Євгенія Крупенько
Latest posts by Євгенія Крупенько (see all)
- Якщо ви постраждали від дій Інтернет-шахраїв (на прикладі лохотрону «World Champions») -
- Матвій Кулаковський, історія благодійного лохотрону -
- Скільки коштує реклама благодійних лохотронів на хворих дітях -
- Як висловити співчуття (фази горя і практичні поради) -
- Аферисти «World Champions» чекають на ваші гроші -
З погляду практики, реорганізація суб’єкта господарювання – юридичної особи шляхом перетворення суттєво відрізняється від інших форм припинення юридичної особи. На відміну від злиття, приєднання та поділу, перетворення характеризується низкою особливостей процедури державної реєстрації.
Ця обставина, а також загалом стан функціонування економічного сектору України, дозволяють піддати переосмисленню загальноприйнятий підхід, згідно з яким перетворення завжди пов’язується з припиненням юридичної особи – суб’єкта господарювання.
Законодавчі норми щодо припинення діяльності суб’єкта господарювання
Припинення діяльності суб’єкта господарювання, як це передбачено ч. 1 ст. 59 Господарського кодексу (далі – ГК) України, здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації – за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб – засновників суб’єкта господарювання чи їх правонаступників. А у випадках, передбачених цим Кодексом, – за рішенням суду.
Господарський суд міста Києва
Законодавець у низці нормативно-правових актів (ст.ст. 58, 247 ГК, ст. 32 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом») застосовує поняття «скасування (припинення) державної реєстрації», «виключення з державного реєстру» тощо. Виходячи з положень Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань», усі названі процедури здійснюються шляхом державної реєстрації припинення юридичної особи чи припинення підприємницької діяльності громадянина.
Реорганізація та ліквідація: основні відмінності
Особливістю реорганізації є те, що вона на відміну від ліквідації, як правило, призводить до створення нових суб’єктів господарювання. Із цією особливістю реорганізації пов’язана необхідність державної реєстрації знову виниклих суб’єктів. Правовий аналіз відмінностей реорганізації і ліквідації дозволяє дійти висновку про їх самостійність. Їх схожість полягає в тому, що вони в результаті призводять до припинення суб’єктів господарювання.
Так, згідно з ч. 5 ст. 59 ГК України, у разі перетворення одного суб’єкта господарювання на інший до новоутвореного суб’єкта господарювання переходять усі майнові права і обов’язки попереднього суб’єкта господарювання. У науково-практичних виданнях щодо роз’яснення наведеного положення ГК більшість авторів наголошують на тому, що перетворення одного суб’єкта господарювання в інший означає зміну форми власності на майно та (або) організаційно-правову форму суб’єкта. І такий суб’єкт продовжує функціонувати з колишнім обсягом майнових прав, обов’язків і зобов’язань.
Майнові права та обов’язки
Як випливає зі змісту ГК України та окремих статей Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» перетворення є однією з форм припинення суб’єкта господарювання (шляхом його реорганізації). На відміну від таких форм реорганізації суб’єкта господарювання, як злиття, приєднання чи поділ, під час перетворення всі майнові права і обов’язки не переходять від одного суб’єкта господарювання до іншого. Вони лише змінюють свою форму. Все залежить від форми власності на майно юридичної особи або її організаційної правової форми.
Наприклад, розглянемо процедуру зміни форми будь-якого господарського товариства або організаційно-правової форми підприємства. У нього в повному обсязі залишаються як усі майнові права, так і зобов’язання. При цьому сам суб’єкт господарювання, не припиняючи своєї діяльності, продовжує існувати. Важливо зазначити й те, що у випадках поділу, приєднання чи злиття у реорганізованої юридичної особи зникає її головна ідентифікаційна риса – код за Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР). А внаслідок реорганізації у формі перетворення код ЄДР у підприємства залишається.
Питання правонаступництва
На мій погляд, під час перетворення суб’єкта господарювання – юридичної особи навряд чи може йтися про ознаки та юридично значущі дії, що свідчили б про наявність правонаступництва як такого. Натомість, можна наводити багато прикладів з юридичної практики. Однакові випадки будуть повторюватися на різних етапах процедури перетворення суб’єкта господарювання. І вони жодним чином не вказують на правонаступництво. Взяти, скажімо, подання державному реєстраторові відповідних документів (передавального акту). Часто тут має місце ситуація, коли фактично той саме директор і бухгалтер самі собі передають активи та пасиви з однієї організаційно-правової форми – в іншу.
Тому положення, що викладено у новій редакції ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань», потребують детального аналізу.
Законодавча регламентація процедури перетворення вимагає здійснення тих саме дій і надання тих саме документів, що передбачено і для інших форм припинення юридичної особи шляхом реорганізації. Для випадків припинення шляхом приєднання, злиття або поділу застосування цієї норми не викликає проблем. А от стосовно перетворення суб’єкта господарювання постає питання про доцільність встановлення для цього однакових вимог до здійснення державної реєстрації.
Відомості, що вносяться до ЄДР
Норму, яка перешкоджає продовженню реєстраційної процедури, передбачено Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедур припинення юридичних осіб та підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців за їх рішенням». Внаслідок набрання чинності зазначеним законом, було внесено відповідні зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України. Це стосується також інших нормативно-правових актів, у тому числі Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань».
За змістом норми, викладеної в ч. 8 ст. 37 цього Закону, передбачено право (але не обов’язок) державного реєстратора залишити документи без розгляду. Зокрема якщо реорганізоване підприємство володіє корпоративними правами іншого підприємства, то:
«…державний реєстратор має право залишити без розгляду документи, які подані для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті злиття, приєднання, поділу або перетворення, якщо: … в Єдиному державному реєстрі щодо юридичної особи, що припиняється, містяться відомості про те, що вона є учасником (власником) інших юридичних осіб та/або має не закриті відокремлені підрозділи».
Тут постає чимало питань і щодо змісту терміну «має право» в частині застосування такого права державного реєстратора під час процедури перетворення. Його застосування в тексті закону навряд чи здатне внести однозначність і зрозумілість.
Коли реорганізація не тягне за собою припинення суб’єкта господарювання – юридичної особи
Під час перетворення суб’єкта господарювання наявність таких ознак, як незмінність майнових прав, обов’язків і зобов’язань, ідентифікаційного коду ЄДРПОУ, а також активів і пасивів, які зазнають лише переходу з однієї організаційно-правової форми в іншу не може свідчити про правонаступництво. Адже правонаступництво властиве таким формам припинення юридичної особи, як злиття, приєднання та поділ.
Своєю чергою, відсутність елементу правонаступництва дозволяє розглядати перетворення суб’єкта господарювання як окрему форму реорганізації. Така форма не тягне за собою припинення юридичної особи. Проаналізовані вище положення законодавства, яким реорганізація суб’єкта господарювання у формі перетворення прирівнюється до його припинення, не повною мірою відповідають потребам практики.
Тут існують суттєві перешкоди, які ускладнюють і значно затягують процес перетворення юридичної особи. Зокрема, це проявляється під час державної реєстрації суб’єкта господарювання. Через необхідність вчиняти ті саме дії, яких вимагає закон під час «класичного» припинення, процес оформлення й подання необхідних документів затягується в часі. Перспектива успішного завершення реєстраційної процедури стає сумнівною через надання державному реєстраторові права залишити їх без розгляду.
Ефективність правового регулювання господарської діяльності значно підвищилася б за умови врахування особливостей процедури перетворення юридичної особи. Для такої процедури варто встановити спрощений і такий, що відповідає потребам економічності, порядок державної реєстрації.