Сумні, але необхідні роздуми про вплив війни на психічний стан людей, які перебувають під обстрілами, у зоні бойових дій або пережили переміщення з окупованих територій. Як постійний страх, неможливість планувати майбутнє та інші стресові фактори призводять до розвитку ПТСР, неврозів і психосоматичних розладів? Запобігти загостренню цих станів може своєчасна психологічна допомога.

 

---

 

Провина того, хто вижив

 

Вже минули ті часи, коли щодо неврозів прийнято було вважати, що вони є наслідком і постійним супутником шаленого ритму роботи й життя. Тепер на перший план виходить такий чинник, як перебування в окупації або у прифронтових містах і селах. Постійний страх за своє життя, неможливість планувати будь-що далі декількох наступних годин, напружене очікування подальших обстрілів і руйнувань…

 

Зараз російські «психологи» (садисти від психології) використовують ситуацію, що відбувається в Україні, для проведення наукових досліджень на тему маніпулювання свідомістю людей, яких опалила війна. Вони прагнуть на чужих трагедіях робити якісь «відкриття», захищати дисертації задля здобуття для себе наукових регалій.

 

Я ж на відкриття не претендую, результатами їхніх розроблень не цікавлюсь, а лише пропоную деякі власні спостереження з життя в окупованому Енергодарі. До вересня 2023 року я сподівалася, що зможу вижити там, і що все скоро закінчиться. Та коли обстріли стали щоденними, інших варіантів, як покинути свій дім, не залишилося.

 

Потім була найстрашніша у моєму житті дорога через блокпост біля Василівки, з кількаденним життям на дорозі під знущаннями орків. З виїздом мені, можна сказати, «пощастило». Я прожила в автомобільній черзі на виїзд усього вісім днів, і встигла вирватися до того, як окупанти запровадили «реєстрацію» на блокпосту.

 

Мої друзі простояли в колоні двадцять п’ять днів. На двадцять шостий день виїхали. З другої спроби. Загарбники робили все, аби не випускати людей.

 

Весь цей час, поки я чекала на них, я не могла позбутися всеосяжного відчуття провини (у психології це називається провиною того, хто вижив), від якого, здається, не існувало ніяких ліків. Я була впевнена, що житиму із цим до кінця свого життя та ніколи не зможу пробачити собі, що просто виїхала на кілька днів раніше.

 

Психологічний фронт

 

Але тепер ми разом на вільній території. Всі живі, дуже заповзяті, й тепер сенсом нашого життя є допомога ЗСУ. Ракетними обстрілами нас не залякати. Коли ми пройшли Енергодар і Василівку, значить, мусимо принести усьому цьому світові (крім рашистів) якомога більше користі, та робимо все задля наближення нашої перемоги.

 

І давайте разом поміркуємо, як можна зберегти душевну рівновагу в таких умовах. Адже, як ми з вами бачимо, питанням психологічної допомоги постраждалим від бойових дій і біженцям усе ж таки приділяється недостатньо уваги.

 

Нерідко трапляється так: люди вже тривалий час тому виїхали з-під обстрілів, живуть на мирній землі, але ж ніяк не можуть (чи з великими складнощами) звикнути жити спокійно. З часом їх починають непокоїти перепади тиску, порушення з боку вегетативної системи, інші соматичні захворювання. Надалі все це може набути характеру запущеної, хронічної хвороби чи навіть психічного розладу. Усунути ці наслідки буде набагато складніше.

 

Я веду до того, що життя у нас одне. І не варто вкорочувати його запущеними, виснажливими захворюваннями, коли ще на їх початку важливо виявити перші «тривожні дзвіночки» та звернутися по компетентну допомогу.

 

Коротко про невроз

 

Одним з таких станів є невроз. За визначенням, невроз – це нервово-психічний розлад, що виникає внаслідок тривалого стресу або емоційного перенапруження. Його прояви можуть включати такі симптоми:

 

• відчуття тиску в грудях, утруднене дихання під час хвилювання;
• оніміння, тремтіння кінцівок, похолодіння пальців, підвищена пітливість;
• постійна втома, складнощі з концентрацією уваги, дратівливість;
• забудькуватість, розсіяність, складнощі з виконанням повсякденних завдань;
• гостра чутливість до звуків і світла, які провокують головний біль;
• неприємні відчуття навколо серця, прискорене серцебиття, шум у вухах;
• постійне занепокоєння, нав’язливі думки, проблеми зі сном, зміни апетиту, запаморочення;
• проблеми зі шлунково-кишковим трактом, часті зміни настрою, схильність до плачу.

 

Ці симптоми можуть проявлятися по-різному, та у разі їх виникнення важливо звернутися за допомогою до фахівця.

 

Особисто у мене, крім вищенаведених симптомів, було таке, що я по кілька разів перевіряла багатократно виконувані дії. Весь час я забувала, чи зачинено вікна і двері, чи вимкнено світло, чи взяла я із собою телефон, гроші та документи. Так тривало майже два місяці. Мені було дуже ніяково від своєї забудькуватості, коли я постійно перепитувала в оточуючих одні й ті саме запитання, не пам’ятаючи відповіді.

 

Я почувалася безпорадною, а полегшення мені приносила тільки хатня праця. Коли я починала займатися прибиранням або мити посуд, тоді мої думки якось швидко приходили до ладу, і наставало заспокоєння. Поступово, нехай і повільно, я повернулася до написання статей.

 

У той самий час я влаштувалася на першу-ліпшу роботу – на дверях невеличкого магазину солодощів оголошення про те, що там потрібен продавець. І звернулася. Так я стала продавчинею печива, зефіра і мармеладок. Це при тому, що в Енергодарі до окупації я працювала у сфері фінансів і аудиту. Але я дуже вдячна долі за цей досвід, за можливість самостійно заробляти собі на життя. Робота і хороший колектив здатні творити справжні дива.

 

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР)

 

Загрозливим психічним станом є посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), який може виникнути після переживання травматичної події, як-от бойові дії, окупація чи вимушене переміщення. Люди з ПТСР часто стикаються з повторюваними спогадами про події, що викликають сильні емоційні та фізіологічні реакції. Наприклад, це відчуття тривоги, панічні атаки, проблеми зі сном і нав’язливі думки. Ці симптоми можуть з’являтися за місяці або навіть роки після травматичної події.

 

Під час визвольної війни у нашій країні, де люди піддаються постійній загрозі, відчувають страх за своїх близьких і переживають руйнування свого звичного світу, ризик розвитку ПТСР суттєво зростає. Особливо вразливими є ті, хто довго перебував у зоні бойових дій, був свідком насильства або зазнав фізичних і психологічних травм.

 

ПТСР може мати тривалий вплив на якість життя. Він позначається на здатності людини працювати, підтримувати соціальні зв’язки та радіти життю.

 

 

От ви нарешті опинилися у безпечному місці, далеко від обстрілів і вибухів. Ви намагаєтеся жити далі, але щось не дає вам спокою. Вже тиждень ви не можете нормально спати. Щоночі вам сняться кошмари, де ви знову в окупованому місті, шукаєте безпечне місце, а навколо чути стріляниу. Прокинувшись, серце шалено калатає, руки тремтять, і ви не можете зрозуміти, де реальність, а де сон.

 

Вдень начебто стає трохи легше, та все одно, коли чуєте гучний звук, навіть коли просто гупнуть двері, у вас ніби все стискається всередині. Ви одразу напружуєтеся, готуєтеся до того, що ось-ось щось станеться. Це відчуття переслідує вас постійно. Ви намагаєтеся уникати місць, де багато людей, бо там відчуваєте себе у пастці.

 

Немає сил ні на що. Спілкування з друзями чи навіть прості домашні справи здаються вам надто складними. Ви все більше замикаєтеся в собі, а нав’язливі спогади про ті страшні дні не дають вам спокою. Іноді відчуваєте, що серце ніби вистрибує з грудей, дихання стає частішим, а в голові лише одна думка: «Це знову повторюється!». Але навколо панує тиша. І ви розумієте, що всі ці жахи існують лише у вашій уяві.

 

Якщо ці відчуття вам знайомі, це може бути ознакою того, що ви переживаєте ПТСР. Ігнорувати це не варто, адже своєчасна допомога може повернути вам відчуття контролю над своїм життям і знайти душевний спокій.

 

Травми війни та душевне здоров’я

 

Люди, які пережили бойові дії або стали біженцями, можуть стикатися з низкою інших психічних розладів, окрім ПТСР і неврозів. Ось лише деякі з них:

 

1. Тривожні розлади. Перебування у зоні бойових дій часто призводить до генералізованого тривожного розладу (ГТР), який характеризується постійним відчуттям тривоги і напруженості без конкретної причини. Люди можуть відчувати страх перед майбутнім, очікувати найгіршого та відчувати постійне внутрішнє напруження.
2. Депресія. Тривала стресова ситуація може викликати депресивні розлади, що супроводжуються постійним почуттям безнадійності, фаталістичним настроєм, втратою інтересу до колишніх занять, проблемами зі сном та апетитом, а також думками про самогубство.
3. Розлади адаптації. Ці розлади виникають у відповідь на значні зміни в житті, як-от вимушене переселення або втрата близьких. Люди з розладами адаптації можуть відчувати сильний стрес, депресію, тривогу або порушення поведінки.
4. Соматоформні розлади. Психічний стрес може проявлятися через фізичні симптоми, які не мають медичного пояснення. Це можуть бути болі в різних частинах тіла, порушення травлення, запаморочення, які викликані саме психологічними чинниками, а не фізичними хворобами.
5. Зловживання психоактивними речовинами. Прагнення полегшити свій стан і впоратися з психологічними травмами може штовхати людей до зловживання алкоголем, наркотиками або іншими психоактивними речовинами, що може перерости в залежність.
6. Розлади сну. Люди, які пережили війни, часто страждають від безсоння, нічних кошмарів і проблем із засинанням. Ці порушення сну можуть вкрай негативно впливати на їхнє загальне психічне здоров’я.

 

Кожен із цих розладів потребує своєчасного діагностування та спеціалізованої допомоги, щоб запобігти їхньому погіршенню та покращити якість життя постраждалих.

 

Одне лише заспокоює: щодо цих нервово-психічних розладів прогноз зазвичай сприятливий. За умови припинення дії негативних чинників, які його викликали чи у разі настання сприятливих умов людина швидко повертається до нормального психічного стану. Іншими словами, органічних уражень головного мозку та інших незворотних процесів це не викликає.

 

Вижити та зберегти себе

 

Згадаємо наших бабусь і дідусів, які пережили Другу світову війну з усіма її жахами – окупацією, голодом, втратою домівок. Багато хто з них неохоче говорить про ці події, але вони змогли вистояти, не маючи доступу до інформації, підтримки або психологічної допомоги, якими ми користуємося сьогодні. Їхній досвід – це приклад незламності. Водночас він показує, наскільки важливо не залишатися наодинці зі своїми переживаннями.

 

Якщо тривожні симптоми не зникають і починають заважати жити, слід звернутися до кваліфікованого психолога. Самолікування тут недоречне, тому що кожна людина має свою межу витривалості. Декому допомагає спілкування з близькими, прогулянки на природі або захоплення улюбленою справою. Однак інші можуть потребувати медикаментозної терапії та спеціалізованої допомоги.

 

Не можна забувати, що нашим воїнам зараз набагато складніше, ніж нам у тилу. Вони щодня стикаються з неймовірними випробуваннями, захищаючи нашу країну. Тому кожен із нас повинен допомагати Збройним Силам України, роблячи все можливе для їхньої підтримки та заради нашої спільної перемоги.