Денис Марків
Latest posts by Денис Марків (see all)
14 (27) вересня віруючі люди заповнюють православні храми. Цього дня урочистим богослужінням відзначається свято Воздвиження чесного і «животворящого» хреста господнього.
Походження легенди про хрест, на якому нібито розіп’яли Спасителя
Церковний переказ оповідає про те, як у 324 р. старенька мати імператора Костянтина Олена перейнялася метою розшукати хрест, на якому був розіп’ятий Христос. Вона здійснила подорож до Єрусалиму та наказала розпочати розкопки на горі Голгофі. Під руїнами поганського (язичницького) храму було виявлено три хрести.
Але як дізнатися, на якому з них був розіп’ятий Ісус? Церковники знайшли вихід. Вони змусили хвору жінку прикластися до всіх хресті почергово, і сталося диво. Доторкнувшись до одного з них, жінка миттєво зцілилася. І всім стало зрозуміло, що це і був той хрест, на якому розіп’яли Ісуса. Він був установлений на верховині, щоб його могли бачити якомога більше народу. На ознаменування чудесної знахідки християнською церквою було запроваджено свято Воздвиження. Так розповідає духівництво про історію цього свята.
Однак факти свідчать про те, що подія, про яку розповідають священнослужителі, є вигаданою. Вже сам факт того, що Христа як історичної особистості не існувало, доводить, що не могло бути і його страти, і хреста, на якому він був розіп’ятий. Та якщо навіть уявити, що подібна подія дійсно відбувалася, то й тоді ми стикнемося з фактами, що демонструють вигадки отців церкви. Христос не міг бути розіп’ятим на хресті, тому що у Римській імперії хрест як знаряддя страти не застосовувався. Злочинців розпинали на стовпі з перекладиною, що мав вигляд літери «Т».
Символізм і значення свята
Перші християни не вклонялися хресту, вважаючи це «безбожним глупством». Лише згодом він стає священним знаком християнства. Та не випадково легенда про возвиження виникає лише наприкінці IV ст. В цей саме час єрусалимська церква запровадила свято Воздвиження. Тільки за два століття воно було віднесено до кола так званих «дванадесятих» свят.
Для підсилення емоційного впливу на віруючих напередодні свята хрест, прикрашений живими квітами, виноситься на середину храму. Винесення хреста супроводжується сумними піснеспівами та передзвоном з церковних дзвіниць.
Хрест в одній зі столичних церков упав від того, що його нижня частина була пошкоджена природнім процесом гниття дерева, з якого він зроблений
У великих храмах, соборах, монастирях після винесення хреста посеред храму проводиться обряд його освячення. Архієрей, архімандрит або старший за віком священник повільно підіймає, а потім опускає майже до самої підлоги та знову воздвигає хрест. Віруючі вклоняються йому, а хор багаторазово наспівує: «Господи, помилуй!». Потім усі присутні у храмі припадають до хреста, себто цілують його.
Культ хреста – це культ страждання, терпіння, смирення, самозречення. Сучасні проповідники православ’я навіюють віруючим, що «шлях хреста і самозречення – це шлях смирення й терпіння до смерті. Іншого шляху на небо немає й не може бути». Нескладно здогадатися, що подібні проповіді прирікають людей на безініціативність, покірність долі. Вони несумісні з прагненням нашого сміливого, волелюбного народу, який виборює перемогу і своє щасливе майбутнє.