Останнім часом у медіа широкого розголосу набули випадки ухвалення судами явно незаконних вироків. Це закономірно викликає широкий громадський резонанс і привертає увагу з боку Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Генерального прокурора України, Вищої ради правосуддя, а також громадських організацій.

 

---

 

Це все дуже добре, оскільки так чи інакше є ознакою становлення та вияву громадянського суспільства і фактором, який забезпечує існування вільної та незламної нації. Але не про всі випадки суддівського «бєзпрєдєлу» ми дізнаємось вчасно. Не всі вони стають громадським надбанням і отримують увагу суспільства.

 

Справа № 740/3878/17

 

Візьмемо доволі «пересічний» випадок засудження одного з наших співвітчизників. Це сталося понад п’ять років тому в селі Бобровиця Чернігівської області.

 

Так, вироком Бобровицького районного суду Чернігівської області від 06.03.2018 по справі 740/3878/17 (в подальшому він був залишений без змін апеляційним судом), особу було засуджено до трьох років позбавлення волі з іспитовим строком в півтора роки за крадіжку з місцевої лікарні перфоратора, будівельного міксеру та розхідних матеріалів (шліфувальні круги, свердла, подовжувачі тощо).

 

Як ідеться з тексту вироку, зловмисник виніс вказані речі в пакеті «маєчка». У зловмисника речей не знайшли. Він був засуджений за показаннями двох свідків, які бачили його поблизу місця події (цього і сам засуджений і не приховував) та через те, що він раніше неодноразово здавав до ломбарду якісь інші речі.

 

З тексту судового вироку:

 

«…допитані свідки впевнено підтвердили, що чоловік був одягнутий в джинси та сорочку в клітинку, і що саме він тримав в руках великий фіолетовий пакет, в якому знаходились електроінструменти та інші речі, та спілкувався з ними російською мовою і саме цього чоловіка вони впізнали на фотознімках».

 

 

Керівник ломбарду навіть був допитаний у суді та пояснив, що дійсно, особа крадія йому знайома. Мовляв, цього разу він приходив до ломбарду з подовжувачами. Але через його «підозрілість» і нетверезий стан керівник ломбарду чомусь цього разу речі не прийняв. Можна подумати, що всі відвідувачі ломбарду завжди тверезі та викликають максимум довіри, і керівництво ломбарду зайняте не бізнесом, а моральним станом своїх клієнтів. Керівник ломбарду чудово знав підозрюваного (засудженого) раніше, але цього разу чомусь сприйняв його підозрілою особою…

 

Ми раніше не надокучали нашим читачам різною маячнею та ніколи їх не розчаровували своїми матеріалами. Тому цього разу також не буде винятків. Витратьте трійко хвилин та просто «пробіжіть» очима судовий документ, адже далі буде найцікавіше.

 

Слідчий експеримент

 

Слідчі навіть провели слідчий експеримент, поклавши до схожого пакету аналогічні предмети (як ми зазначали, викрадених речей не було знайдено) та дійшли до висновку про те, що «до такого пакету можна було скласти схожі предмети».

 

Кожен читач може переглянути у мережі Інтернет на будівельних форумах і ресурсах (ми їх не будемо зайвий раз рекламувати) основні характеристики і параметри викраденого майна – перфоратор, будівельний міксер, подовжувач, свердла, круги тощо.

 

Ми не полінуємось і продублюємо перелік викраденого:

 

1. Перфоратор марки «DEWALT D 25103» вартістю 3399,38 грн.
2. Міксер будівельний марки «Phiolent MD1-11E» вартістю 2059,10 грн.
3. Десять відрізних кругів «Атаман» по металу, зовнішній діаметр 125 мм, товщина 1,2 мм., внутрішній діаметр 22,23 мм.
4. Два алмазні круги «Атаман», зовнішній діаметр 125 мм, товщина 6 мм, внутрішній діаметр 22,23 мм , вартістю 132, 94 грн.
5. Дві піки (зубил) до перфоратора марки SDS-max, 280 мм, BOSCH 1618600023, вартістю 700 грн.
6. Молоток марки «Sparta» 10372, вага 320 г, габарити 320*520*280 мм, вартістю 200 грн.
7. Подовжувач електричний марки Simply C-ES-1782, 50 м, січення 2,5 мм, трижильний в двійній ізоляції, вартістю 1550 грн.

 

Обладнання є професійним, дуже громіздким і об’ємним. Його загальна вага становить приблизно декілька десятків кілограмів. І одна людина, та ще й у пакеті «маєчка» його ніяк не зможе винести. При тому слід зважити, що пакет «маєчка» з логотипом BMW є непрозорим. Помітити, що всередині знаходиться саме будівельний інструмент (як показали два свідки) неможливо.

 

Хто був призначений на роль «крадія»

 

Однак «крадій» був засуджений судом за «сукупністю послідовних, неспростовних, логічних, взаємодоповнюючих доказів у всій їх сукупності та невідворотності», на підставі здогадів та припущень.

 

Здавалося б, навіщо вам цікавитися подібною дрібнотою з крадіями перфораторів і звертати увагу на цей дрібний злочин? Щодня зловмисники цуплять десятки перфораторів і подовжувачів, а потім несуть їх до ломбардів.

 

Але наш засуджений – Герой України Мацієвський Олександр Ігорович. Він саме той військовослужбовець, якого терористи та покидьки розстріляли за привітання «Слава Україні». Він відійшов у вічність, виявивши свої справжні моральні якості. І якби не його загибель, то цей вирок так би і «загубився» з-поміж інших таких само «законних» вироків.

 

 

Ми хочемо поставити питання: а де «Героям Слава!»? Тобто, чи може Україна пишатися високими досягненнями правосуддя і правової культури, об’єктивності та правди? Чи можуть герої та пересічні люди розраховувати на повагу до себе, своїх прав, за які вони розплачуються кров’ю, сльозами і потом?

 

Особливості судочинства по-Бобровицьки

 

Вирок, яким до того Героя було засуджено – цілковита маячня та огидна писанина, зліплена покидьками-суддями у співпраці з місцевими поліціянтами і прокурорами в тісному колі колективу однодумців для побутового пияцтва та розпусти в саунах на обмеженій територіальній місцевості, де процвітає кумівство, рєшалово та мєждусобойчики.

 

Бобровиця – невеликий населений пункт на задвірках Чернігівської області, де, вибачте, судді, прокурори та поліціянти давно «переспали» один з одним десятки разів, незважаючи на стать, гендерні ознаки, статус і моральні якості (точніше, їх відсутність) у гонитві за показниками та охороняючи спільний взаємний спокій, «любов», статус і типу повагу.

 

У гнилому болоті не варто очікувати на об’єктивність. Одна свиня біля корита не завдасть шкоди іншій. Хіба, може іноді ошкіритися в гонитві за кращим шматком буряка чи морквини.

 

В цих глухих заболочених і зарослих кропивою зневаги до прав людини «сільських» судах, якщо людину притягнули до відповідальності (тобто, призначили відповідальним та передали справу до суду) виправдувальних вироків (який мав би тут бути) чекати марно. Бо кожен суддя буде думати: «ну то ж слідчі та прокурори старалися. У них же чогось виникло внутрішнє переконання. Вони ж кумасики рідненькі, а мені з ними завтра в сауну, де ми будемо трогати один іншого за пеніси та пиячити. Я ж не зможу «огорчіти» мого другана начальника райвідділу Васю та прокурора Пєтю, у них же заберуть премію за показниками нерозкриваємості. То нехай той сіромаха, що на нього написали що він украв, сидить. Значить, така його доля. Зрештою у нас судять не тих, хто украв, а того, кого спіймали».

 

Навіть «по діагоналі» продивившись вирок, не можна не дійти висновку про явну його надуманість, штучність, дурість, безглуздя та кричущу несправедливість. Вирок цей так би і «згинув» серед таких же інших «обґрунтованих логічними послідовними доказами у всій їх сукупності» нікчемних папірців, якими ламаються людські долі знахабнілими від безкарності хижими покидьками в мантіях та при погонах, якби він не належав Герою і не привернув нашу увагу лише випадково…

 

А чи була крадіжка?

 

Немає сумнівів, виходячи з кричущої детальності переліку (з вказівкою на марки та моделі викраденого майна і точну кількість викраденого), що крадіжки не було, і це був випадок «…три портсигари імпортних, куртка замшова, три штуки..». Позаяк, «роботяги», які залишають десь у коморі лікарні свій будівельний інструмент, практично ніколи не пам’ятають достеменно що там саме було. Суто на побутовому рівні вони не переймаються цим, не записують, не запам’ятовують точну марку приладу та кількість свердел чи кругів.

 

Я більше ніж упевнений, що перед смертю Герой України Олександр Мацієвський, дивлячись у вічі катам та вбивцям – пригадав і цей випадок, коли був несправедливо засуджений катами у мантіях. І саме тому він в такий спосіб виявив зневагу до вітчизняної «лівоохоронної» мерзоти, яка заважає жити та дихати…

 

Наше дослідження буде неповним, якщо ми не згадаємо всіх учасників цього огидного суддівського спектаклю та відвертої «гри в одні ворота».

 

Героя засуджувала суддя Бобровицького районного суду Чернігівської області Демченко Людмила Миколаївна, суддями Чернігівського апеляційного суду були судді Демченко (дивне співпадіння прізвищ, чи це не родичі бува…) Олександр Володимирович, Акуленко Світлана Олексіївна, Баглай Іван Петрович.

 

Герой України Олександр Мацієвський загинув, захищаючи своїх катів.

 

Сподіваємось, що згадані «об’єктивні та неупереджені» негідники (яких звинувачує вже сама історія, нація, держава та земля, полита кров’ю Героя) завершать свою долю згідно приказки «катюзі по заслузі».