Як обладнана електронна сигарета, або Хімзавод у мініатюрі
Йо, електронна сигарета реально краща за звичайну! – Пригадую своє перше (і оманливе) захоплення після того, коли прибрала з балкону смердючу попільничку з недопалками та перейшла на це «диво техніки». – Цікаво, на скільки вистачить заряду, і що всередині?..
Заряду тоді вистачило дні на три. То була стандартна електронна сигарета на півтори тисячі затяжок. Наступних вистачало, максимум, на пару днів: я стала парити інтенсивніше і, як і багато хто з вас, нинішніх і колишніх вейперів, хотіла перепробувати різні «смаки». Коли купувала нову «дудку», то попередню не викидала. Якось було шкода, та й жевріла надія, що її можна якось підзарядити. Згодом я розібралася, як це робити – як відкривати, куди доливати рідину, чим заряджати батарейки, й наступні «одноразки» перетворилися у мене на «багаторазки».
Соромно, але у найскрутніші часи, коли грошей заледве вистачало на комуналку та харчі, я все одно спершу купляла електронні сигарети, а на решті «заощаджувала». Власне, тому і заправляла те, що повторній заправці не підлягало, по кілька разів. І так тривало, допоки не перегорить спіраль у нагрівальному елементі або не відірветься якийсь дріт від батарейки.
А тепер уявімо, що ми зараз граємо роль допитливого механіка або, як у дитинстві, вирішили розібрати якийсь цікавий пристрій, аби зрозуміти, що ж там ховається всередині. Нам знадобиться невеличкий ніж або пласка викрутка. Беремо в руки будь-який аксесуар а-ля «Dudka Wsrata» – невеликий, стильний, яскравий гаджет, який начебто несе із собою аромат манго або грейпфруту, але насправді це троянський кінь нікотинової залежності. Нумо дивитися, що приховує ця невеличка штука.
Стильна оболонка і резервуар з рідиною
Зовнішній вигляд товару, як відомо, – вже половина успіху. Сам корпус привертає увагу і викликає асоціації з чимось приємним: яскраві кольори, плавні форми, мінімалізм. Але все це – лише фасад.
Матеріал корпусу – зазвичай тонкий метал або пластик, який приємний на дотик. Дизайн невигадливий, але витончений і яскравий. Така собі пастка для очей.
Ось ми й дісталися до одного з головних компонентів – резервуара з матеріалом, просоченим ароматною рідиною. Що там намішано? Рідина для вейпу – це суміш пропіленгліколю, гліцерину, ароматизаторів і, звісно, нікотину (часто у сольовій формі). Смак, наприклад, «ананас» або «рожевий лимонад» створюється за допомогою хімічних ароматизаторів.
Коли вдихаєш, рідина нагрівається до високої температури, перетворюючись на пару. Але ця пара – не «чиста вода». І навіть не запашне повітря. Це коктейль хімічних речовин, які осідають у легенях.
Хімія, яку не хочеться знати
Електронні сигарети і вейпи подарували світові не лише аромат манго та «кавовий десерт», але і нову форму нікотину – сольовий. «Сольовий» – які тут асоціації в тебе виникають? Якось я шукала відеоінструкцію про те, як заправити одноразку, і блогер, який це демонстрував, розпочав своє відео зі слів: «Привіт усім сольовим!». Словосполучення «сольовий наркоман» ти, певне, чув хоч раз і розумієш його сенс. По суті, воно дуже близьке.
Коли я так подумала, ось тоді у мене забігали сиротами по шкірі перші докори сумління, що я втрапила у глибоку залежність. І це стало одним з маленьких кроків до визволення.
Отже, сольовий нікотин – це хімічний винахід, що дозволяє завдати удару по твоєму організму ще швидше і сильніше, ніж звичайний. Така форма нікотину створюється шляхом додавання кислоти (зазвичай бензойної) до звичайного нікотину. Це робить його менш лужним і більш «приємним» для організму.
Однією з особливостей сольового нікотину є те, що він м’який на смак. Звичайний нікотин може викликати подразнення горла, а сольовий – ні. Це створює оманливе відчуття «безпеки». Сольовий нікотин проникає в кров значно швидше, ніж його традиційна форма. Це означає, що він швидше досягає мозку. У нього більший вміст нікотину, що дозволяє додавати до «одноразок» і вейпів містити набагато більше нікотину без подразнення для користувача.
А ще він підсилює залежність. Коли сольовий нікотин потрапляє в організм, він стимулює виділення дофаміну (гормону задоволення) у мозку. Але цей ефект короткочасний, і зникає так само швидко, як розвіюється пара від вейпу. Що відбувається далі? Мозок вимагає нової дози.
Зі звичайним нікотином залежність формується повільніше через меншу концентрацію речовини. Сольовий нікотин дозволяє споживати більшу кількість нікотину за короткий час, що робить залежність практично миттєвою. Так і сталося зі мною.
Батарея, нагрівач і датчик
До резервуару під’єднано невеликий нагрівальний елемент – котушку або спіраль, яка перетворює рідину на пару. Найчастіше це тонкий металевий дріт (наприклад, нікель-хромовий сплав). Коли ти вдихаєш, спрацьовує датчик, і батарея подає електрику на спіраль, нагріваючи її до температури 200–300°C. Спіраль, нагріваючи рідину, утворює аерозоль – пару, яку вдихає і видихає користувач.
Нагрівання завжди продукує токсичні речовини. Особливо, якщо рідина містить такі компоненти, як діацетил, який може спричинити тяжкі захворювання легенів. Оскільки електронні сигарети і вейпи із сольовим нікотином часто не викликають дискомфорту в горлі, користувачі можуть «парити» майже без перерви. Це означає, що вони отримують не лише постійний потік нікотину, який швидко засвоюється і підсилює залежність, а й багато інших небезпечних домішок і канцерогенів.
Тепер переходимо до батареї – джерела енергії, що змушує весь пристрій працювати. Найчастіше це літій-іонний акумулятор. У більшості стандартних «одноразок» батарея зазвичай розрахована на 300–600 затяжок, але є на 1500 і більше, з можливістю підзарядки за допомогою USB-кабелю (як для смартфона).
Більшість пристроїв є одноразовими, тому батарея не підлягає перезарядці. Але винахідливі користувачі навчилися заряджати навіть такі батарейки та дозаправляти «одноразку» рідиною, щоб заощадити на покупці нового пристрою. Я особисто таке практикувала. Батарейки заряджала спеціальним пристроєм для літій-іонних акумуляторів. Це було, принаймні, безпечно. Дехто взагалі заряджає дротами від USB-зарядки для смартфона, поки батарея не почне грітися, а це може спричинити вибух і пожежу. Купляла рідину – вона, звісно, відрізнялася: «дудки» були з різними смаками, а дозаправляла я їх однаково, допоки не закінчувався флакон, якимось універсальним «кактусом» або «виноградом». Смак і запах від такого змішування був ще той, але що поробиш…
Ось ми й дійшли до «мозку» пристрою – невеликого датчика і контролера. Датчик потоку визначає, коли ти вдихаєш, і активує нагрівальний елемент. Контролер – простий електронний чип, який керує батареєю та нагрівом. Він забезпечує стабільну роботу пристрою. Усе налаштовано так, щоб зробити паріння максимально зручним: натискай кнопку або просто вдихай, і пристрій усе зробить за тебе.
Останній штрих
На самому верху пристрою знаходиться мундштук – та частина, через яку ти вдихаєш пару. Матеріал – пластик, що не нагрівається, аби було зручно. Іноді вбудований фільтр затримує краплі рідини, щоб вони не потрапили до рота.
Кожна «дудка» – це компактна система, що поєднує резервуар із хімічною рідиною, нагрівальний елемент і батарею. На перший погляд, усе виглядає як технологічний прогрес, але, розібравши його, ти бачиш, що це просто інструмент, створений для підтримання нікотинової залежності.
Що ми маємо зрештою? Електронні сигарети та вейпи, які буцімто винайшли, щоб «рятувати» курців від звичайних сигарет, виявилися ще більшою пасткою. Вони наче хитрий торговець на ринку, що продає тобі мушлі з тухлятиною під виглядом устриць: на вигляд красиво, але шкоди – на ціле відділення лікарні.
Нове покоління залежних від нікотину навіть не здогадується, що ця їхня модна «іграшка» псує здоров’я ще гірше, ніж бабусині чебуреки – фігуру. Та й кинути вейпити, як виявляється, анітрохи не простіше, ніж відмовитися від звичайних сигарет (якщо не складніше).
Що стосується утилізації таких «дудок», то цим, на жаль, мало хто переймається. Лише одиниці магазинів, які продають рідини і аксесуари для вейпів, приймають на переробку використані пристрої. Тим часом, мільйони таких батарей щороку потрапляють на звалища, бо пристрої викидаються у смітник після використання. Це справжня «бомба уповільненої дії» для довкілля.
Наразі ти тримаєш у руках маленький хімічний завод із батареєю, який вдає із себе «полуничний десерт». Але чи варто вкладати своє здоров’я у цей гаджет? Рішення за тобою, але пам’ятай: свобода починається з простого «ні».
