Ірина Кременовська
Latest posts by Ірина Кременовська (see all)
- Кліматична тематика як зброя проросійських пропагандистів (розбір форуму «Глобальный кризис. Ответственность» від МГР «АллатРа») -
- Патріотичний ребрендинг «АллатРа» чи стара гра у новій обгортці? -
- Зняти плівку обману, або Як позбутися реклами проросійської секти -
- Серія робіт «Faces of war» Тамари Качаленко присвячена пам’яті жертв катастрофи на Каховській ГЕС -
- Клірик УПЦ (МП) Микола Данилевич виправдовував російську агресію та розпалював релігійну ненависть -
Про обґрунтованість і доцільність визначення місця проживання дітей з одним із батьків: окремі питання судової практики.
Підґрунтям для підготовки цього дослідження стали матеріали цивільної справи Дарницького районного суду міста Києва 753/16685/18 (провадження 2/753/7499/19). У справі було два позови – від кожного з подружжя: в одному позові йшлося про визначення місця проживання дітей з матір’ю, у зустрічному позові – про визначення місця проживання дітей разом з батьком.
Судом на теперішній час розглядається спір про визначення місця проживання спільних дітей подружжя Д. – двох синів: старшому зараз п’ять років, а молодшому скоро буде чотири.
У матеріалах справи наявні письмові Висновки органу опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (лист від 27.11.2019) та органу опіки та піклування Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (лист від 12.12.2019), згідно з якими висловлено позицію про те, що визначити місце проживання дітей доцільно разом з матір’ю.
Водночас, ці висновки є недостатньо обґрунтованими та, щонайменше, спірними. Так, в силу ст. 7 Сімейного кодексу України:
Учасник сімейних відносин не може мати привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, статі, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, матеріального стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками. Жінка та чоловік мають рівні права і обов’язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім’ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 161 Сімейного кодексу України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Складенню висновків органів опіки та піклування передувало фактичне (з виїздом на місце) обстеження умов проживання дітей за місцем окремого мешкання (проживання) батька та матері.
В обох випадках установлено практично ідентичні побутові умови щодо житлової площі, комфортності помешкань, наявності комунально-побутових послуг, інфраструктури, оснащеністю меблями та побутовими приладами, наявністю умов для гармонійного розвитку дітей, наявність високого стабільного доходу кожного з батьків.
Разом з цим, у розглядуваних Висновках відсутня будь-яка мотивація ухвалених пропозицій (бачення) необхідності проживання дітей з матір’ю, тобто, Висновки не обґрунтовані належним чином. Чому за практично рівних умов пріоритет віддано матері? Це питання залишилося без відповіді, що дає підстави стверджувати про наявність упередженого гендерного відношення до порушених питань на користь матері та приниження і зменшення статусу та рівня батька. В цьому вбачається також порушення базових принципів Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» та актів міжнародного законодавства.
Більше того, у Висновках не враховуються гендерна психологічна складова статі дітей (чоловіча стать) і та безспірна обставина, що за її існування обом дітям (майбутнім чоловікам) має бути забезпечена «чоловіча» складова виховання специфічних психологічних рис соціальної поведінки в суспільстві, чого важко досягнути за виховання дітей матір’ю (проживання дітей з матір’ю) в «жіночому» оточенні без активної участі батька.
Поза увагою авторів Висновків залишилась та обставина, що, як вбачається з матеріалів позовної заяви обоє дітей тривалий час (понад рік) фактично проживають з батьком і за цей час відсутні будь-які докази того, що він не забезпечує дітям належний рівень догляду, освіти, виховання, лікування, харчування тощо.
На мій погляд, зазначена обставина «існуючої стабільності та фактичної визначеності» має вирішальну роль, позаяк зміна місця проживання дітей та визначення місця їх проживання з матір’ю, а не з батьком, і фактична зміна місця проживання, кола оточення, друзів, обстановки може мати стресовий вплив і негативно позначитися на психологічному та емоційному стані, а також на поведінці дітей.
Висновками не враховано позицію ст. 161 Сімейного кодексу України про необхідність дослідження та врахування (за всіх інших ідентичних та рівних умов) особистої прихильності дітей до батьків (сторін спору), а зважаючи на тривалість проживання дітей з батьком (тим більше, з розрахунку на їх вік становлення психіки) в даному разі особиста емоційна психічна прихильність дітей зорієнтована на проживання разом з батьком.
Слід звернути увагу й на ту обставину, що батько дітей до останнього намагався зберегти шлюб (як основу сім’ї), в тому числі шляхом активних заперечень стосовно позову його колишньої дружини про розірвання шлюбу. Він неодноразово оскаржував відповідні судові рішення, мотивуючи свою позицію, зокрема, тим, що для нього є пріоритетом збереження родини попри дрібні побутові розбіжності (які ним визначаються як незначні приводи для руйнування родини).
При цьому важливо взяти до уваги й те, що мати дітей є уповноваженою особою на отримання аліментів на утримання дітей від їхнього батька. Батько, своєю чергою, до цього часу є платником аліментів, незважаючи на те, що не доглядаючи дітей фактично його колишня дружина не може цілеспрямовано витрачати отримані кошти для забезпечення дітей.
Таким чином, існує чинний потенційний конфлікт судових рішень (судове рішення про стягнення аліментів визначає, що діти проживають з матір’ю, разом з тим, у судовому процесі лише ставиться питання про визначення проживання дітей з матір’ю на майбутнє). Тобто, в даному випадку поведінка матері дітей виглядає не тільки протиправною, але й не зовсім моральною, тому що визначення місця проживання дітей має ґрунтуватися на враховувати тому, щоб повною мірою було враховано моральні особистісні якості особи, яка має виховувати дітей та закладати для них основи моральності та порядності.