Павло Лукомський
Latest posts by Павло Лукомський (see all)
Не так давно друковані засоби масової інформації та інші медіа доводили до відома громадськості обставини вчинення шахрайських дій т. зв. проектом «World Champions», котрий нібито займався збором коштів на потреби онкохворих дітей України, при чому більш ніж нав’язливо, активно та масштабно. Реклама проекту була розміщена в поїздах Київського метрополітену, в електропоїздах, на автобусних зупинках, та як «заставка» в численних роликах на Ютубі.
Нещодавно ізраїльська юридична особа «World Champions (R. A.)» (St. Weitzman Street, Tel Aviv-Yafo, 6423914, State of Israel, ідентифікаційний код 580716371) публічно зізналась перед правоохоронними органами України (про це дещо згодом) в тому, що вона і є благодійною неприбутковою установою, і саме вона і є засновником згаданого проекту збирання (і головне, витрачання) онкокоштів.
Однак, відповідно до ст. 25 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» імперативно зазначається, що акредитація в Україні представництва, філії іноземної благодійної організації та припинення такої акредитації здійснюються відповідно до порядку акредитації відокремленого підрозділу іноземної неурядової організації, визначеного Законом України «Про громадські об’єднання».
Далі, відповідно до ст. 20 вже зазначеного Закону закріплено таке: відокремлений підрозділ іноземної неурядової організації акредитується в Україні без надання статусу юридичної особи в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань».
Слід зробити невелику ремарку та пояснення. Закони розроблюються, випрацьовуються, ухвалюються та реалізуються не «просто так». І кожна вимога або теза закону є втіленням багатого практичного досвіду, спрямована на інтегрування тієї чи іншої норми в коло подібних норм. Кожен закон є як пазл, цеглина у великій картині чи будові. Ця цеглина має зайняти своє місце, аби побудована конструкція схеми правового регулювання була стійкою, послідовною, міцною та допомагала суспільству в реалізації завдання досягнення загального блага.
Будь-яка іноземна контора не може існувати та діяти «просто так». Для цього завжди є певні перестороги, умови, вимоги. Комусь потрібна ліцензія, комусь свідоцтво, комусь патент, комусь дозвіл, а комусь – акредитація.
Наявність цих документів є способом державного і громадського контролю за діяльністю певної юридичної особи. Погодьтесь, що логічно, коли законодавець ставить вимогу про наявність, приміром, певного обсягу активів і спеціальних умов створення та гарантій діяльності для банківських установ. Відповідні вимоги висуваються і до діяльності страхових компаній, бірж та інших подібних фінансових інфраструктурних одиниць.
Наявність ліцензій є обов’язковою для здійснення медичної практики, виготовлення та обігу наркотичних речовин, зброї, алкогольних напоїв і тютюнових виробів тощо.
Для благодійних іноземних організацій законодавець поставив ті вимоги та застереження, про які ми повідомили вище.
Відсутність вимог та ліцензій – тягне за собою жорстку відповідальність, аж до кримінальної. Пофантазуйте, що буде, коли якийсь дядько створить приватне підприємство та розпочне в себе вдома виробляти амфетамін чи якусь іншу гидоту, стверджуючи, що він займається вільною підприємницькою діяльністю.
Або, приміром, як якісь безхатьки в підвалі почнуть складати вибухові пристрої та збувати їх поблизу генделика, аби вторгувати грошей собі на «чєкушку».
Або коли якісь волоцюги на винайнятому приміщенні повісять вивіску «банк» і почнуть збирати з довірливих лохів депозитні вклади під сто відсотків річних…
Прикладів ми можемо навести безліч. Але доля всіх цих карколомних проектів рано чи пізно буде однаковою – «маски-шоу», обшуки, затримання, кримінальне справа, передачі до вязниці, сльози рідних, каяття та інші яскраві «двіжняки», котрі неминучо супроводжують такі витівки.
От і ми зацікавились легальністю діяльності «Світових чемпіонів», як можна перекласти назву згаданих ласих до чужого добра спритників.
І, як вбачається з відповіді Міністерства юстиції України (Департамент державної реєстрації), копія якої додається – «World Champions (R. A.)» та/або його/її відокремлений підрозділ не має реєстрації (акредитації) в Україні.
Повідомлення Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України
Таким чином, діяльність «World Champions (R. A.)» в Україні є нафантазованою, вигаданою, необгрунтованою, нелегальною, відсутньою, протиправною.
Ніхто ніякі кошти збирати не міг (в легальному плані). Точніше, збирати кошти можна. Сучасний світ фінансових механізмів та інформаційних технологій дозволяє перерахувати гроші хоч в Австралію чи який небудь Мозамбік. А от витрачати їх в Україні на потреби онкохворим дітям – аж ніяк.
Тут суто техніні причини: без свідоцтва (довідки, іншого правовстановлючого документу) з Міністерства юстиції (реєстраційної служби) про акредитацію іноземної благодійної особи – в Україні просто не буде відкрито банківський рахунок, на який можуть збиратися кошти. Нагадаймо, що відповідно до законодавства України обіг грошових коштів юридичних осіб можливий лише в безготівковій формі через систему банкіських рахунків (за винятком напіватавістичних пережитків, типу наявності грошей в касі для виплат на відрядження або дрібну купівлю канцтоварів). Та й подібні дрібні витрати настільки формалізовані, що лише одиниці підприєств цим переймаються.
Тобто, World Champions просто технічно не могло легально збирати в Україні кошти. А якщо не могло збирати – відповідно, вони залишались поза звітно-обліковим контролем банківської установи (банкіський моніторинг), податкових органів, фінмоніторингу тощо.
Відсутність реєстрації та контролю – це, щонайменше, відсутність обов’язкового оподаткування. Благодійні організації (за українськими законами) є неприбутковиим організаціями. Вони не сплачують податок на додану вартість, податок на прибуток тощо. Однак щодо них застосовується чітко регламентована законом, специфічна система оподаткування, існують певні вимоги щодо подання звітності, обігу та витрачання коштів.
Контора, не маючи рахунку та акредитації (реєстрацї) в Україні – не може витрачати кошти на потреби онкохворих дітей. Просто ніяк не може. Якщо платежі відбуваються адресно, на користь певної особи, то вважається, що такі кошти є мають характер «подарунка» і з них слід сплатити податок на доходи, пенсійні платежі, зрештою, військовий збір тощо. Точніше, ці платежі має утримати платник (юридична особа) яка є податковим агентом і утримує податки замість отримувача благодійної допомоги та прозвітувати про них.
Якщо платежі здійснюютсья на користь клініки, де здійснюється лікування – аналогічно – з рахунку на рахунок, надавши до бухгалтерії пакет реєстраційних правовстановлюючих документів, підтвердити цільове використання коштів та розрахунок, довести їх походження.
Не забуваймо, що останніми роками в світі зросла терористична загроза та доля операцій з міжбанківських транснаціональних переказів коштів та відмивання кошітів. І «благодійні організації» більш за все підходять під роль «прачки» здобутих від наркотрафіку, торгівлі людьми інших брудних оборуток грошей, тим більше коли мова іде про мільйони.
Уявіть, в українську лікарню від невідомої ізраїльскої контори з банку на Кіпрі чи якихось Кайманових Островів потрапляють пара мільйонів доларів в якості «оплата послуг на лікування Максима Петрова». Ані того Максима Петрова ніхто не знає (або максимум, що йому робили в клініці-ставили пломбу на зуб чи робили МРТ шукаючи причини запору), ані в лікарні такі діагнози не лікують ані про контору платника ніхто нічого не чув.
Тому «Світові чемпіони» таки дійсно чемпіони світу, але не в допомозі українським дітям, а по ошуканню лохів, брудним оборуткам та витрачанню коштів на розкоші.
Це лише початок нашого розслідування і повірте, далі буде ще яскравіше (свої слова скажуть і податківці і фінмоніторинг і поліція – як українські, так і ізраїльські.
Осіб, які довірилися шахраям та побажали через Інтернет «підігріти» пройдисвітів застерігаємо – до кожного з платника у правоохоронців може бути логічне питання (або і декілька): за яких підстав, з якою метою, чому і як було перераховано кошти? Навіть якщо це було кілька тисяч гривень або пару сотень доларів – не буде фантастикою, коли до такого занадто довірливого та «сердешного» громадянина буде прикута значна увага. Адже в нас карають не тих хто вкрав або накоїв лиха, а кого спіймали. Перераховував кошти конторі, котра витратила навіть незначну суму на платіж якимось терористам або поділа невідомо куди – був опосередкованим посібником тероризму.
Павло Лукомський, адвокат, юридична фірма «Салком»
Олексій Святогор, в.о. директора Приватної наукової установи «Центр економіко-правових досліджень»