Вячеслав Непран
Latest posts by Вячеслав Непран (see all)
Римо-католицький костел у Берегові по праву вважається справжньою перлиною історичної спадщини України. Ця велична споруда вважається однією з найстаріших на Закарпатті.
Берегівський костел Воздвиження Святого Христа – католицький храм, який уже понад 900 років відкриває для віруючих шлях до спілкування з Богом. Якщо вірити давнім переказам, то костел пов’язаний із заснуванням самого міста, адже Берегово нібито побудували навколо нього.
Перша письмова згадка про римо-католицьку церкву Берегова датується 1247 роком. Історики вважають, що костел був зведений саксонцями, котрі переселилися до Берегова в ХІ–ХІІ століттях, адже на одному з вікон будівлі висічена дата – «1100 рік».
Вважається, що у 1241 році зведений у романському стилі храм знищили та спалили татари. Після набігу залишилося тільки декілька опорних каменів, що знаходяться над північною аркою храму, а відбудувати його вдалося майже через 200 років – у 1418-му.
У 1519 році костел отримав статус собору. Нове нещастя спіткало храм в 1657 році: поляки, які гналися за князем Дьордем Ракоці II, під час служби увірвалися в обитель, убили всіх, хто в ній знаходився, і підпалили її. Практично всі загинули. Видряпаний поляками напис, що зберігся на одній зі стін церкви: «Око за око, повертаю боржок, дорогий сусіде!» (латиною: Vicem pro vice reddo tibia, bone vicino!) – нагадує всім про цю трагічну подію.
Невдовзі відремонтований римо-католицький костел постраждав удруге. У 1686 році він став ареною боїв між австрійськими військами та повстанцями, які очолювала княгиня Ілона Зріні. Куруци – учасники антигабсбурзької боротьби в Угорщині, зробивши вилазку з обложеного Мукачівського замку до Берегова, оточили габсбурзьких військових, які намагалися заховатися за стінами храму – підпалили багаттям із розібраних дерев’яних хат. Загинули не лише солдати, пожежа охопила все місто, а в церкві провалився дах, потріскалися стіни. Після тих страшних років костел стояв у руїнах понад півтора століття. Його кілька разів намагалися відновити, однак бракувало грошей та й не було однозначної думки, який вигляд має бути у відродженого храму.
Реконструкція почалась аж у 1839 році, за проектом і під керівництвом архітектора Альберта Тіхлера. Будівельні роботи були сплачені графом Шенборном (за кошти, отримані з тяжких податків місцевого населення). Тоді над багатоярусною квадратною вежею-дзвіницею, з годинниковими циферблатами на всі сторони світу, надбудували ще один – восьмигранний ярус із високим шатровим верхом, оперезаний широким просторим оглядово-спостережним майданчиком, який виконував функції вартової вежі. До південного фасаду костелу прибудували нову каплицю.
Архітектор надав будівлі готичних форм, як і бажали мешканці. Крім того, зі зруйнованого любомирськими рейтарами храму в селі Мужієво до берегівського був перенесений вхід, що знаходиться між ризницею (приміщення біля вівтарної частини християнського храму) та святилищем.
1 листопада 1846 року собор освятили на честь Воздвиження Святого Хреста. На рубежі XIX-XX ст. у костелі встановили орган, виготовлений у 1899 році в Будапешті фірмою Франца Рігера.
Римо-католицький костел можна вважати архітектурним шедевром, адже він зберіг відбитки перехідного етапу – від романського до готичного стилю. На відміну від більшості середньовічних мурованих споруд Закарпаття фасади цього храму рясно декоровані. Стіни, що нагадують про їхнє середньовічне оборонне призначення, додатково оточені 14-ма кам’яними контрфорсами (архітектурна деталь для підтримки стін).
Цікавим елементом костелу став сонячний годинник – у вигляді дуги із римськими числами, який показує середньоєвропейський час. Про сам сонячний годинник мало хто знає, але екскурсоводи неодмінно розповідають про костел, як про одну з головних визначних пам’яток Берегова і пропонують звірити час із сонячним годинником.
Виконаний він ліпниною у вигляді дуги з позначками часу і стрічкою, що перетинає дугу. Розмір циферблату більш як 2,5 на 1,5 м. Розмітка – годинні поділки і позначки римськими цифрами від VI до V за 12-годинною шкалою.
На початку ХХІ століття проведено зовнішню реконструкцію святині, а на стіні будівлі встановлено меморіальну дошку засновнику міста – герцогу Ламперту. Всередині собор вражає своєю невимушеною, однак величною атмосферою. Недарма подивитись на нього щороку приїжджають тисячі туристів – його історія, незламність характеру мають своєрідну магічну привабливість.
Читайте також:
Музей Берегівщини на Закарпатті
Закарпатський краєзнавчий музей