Олександр Задніпрянський
Latest posts by Олександр Задніпрянський (see all)
У жовтні православна церква відзначає свято Покрови Пресвятої Богородиці. Проте якщо розпитати сучасних віруючих, на честь чого його було запроваджено, то майже ніхто не зможе переконливо пояснити історію та сутність цього свята.
Видіння блаженного Андрія
У ІХ-Х століттях Візантійська імперія переживала складні часи. Ззовні вона піддавалася частим навалам сарацинів – кочового племені бедуїнів, які жили вздовж кордонів Сирії. Всередині точилася запекла боротьба еліт за владу на тлі значного майнового розшарування суспільства.
Як відволікти невдоволене населення від соціальної нерівності, як підтримати авторитет імператора Льва VI і православної церкви? І вище духівництво константинопольської церкви вдалося до перевіреного прийому – сфабриковало диво. Воно сповістило народ про те, що під час всенощної служби у Влахернській церкві Константинополя блаженному Андрієві було видіння. Він буцімто побачив, як богоматір ішла по повітрю в супроводі янголів, пророків і апостолів. Зненацька вона зняла із себе світлий блискучий омофор (покрову, широкий стрічкоподібний плат) і простягла його над людьми, котрі молилися.
Церква розтлумачила це видіння як ознаку особливої милості, благовоління і покровительства цариці небесної. Ця подія, за легендою, нібито відбулася у 910 році.
Виверт церковників дійсно викликав неабиякий резонанс. Він допоміг імператорові Льву VI втриматися на троні та відволікти населення від проблем соціальної нерівності та безправ’я. Разом із тим, це чудо загрожувало перетворитися на грандіозний скандал. Багато жителів Константинополя дивувалися: чому появу Богородиці не бачив ніхто з багатьох мешканців, які були присутні у Влехернській церкві, а також духовні особи? Єдиною людиною, якій «благоволила» явитися пресвята Богородиця, був юродивий Андрій, схильний до галюцинацій. За його власними словами, він побував живим у раю, йому постійно марилися біси…
Тому, відчуваючи настрої народу та побоюючись неприємностей, духівництво не ризикнуло запровадити свято покрови у самому Константинополі.
Секрет народної популярності свята
Разом із християнством до України прийшла й легенда про влахернське диво. Саме тут, у далекій від Візантії країні, тільки за 250 років після видіння блаженного Андрія, було запроваджено свято Покрови. Невдовзі воно стало одним з найбільш шанованих церковних свят.
Іконописне зображення покрова богоматері на будівлі церкви (Редьківка, Чернігівська область)
Звісно, причину такого стрімкого поширення і такого сумлінного шанування цього свята слід шукати не у вірі в диво покрови, як це намагалися і продовжують зображувати релігійні діячі.
Свято Покрови відзначається 14 жовтня (за «старим» стилем – 1 жовтня). Це період завершення осінніх польових робіт. Багато отців сімейства, що працювати наймитами, поверталися додому. В селах розпочинався сезон заручин і весілля. Люди нарешті могли відпочити від тяжкої праці зі збору врожаю. Всіма цими факторами і пояснюється популярність свята Покрови. Фактично, особливо у сільській місцевості, це було свято осені, свято завершення робіт, свято врожаю.
Селяни вважали Покрови початком зими. «На Покрови до обіду осінь, а після обіду – зима», – казали вони. Для українців Покрови були не стільки релігійним, скільки побутовим святом.
Була і ще одна причина, завдяки якій свято Покрови стало таким популярним і дістало широкого поширення: основна його ідея полягає у вірі в заступництво і допомогу Богородиці. Така ідея влаштовувала церкву, бо штовхала в її обійми всіх охочих отримати допомогу від вищих сил. Ця ідея потрібна була панівній владній верхівці, адже вона освячувала існуючий лад і закликала всіх «стражденних і обтяжених» шукати виходу не у визвольній боротьбі за свою свободу, а у примарних надіях на «покрову цариці небесної». Близька вона була і поневоленим українцям, кріпакам і бідним селянам, яким не було звідки чекати порятунку, хіба що від божої матері. В її заступництво та материнську любов протягом століть вірили мільйони людей. І ця віра та надія значною мірою були перешкодою на шляху до справжньої свободи.