Близько двох років тому в центрі Дніпра, серед білого дня від рук найманого вбивці трагічно загинув місцевий підприємець Анар Мамедов. Злочин було скоєно 24 квітня 2021 року поблизу ресторану «Артист» на Соборній площі.

 

---

 

Кілер був зодягнутий у куртку з капюшоном, насунутим до самих очей, що закривав його обличчя. Озброєний пістолетом, який тримав у правій руці, він підійшов до автомобіля, за кермом якого перебував Анар Мамедов зі своїм маленьким сином, і зробив, щонайменше, чотири постріли у вікно з боку пасажирського місця, де саме сидів хлопчик. Він не міг не бачити того, що в авто знаходилася дитина, однак це його не зупинило.

 

Після перших пострілів Анар Мамедов вискочив з авто, щоб кулі не влучили в сина, та побіг у бік трамвайних колій. Все відбувалося зненацька, стрімко, і Анар не знав, скільки осіб стріляє. Тим більше, нападник стріляв з того боку, де сиділа дитина. Якби Анар тоді не впав і мав би при собі пістолет, на який у нього був законний дозвіл, то він би відстрілювався. Та вбивця наздогнав його і здійснив ще кілька пострілів упритул, після чого втік з місця злочину.

 

У Дніпровському міському управлінні Національної поліції України було зареєстровано кримінальне провадження № 12021041030000263 за ознаками п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України. Розслідуванням провадження нібито займається слідчий, капітан поліції Анна Саєнко.

 

Яким був Анар Мамедов

 

Анар народився 8 грудня 1978 р. у м. Баку в Азербайджані. Він був наймолодшим сином у дружній мусульманській родині Мамедових, де в нього було четверо братів і дві сестри. З дитинства Анар виявляв неабиякі здібності до навчання, прагнув знань і вирізнявся винятковою сумлінністю. У місцевій школі № 143 Кіровського району з першого класу і до закінчення він демонстрував блискучі результати по всіх предметах і був улюбленцем учителів.

 

 

Більша частина його життя була пов’язана з Україною. У Дніпрі, куди Анар Мамедов переїхав у 1998 році і жив до свого останнього дня, дуже багато людей знали його як доброго, товариського, гідного чоловіка, який був гостинним і щедрим до своїх друзів та шанобливо ставився до всіх, хто зустрічалися на його життєвому шляху. Ці його риси характеру ставали взірцем для наслідування для багатьох українців. Він був тим, на кого хочеться бути схожим, у кого хочеться переймати найкращі якості.

 

Анар не був публічною особою та не вів сторінок у соцмережах – люди знали його таким, яким він був, без пафосу та зайвих прикрас. Його поважали за порядність і чуйне ставлення до кожного, з ким він мав справи. У повсякденному житті він був стриманим і абсолютно неконфліктним, тому не мав відкритих ворогів.

 

 

У день поховання Анара лив холодний рясний дощ. Та незважаючи на негоду, проститися з ним прийшли стільки людей, що на кладовищі ніде було стати. Всі друзі, колеги по роботі та просто знайомі були шоковані трагедією. І для кожного з присутніх його загибель була непоправною втратою. Причому серед багаточисельної поховальної процесії абсолютну більшість становили місцеві мешканці, дніпряни, хоча і земляки Анара з Азербайджану теж прийшли проститися з ним.

 

Прощання тривало близько години. Впродовж цього часу злива не вщухала. Люди плакали, та жоден з присутніх не пішов з кладовища. Ось так люди віддавали данину пам’яті тому, кого щиро поважали та любили.

 

«Виплили цікаві подробиці», або коротко про «медійний розголос»

 

Того ж дня, коли життя Анара обірвалося, низка вітчизняних медіасміттярок (серед них – нині заблокована на території України «Страна», а також «24 канал», «Детектив інфо» та ін.) наперебій кинулися «розганяти» цю новину. Поверхневий огляд публікацій на цих ресурсах дає підстави висновувати про те, що в гонитві за переглядами вони навіть не прагнули висвітлювати об’єктивну інформацію, а змагалися між собою у вигадуванні «сенсаційних» версій.

 

Наприклад, вони почали одразу «ліпити» сюди етнічне угруповання з Кривого Рогу, де один з ватажків був повним тезкою загиблого, безпідставно звинувачували загиблого у торгівлі наркотиками, висували інші маревні ідеї.

 

Як інший приклад – з’явилася інформація про те, буцімто загиблий був музикантом і грав на саксофоні, що теж не відповідає дійсності. Творці цієї «версії» просто знайшли на просторах Інтернету чоловіка, зовні схожого на загиблого, який дійсно має таке саме ім’я та прізвище. Горе-журналісти навіть не звернули уваги на те, що музикант живе в іншій країні та ніколи не бував у Дніпрі.

 

Анар Мамедов заробляв собі на життя чесною працею. Він не мав жодного стосунку до кримінального світу.

 

Відеозаписи з місця злочину кожен може знайти і переглянути самостійно. Не буду давати посилання на них, оскільки я не впевнена у медійній чистоплотності джерел, які їх розміщували.

 

Загалом ставлення до своєї роботи цих «акул пера» нагадує поведінку шакалів. Усі їхні так звані «версії» зводяться до одного: коли серед білого дня на очах у всіх жорстоко вбивають людину, значить, загиблий був або кримінальним авторитетом, або «заслужив» таку розправу. Власне, це все, що треба знати про створення «сенсаційних» новин.

 

Відтоді минуло два роки. Автори тих ганебних публікацій вже давно забули про свої опуси. Але про загиблого Анара Мамедова не забули його рідні, котрі продовжують добиватися справедливого покарання для вбивці і замовників цього злочину.

 

Реальна історія життя Анара Мамедова

 

Надір Мамедов – брат загиблого, розуміє, що він не зможе повернути Анара, але він знає, хто були замовниками його вбивства. Я спілкувалася з Надіром, і він розповів, чому вбивці та шахраї досі на волі та як поліція Дніпра саботує розслідування справи.

 

Раніше Надір Мамедов теж мешкав у Дніпрі, а згодом переїхав до Ковеля. Він повідав про те, що його брат Анар Мамедов був одружений двічі, але всі рідні були проти його одруження з Оксаною Гумбатовою (про неї – нижче).

 

Далі наведу повністю виклад подій від імені Надіра Мамедова.

 

«Мій брат завжди був самодостатньою людиною. У Дніпрі його знали багато людей як чесного і порядного містянина, котрий ніколи не займався ніяким криміналом, а тим більше – наркотиками, як його намагалися очорнити засоби масової дезінформації. Ми постійно підтримували зв’язок по телефону, а щоліта я приїжджав у гості до нього у Дніпро.

 

Мій брат Анар Мамедов жив у квартирі, яку я придбав у серпні 2020 р. і віддав йому в користування. Це квартира у новобудові, ми зробили там ремонт і обставили її за рахунок моїх особистих заощаджень.

 

У помешканні, серед іншого, знаходилися два металеві сейфи. Один – з вогнепальною зброєю та боєприпасами (там знаходився один пістолет і один автомат-карабін), дозволи на зберігання якої були оформлені на ім’я мого брата Анара Мамедова. У другому сейфі зберігалися документи – мої та мого брата, а також наші з ним заощадження.

 

 

Брат мешкав у цій квартирі з дружиною Оксаною Гумбатовою та дитиною. Однак подружнє життя не склалося. Справа в тому, що через Оксану свого часу він розлучився з першою дружиною, а потім усвідомив помилку та хотів повернутися до неї та дітей.

 

Незадовго до своєї загибелі брат полетів у Баку, щоб зустрітися з нашою мамою. Там він повідомив їй, що збирається розірвати шлюб з Оксаною Гумбатовою.

 

24 квітня 2021 р. сталася трагедія.

 

Про виконавця вбивства на замовлення

 

Вдень, неподалік від Дніпровської обласної прокуратури, виходячи зі своїм сином з ресторану «Артист», мій брат Анар Мамедов був застрелений вбивцею, котрий прибув з росії. Ім’я злочинця вже відомо: його звати Юсіфі Джаббар Асіф огли, 27.12.1993 р.н.

 

З квітня 2021 р. Джаббар Юсіфі перебуває у розшукових обліках МВС України за скоєння злочину, відповідальність за який передбачено п. 11 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України – умисне вбивство, вчинене на замовлення. Даний злочин карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна у випадку, передбаченому пунктом 6 частини другої цієї статті, тобто у випадку наявності корисливих мотивів. Відносно Джаббара Юсіфі судом заочно обрано міру запобіжного заходу – тримання під вартою.

 

 

09 березня 2023 р. вбивця був затриманий співробітниками російського «дпс» у москві за інший злочин, пов’язаний з незаконним збутом зброї. Під час затримання він чинив опір, тому не обійшлося без стрілянини. Коли з’ясувалося, що затриманий Джаббар Юсіфі також розшукується в Україні за скоєння умисного вбивства на замовлення, аби отримати менший термін покарання і знаючи, що його можуть видати українським правоохоронцям, у яких до нього неодмінно будуть питання про те, хто є замовником убивства, Джаббар Юсіфі вигадав для російських поліцейських казочку про те, що Анара Маметова у Дніпрі він убив нібито з мотивів особистої помсти.

 

Також Джаббар Юсіфі був оголошений у розшук по лінії Інтерполу. В Інтернеті можна знайти багато публікацій про нього, але там усе однаково. Тобто зараз виконавець перебуває на росії, тому невідомо, коли він постане перед українським судом.

 

Те, що з 24 квітня 2021 р. вбивця не був затриманий по «гарячих слідах», мене зовсім не дивує.

 

Розграбування квартири

 

Усі мої заяви про врахування у справі корисливого мотиву (п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України) і скоєння злочину групою осіб за попередньою змовою (п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України) слідчий ігнорує, а мої скарги до органів прокуратури залишаються без реагування.

 

Одразу після вбивства Анара квартира була повністю розграбована, лишилися тільки голі стіни.

 

Помешкання було обладнано системою відеоспостереження, що була підключена в онлайн-режимі до одного з трьох телефонів Анара Мамедова. Там є відеозаписи того, що відбувалося у квартирі. Та всі мої заяви з проханням повернути мені телефони ігноруються поліцією. За словами слідчого Ганни Саєнко, мобільні телефони визнані речовими доказами у справі та знаходяться у Дніпровському міському управлінні Національної поліції.

 

На всі мої питання про те, чому в квартирі не було проведено обшук, Анна Саєнко відповідає, що «на це не було законних підстав». Наприклад, коли я зауважив, що було б доречним провести обшук у помешканні, де жив мій брат Анар Мамедов, і викликати при цьому мене як власника квартири, вона відповіла: «Те, що було у квартирі – це ж речі Оксани Гумбатової». На це я заперечив: «Чи ви вже довели, що всі речі, які знаходилися у квартирі, належать їй? Ви – її адвокат?». Анна Саєнко відповіла тільки: «Я не це хотіла сказати». Але ж таки сказала, наче там усе вирішено заздалегідь…

 

Тобто поліція вважає, що у квартирі не могло бути доказів. Система відеоспостереження, в якій зберігалися записи того, чим займалася вдома Оксана Гумбатова напередодні замовного вбивства її чоловіка, під час і після злочину, хто грабував помешкання та виносив речі з квартири, для поліції, виходить, доказами не є. Поліція та прокуратура, напевне, є ясновидцями, якщо вони можуть обійтися і без цього.

 

Докази у справі

 

Мобільні телефони, якими користувався Анар Мамедов, поліція визнала речовими доказами. А от автомобіль Toyota Land Cruiser 200 з державним номером АЕ 1111 ТТ, який придбав мій брат за свої гроші та в якому він пересувався в день своєї загибелі, формально був оформлений на його дружину Оксану Мамедову (Гумбатову). Через номер Анар оформив авто на свою дружину, а не на мене. Номери – дніпровські, а я прописаний на Волині.

 

 

Поліція віддала Оксані Гумбатовій автомобіль одразу. Він не вважається доказом. Сумка мого брата, де знаходилися його особисті речі, гроші тощо – це поліцейські також віддали дружині. Не минуло і трьох тижнів після його поховання, як автомобіль було продано. Це було зроблено для того, аби позбутися вірогідних доказів і надалі не ділитися грошима з дітьми Анара від першого шлюбу.

 

Я неодноразово звертався до слідчого стосовно наявного у квартирі сейфу з вогнепальною зброєю. Та слідчий Анна Саєнко повідомила мені, що пістолет, який належав Анару, було знайдено на місці злочину, і в подальшому вона збирається передати його на експертизу. Проте до сьогоднішнього дня жодної експертизи щодо зброї проведено не було. Де знаходиться автомат-карабін, що належав Анару, як ця зброя зберігається – поліція не з’ясовувала.

 

Сімейка Гумбатових

 

Гумбатов Алаббас Самед огли, батько Оксани Гумбатової і тесть мого покійного брата, займається бізнесом з продажу шин для автомобілів і має власну фірму. Раніше він вже фігурував у шахрайських махінаціях, але відповідальності чомусь не поніс.

 

 

За три місяці до своєї загибелі, на початку січня 2021 р., мій брат Анар Мамедов позичив своєму тестеві Алаббасу Гумбатов велику суму грошей, яку той слізно випрошував на розвиток бізнесу з продажу шин. Цьому є кілька свідків, включаючи мене.

 

Коли я дізнався про розграбування моєї квартири, то передусім оформив дублікат свідоцтва про право власності на неї, оскільки оригінал договору купівлі-продажу залишився у сейфі, а домовлятися про повернення документів із сімейкою Гумбатових я не бачив жодного сенсу. Мені вдалося отримати відеозаписи з камер спостереження в самому будинку та у приміщенні паркінгу, на яких видно, що речі з квартири виносили протягом чотирьох днів поспіль. І я знаю, що це зробили Гумбатова Оксана Алаббасівна, її брат Гумбатов Асіф Алаббасович (мій шурин) та їхні друзі.

 

Я не став телефонувати Гумбатовим, а звернувся до слідчого з проханням посприяти тому, щоб вдова в законному порядку повернула мені ключі від моєї квартири. На це слідчий Анна Саєнко відповіла, що вона нібито нічого не знає про ключі. Втім, наступного дня Анна Саєнко зателефонувала мені, я забрав ключі, потім отримав дублікат документів, які підтверджують моє право власності, й лише після цього зміг потрапити до квартири.

 

За місяць після загибелі брата, 25 травня 2021 р. я приїхав туди. Викликав слідчо-оперативну групу, та у присутності двох понятих спеціаліст з аварійного відкривання замків (замки замінила Оксана Гумбатова) надав нам доступ до помешкання. Всі дії учасників слідчо-оперативної групи фіксувалися на відео. Ми увійшли до квартири та побачили порожню бетонну коробку. Навіть міжкімнатні двері були зняті, а розетки відкручені.

 

 

У Шевченківському РУП 7 м. Дніпра замість того, щоб зареєструвати кримінальне провадження за фактом крадіжки наді мною відверто знущалися. Начальник слідчого відділу, старший лейтенант Юлія Волинець і слідчий Яна Гупало незаконно та без жодних підстав порушили проти мене кримінальне провадження за ч. 2 ст. 190 КК України (реєстр. № в ЄРДР 12021041640000423), хоча я надав усі документи, що підтверджують моє право власності на квартиру, до якої мені вдалося потрапити лише 25.05.2021 р. у присутності тієї ж поліції та понятих.

 

Нові схеми «віджиму» автомобілів у поліції Дніпра

 

Вірогідно, Алаббас Гумбатов домовився з поліцією про фабрикування проти мене кримінального провадження. Наступні події розвіяли остаточні сумніви в цьому.

 

Так, 01 червня 2021 р. я та мій старший брат їхали на автомобілі Skoda Octavia, державний номер АЕ 9238 МХ, у своїх справах по проспекту Набережна Перемоги у м. Дніпрі, коли нас зупинили патрульні поліцейські у складі кількох екіпажів, перекривши нам шлях. Цей автомобіль 2012 року випуску був придбаний за кілька місяців до трагедії моїм покійним братом Анаром Мамедовим для нашого старшого брата. Ми користувалися ним, авто було в ідеальному стані. Однак формально транспортний засіб був оформлений на шурина – Гумбатова Асіфа Алаббасовича. Це було зроблено через те, що в день придбання автомобіля старший брат не мав при собі довідку РНОКПП (ІПН). Тому під час купівлі, щоб не гаяти часу, авто оформили на шурина, якому довіряли (це було помилкою).

 

Патрульні вимагали з’їхати з дороги, надати документи на авто і документи, що посвідчують наші особистості. Ми все їм надали, і тоді вони стали вимагати, щоб ми поїхали з ними до Шевченківського РУП 7, тому що автомобіль, за їхніми словами, «находится в ориентировке», тобто перебуває в розшуку. Ми вже зрозуміли, в чому справа, і стали все пояснювати поліцейським.

 

Хвилин за 10-15 приїхав чоловік у цивільному одязі, котрий представився іменем «Роман» і, не показавши жодних документів, заявив, що він є начальником підрозділу, що займається розслідуваннями угонів автомобілів Управління Національної поліції України в Дніпропетровській області. Також він повідомив, що у районному відділку поліції порушено кримінальне провадження за фактом викрадення автомобіля.

 

Інше майно, що було передано Гумбатовим

 

Отже, ми разом з патрульними приїхали до Шевченківського РУП 7.

 

 

Допитувала нас Яна Гупало. За кілька днів після цієї пригоди я зателефонував їй, щоб дізнатися, на якій стадії перебуває слідство, і вона повідомила, що автомобіль було передано Гумбатову Асіфу Алаббасовичу.

 

До речі, крім цього автомобіля, так само формально було оформлено на ім’я Гумбатова Асіфа Алаббасовича й гідроцикл канадського виробництва. Звісно, на теперішній час і автомобіль, і гідроцикл вже давно продані.

 

 

Все це протягом трьох тижнів Гумбатови поквапливо продали, щоб не ділитися з дітьми Анара від першого шлюбу.

 

Іншими словами, в поліції порушили провадження за фактом нібито угону автомобіля, а слідство не проводилося. Ніхто не з’ясовував, ким, коли та за які гроші було придбано авто – його просто віддали Асіфу Гумбатову, після чого провадження було закрито.

 

Виходить, якщо мого брата більше немає серед живих, то і нам буде марно доводити свою невинуватість?

 

Справа про розграбування квартири закінчилася нічим

 

Я не припиняв спроб відновити справедливість і подавав мотивовані скарги на дії працівників органів прокуратури, поліцейських і сімейку Гумбатових. За шість місяців мені нарешті зателефонував начальник слідчого відділу, полковник Сергій Якимов. Він повідомив, що за моєю заявою зареєстровано кримінальне провадження № 12021041640000987 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, і мене визнано потерпілим.

 

В поліції пішли на це вимушено, бо я не припиняв подавати скарги, в тому числі звертався на адреси МВС України та Національної поліції України.

 

Зрештою, мене допитав як потерпілого слідчий, старший лейтенант Максим Шарутенко. Потім слідство затягнулося. Нікого не затримали.

 

Після чергової моєї розмови з Максимом Шарутенком він сказав, що тепер цим провадженням займається інший слідчий, старший лейтенант Артем Латай. У нього на допиті я також побував. Невдовзі я зателефонував Максиму Латаю, щоб дізнатися новини у справі, та він почав мене «відфутболювати». Я намагався зв’язатися по телефону із Сергієм Якимовим, однак він мене заблокував.

 

Скоро минає вже два роки, а у справі про вбивство мого брата ніхто не покараний.

 

З дружиною брата, Оксаною Гумбатовою, після його смерті я не спілкувався. Ані з нею, ані з її батьками і братом я не підтримував зв’язку. Разом із тим, її з сином я не виганяв з моєї квартири, не погрожував, не висував жодних умов щодо їх подальшого проживання у ній. Я сподівався на те, що скоро ми всі зберемося, аби спокійно обговорити й вирішити, як нам діяти далі, тому що у мого брата, крім сина, залишилося ще двоє дітей від першого шлюбу.

 

У кого були мотиви вбивства

 

Але і це ще не все. Одразу після вбивства мого брата сімейка Гумбатових звернулася із цивільним позовом до Бабушкінського районного суду м. Дніпра. Розглядає їхній позов суддя Тетяна Кудрявцева (цивільна справа № 932/3917/21). Гумбатови вигадали легенду про те, що вони буцімто купили квартиру і два паркінга, проте чомусь на моє ім’я.

 

Незважаючи на абсурдність позовних вимог, суддя Тетяна Кудрявцева наклала арешт на моє нерухоме майно. Крім того, вона наклала заборону на користування мною цим майном.

 

 

Крім цієї квартири, у Дніпрі я не маю іншого нерухомого майна. Мене фактично залишили просто неба без засобів для існування.

 

Протягом усього цього часу я продовжую боротися в пошуках правди. Сімейка Гумбатових намагалися «купити» мене грошима, але я не здався і здаватися не буду. Я маю докази і впевнений у тому, що «ниточки» від вбивства мого брата ведуть напряму до них. Гумбатов Алаббас Самед огли та його донька Гумбатова Оксана мали очевидний мотив убивства – заволодіння всім майном мого брата і його рідних, включаючи мене. Я впевнено заявляю, що саме вони є замовниками вбивства мого брата Анара Мамедова».

 

Замість епілогу

 

На сьогоднішній день у мережі Інтернет досі залишаються брехливі публікації, в яких горе-журналісти безпідставно пов’язали загиблого Анара Мамедова з кримінальним світом і звинуватили у торгівлі наркотиками. Навіть коли цю інформацію було спростовано, автори не стали їх видаляти. Як розповідає Надір Мамедов, коли він звернувся до одного з Інтернет-видань  і спитав, звідки вони брали цю інформацію, там йому відповіли, що «все отримували від поліції».

 

Це – абсолютна брехня. Поясню на прикладі, як працює згаданий на початку статті «24 канал», який і раніше був неодноразово помічений в генеруванні й тиражуванні самих безглуздих фейків. У приміщенні носами в монітори сидить група хлопців і дівчат. Працюють вони в турборежимі: відслідковують повідомлення на інших ресурсах, копіюють, інколи роблять легкий рерайт і компілюють з іншою інформацією, не перевіряючи достовірність джерел, а потім видають за «новини».

 

Я вже не раз казала, що в журналісти таких видань ідуть геть не інтелектуали. Ситуація з висвітленням вбивства на замовлення у Дніпрі є черговим підтвердженням цього.

 

Так само, і в поліції не всі можуть вважатися професіоналами своєї справи. Описана історія як раз ілюструє банальне небажання працювати і некомпетентність осіб, які займають посади слідчих в органах Національної поліції України.

 

На жаль, це не може втішити родичів, друзів і близьких Анара Мамедова.

 

Аллах – кожній речі свідок

 

Неможна повернути загиблого брата, матері – сина, а дітям – батька. Його брат Надір продовжує боротися за відновлення справедливості, чого б це не вартувало. Він має точну інформацію про те, що вбивство його брата і всі наступні злочини, пов’язані з незаконним заволодінням рухомим і нерухомим майном родини Мамедових, були сплановані заздалегідь. Тим, хто причетні до цього, доведеться відповісти за все.

 

У даному випадку, як тільки хоча б одна з описаних справ буде вирішена за законом, усі інші розсиплються, як від ефекту доміно. «Те, що вся лівоохоронна система вже прогнила, – каже Надір, – є очевидним фактом. Та я не буду здаватися, нехай не мріють».

 

Загиблий Анар Мамедов був мусульманином. Його не стало у місяць Рамадан. І зараз теж місяць Рамадан. Тому варто навести аяти з Преславного Корану, в яких міститься нагадування про те, що Аллаху відомо про всі вчинки людей:

 

«О ви, які увірували! Тримайтесь справедливості, коли будете ви свідками перед Аллахом, навіть якщо це свідчення буде проти вас самих, ваших батьків чи родичів. Буде це багатий чи бідний, їхня справа належить Аллаху. Не йди за пристрастю, щоб не порушити справедливості. Якщо ж ви спотворите [свідчення], або відмовитесь від нього, то, воістину, Аллаху відомо те, що робите ви» (Коран, 4:135).

 

У багатьох інших аятах Господь закликає нас бути неупередженими і прагнути справедливості. В сурі Аль-Муджаліля (Суперечка) сказано:

 

«Ми зіслали ясні знамення, а на невіруючих чекає ганебна кара у день, коли Аллах воскресить їх усіх і розповість їм про вчинки їхні. Врахував їх Аллах, а вони забули про них, та Аллах – кожній речі Свідок» (Коран, 58:6).