День Конституції – сумне свято

Сьогодні Україна відзначає День Основного Закону, але не всім сьогодні радісно. Зрозуміло, що основний Закон – це фундамент будь-якої правової держави і, певною мірою, наріжний камінь демократії. Проте я, як ніхто інший, відчув на собі повсюдне нехтування Конституцією, адже більшість моїх базових прав і свобод порушено, а норми прямої дії в моєму випадку просто не працюють.

Для мене, як і для всіх інших громадян, які втратили своє житло, ця проблема стоїть вище за всі інших, тим не менш, держава демонструє нульову участь у вирішенні цієї проблеми. Втім, як і всіх інших бід, пов’язаних з війною.

.

Мабуть, найбільшою наругою над Конституцією може впевнено вважатися невизнання владою війни, а також все інше, що із цього випливає. Зокрема немає адекватної участі у вирішенні долі постраждалих в результаті війни, чиї оселі були зруйновані, здоров’я підірване, а долі поламані, бо невизнання державою війни це виключає.

Як повинна почуватися людина, яка пережила всі жахи війни, існування якої не визнає його рідна держава??! Яке майбутнє чекає тих, хто втратив все, що нажив за життя, але ні на що не має права претендувати, адже він не втік від війни, а добровільно внутрішньо перемістився? Як бачать ситуацію сотні тисяч таких само громадян, що живуть в окупації, якої немає? Чи існує Конституція для мільйонів наших громадян з категорій, перелічених вище – теж питання без відповіді.

Тим не менш, вітаю зі святом тих, кого не торкнулася біда, і для кого Основний Закон таки існує.

З Днем Конституції!

Олександр Ретивов