Саботаж мобілізації в ДУ «Полтавська виправна колонія (№ 64)»

Поділитися:
Перегляди: 468

До мене, як до журналіста, звернулися засуджені з державної установи «Полтавська виправна колонія (№ 64)», які повідомили про те, як адміністрація активно перешкоджає мобілізації до Збройних Сил України. Неприхований саботаж і подібні дії не лише ставлять під сумнів відданість керівництва колонії національним інтересам, але й набувають вигляду диверсій, що мають серйозні наслідки для оборони держави.

 

 

Методи протидії мобілізації

 

Нещодавно «Полтавська виправна колонія (№ 64)» приймала поважних відвідувачів. До установи прибували представники військових частин, у тому числі Третьої окремої штурмової бригади ЗСУ, з метою рекрутингу серед засуджених. Проте кожен їх візит супроводжувався перешкодами з боку адміністрації колонії. Формальні відмови та вигадані причини (неправильно оформлені документи або «не той час» для зустрічей) стали нормою. Але це не найгірше.

 

Засуджених, які виявляли бажання долучитися до лав ЗСУ, навмисно приховували: їх виводили на промислові зони або переміщували до недоступних приміщень. Ба більше, адміністрація намагалася надавати доступ до тих засуджених, які були непридатними до служби через наявність фізичних або морально-психічних вад. Ці дії є свідченням навмисного саботажу, адже адміністрація не лише намагається утримати «робочу силу», але й, очевидно, вдається до дій, що підривають обороноздатність країни.

 

Чому адміністрація не хоче відпускати засуджених на фронт? Проблема саботажу мобілізації не є локальною. Це загальнонаціональна проблема, що спостерігається у різних регіонах. Однією з основних причин таких дій є побоювання адміністрації колоній втратити продуктивну робочу силу або можливість використовувати мотивованих ув’язнених на власний розсуд. Нерідко це може бути пов’язане з бажанням уникнути скорочення персоналу колонії або зменшення виплат, пільг, які надаються за утримання великої кількості ув’язнених.

 

Однак деякі спостерігачі підозрюють, що ці дії мають більш глибоке і небезпечне підґрунтя. Саботаж мобілізації може бути пов’язаний зі свідомою підтримкою ворожої діяльності, що нагадує зраду на державному рівні. Нездатність або небажання дозволити засудженим воювати на стороні України фактично послаблює оборонні можливості країни в умовах визвольної війни з російськими загарбниками і терористами.

 

Сприяння Ради національної безпеки і оборони України у вирішенні проблеми

 

З цього питання я звернувся до відповідних правоохоронних органів з проханням вжити заходів жорсткого реагування щодо порушників та саботажників. Зокрема, мною було надано пропозиції щодо забезпечення безперешкодного вільного доступу і контакту представників військових з’єднань із засудженими за відсутності тиску щодо їх волевиявлення, адекватного та безперешкодного проходження процедур (оформлення документів, проходження комісій тощо).

 

Після звернення до органів правопорядку ситуація почала зрушуватися. Невдовзі надійшла відповідь з Апарату Ради національної безпеки і оборони України. У листі зазначено, що органи державної влади, їх посадові та службові особи (зокрема адміністрація колонії), мають діяти відповідно до законів України, неухильно дотримуватися процедур мобілізації.

 

Лист РНБОУ

Саботаж мобілізації

 

Проте, відповідно до законодавства, РНБО не має прямих повноважень у вирішенні питань протидії мобілізації в колоніях. Відповідальність за належне функціонування таких установ покладається на Міністерство юстиції України, куди було передане наше звернення для розгляду по суті та вжиття відповідних заходів.

 

Нехай це лише перший крок, але передавання справи до Мін’юсту вже дає надію на те, що ситуацію буде вивчено ретельно, а винні в саботажі мобілізації зазнають заслуженого покарання. Окрім того, відмічається, що досягнення безперешкодного доступу військових частин до засуджених має стати пріоритетним завданням.

 

Пропозиції щодо розв’язання проблеми

 

На цьому етапі необхідно звернути увагу на низку ключових завдань, від успішного розв’язання яких залежить усунення передумов для протидії мобілізації засуджених:

 

  1. Безперешкодний доступ військових рекрутерів. Варто запровадити жорсткіший контроль над доступом військових частин до ув’язнених. Процес має бути прозорим і контрольованим, аби виключити можливість адміністрацій колоній навмисно чинити перешкоди цьому процесові.
  2. Мотивація та інформування засуджених. Засуджені, які бажають служити в ЗСУ, мають отримувати чітку інформацію про свої можливості. Потрібно забезпечити їм доступ до об’єктивних джерел інформації та гарантувати, що адміністрація колоній не використовуватиме тиск або маніпуляції.
  3. Контроль з боку правозахисників. Необхідно розробити механізм, за яким правозахисні організації могли б контролювати процес мобілізації в колоніях. Це б гарантувало дотримання прав засуджених та забезпечило б відповідність процесу законодавчим нормам.
  4. Відповідальність за протидію або саботаж мобілізації. Важливо запровадити суворіші санкції за будь-які дії, що перешкоджають обороноздатності держави. Адміністративна відповідальність має перетворитися на кримінальну, якщо йдеться про свідоме перешкоджання мобілізації.

 

Загалом описана ситуація не є унікальною. Саботаж мобілізації може мати місце й в інших установах виконання покарань. Проте реакція з боку суспільства та правозахисних організацій демонструє, що це питання не залишиться без уваги. Мобілізація є одним із ключових інструментів для забезпечення обороноздатності країни, і будь-які спроби перешкоджати цьому процесу повинні бути негайно припинені.

 

Якщо ситуація у «Полтавській виправній колонії (№ 64)» буде вирішена на користь закону та справедливості, це стане важливим кроком у зміцненні національної безпеки та демонстрацією того, що навіть у найскладніших умовах правосуддя і захист національних інтересів завжди мають перевагу.

Ваше право, Виконання покарань, захист Вітчизни, На часі, Національна безпека