. Майбутню долю Фічковської та її спільниць нескладно спрогнозувати. Для таких осіб, які вражають своєю жадібністю і нахабством, існує влучне єврейське прокляття: щоб ти насолоджувалася своєю весільною трапезою, і вдавилася останнім шматком.