Керівник ШЄП – громадянка Асауляк Ольга Валентинівна, 1955 р.н., колишня православна монахиня. Відлучена від православної церкви у 1998 році архієпископом Сумським і Охтирським Іонафаном (Єлецьких, нині є єпископом Тульчинської єпархії, РФ) у зв’язку з поширенням нею єретичних вчень. На теперішній час основним засобом існування для Асауляк О.В. є написання книг і проведення платних лекцій з віровчення ШЄП. Виходячи з розрахунку вартості відвідування лекції та кількості слухачів, середній прибуток від однієї лекції становить близько 1 млн. гривень, що може свідчити про використання  Асауляк О.В. даного виду діяльності для незаконного збагачення та ухилення від сплати податків.

 

Незважаючи на те, що засновниками організації (вірогідно, формально) зазначені інші особи – Котов Олег Валентинович (03150, Україна, м. Київ, Голосіївський район, вул. Червоноармійська, буд. 80, кв. 58), Кривенда Валерій Едуардович (110000, Узбекистан, м. Ташкент, Масив Куйлюк-5, буд. 32, кв. 45),  Покрас Олена Борисівна (04053, Україна, м. Київ, Шевченківський район, вул. Воровського, буд. 6, кв. 24) й Титов Олександр Алевтинович (02140, Україна, м. Київ, Дарницький район, вул. Мишуги, буд. 9, кв 78), – другою особою в ієрархії організації (і вірогідним наступником Асауляк О.В.) фактично є чоловік Асауляк О.В. – Драчов Володимир Федорович (серед віруючих ШЄП відомий як Валерій Федорович), 1954 р.н. уродженець с. Калинівське Олександрівського району Ставропольського краю РФ, зареєстрований у м. Києві.

 

В організації Драчов В.Ф. позиціонує себе як «видатний цілитель». На платній основі пропонує провести «зцілення» будь-яких складних, у т.ч. небезпечних і невиліковних хвороб, включаючи онкологічні, за допомогою молитов і обрядів. Особисто, часто лише за результатами телефонної розмови, визначає, чи можуть віруючі звертатися за спеціалізованою медичною допомогою, погоджуватися на хірургічне втручання, приймати медичні препарати, призначені лікарем. Може заборонити віруючому лікуватися взагалі або порекомендувати пости й молитву.

 

У діяльності ШЄП постійно практикуються т. зв. «інсайди» – групові практичні заняття, під час яких до учасників, під виглядом обрядів і молитовних практик, активно застосовують методи гіпнозу та навіювання, що порушує заборону, встановлену абз. 3 ст. 32 Основ законодавства України про охорону здоров’я.

 

Так само, інші представники ШЄП, не маючи на це дозволу, ігноруючи норми чинного законодавства, на платній основі проводять т. зв. «обряди зцілення». У деяких випадках такі «обряди» є лише способом одержання грошових коштів від людей шляхом введення їх в оману, однак у разі застосування під час їх проведення методів кодування, гіпнозу або навіювання вони завдають шкоди фізичному та психічному здоров’ю людини, здатні призвести до загострення хронічних захворювань або виникнення у людей психічних розладів.

 

Наступну ланку в ієрархії зазначеної секти займають перші учні Асауляк О.В. – т. зв. «єпископи ШЄП». Їх основною метою є поширення віровчення ШЄП на регіональному рівні та координація діяльності місцевих громад ШЄП відповідно до вказівок Асауляк О.В.

 

Діяльність ШЄП в Харківському регіоні координує Копаєвська Тетяна Іллівна, 1953 р.н., уродженка м. Запоріжжя, зареєстрована у м. Києві.

 

Копаєвська Т.І. систематично відвідує різні осередки ШЄП, де проводить платні лекції з віровчення Асауляк О.В. Під час поїздок пересувається переважно за допомогою літаків або автомобілів бізнес-класу за рахунок віруючих ШЄП. Крім того, ми отримали та на даний час перевіряємо інформацію про те, що Копаєвська Т.І. має дві квартири у м. Києві. Донька Т. Копаєвської – Христина в даний час мешкає в Швейцарії, систематично отримує від матері допомогу у вигляді грошових переказів.

 

Керівником Харківської групи ШЄП є Звєрєва Марина Сергіївна, 1969 р.н., уродженка м. Москви, Російської Федерації, громадянка України, зареєстрована у м. Харкові.

 

Має медичну освіту. До 1999 р. працювала лікарем-стоматологом Харківської міської студентської лікарні № 20. Звільнена у зв’язку із професійною непридатністю.

 

У 1999 р. згуртувала групу прихильників віровчення Асауляк О.В. та стала її керівником. Грошові кошти, зібрані нібито для потреб громадської організації, Звєрева М.С. використовувала у власних цілях: для оплати туристичних подорожей (2008 р. – Туреччина, 2009 р. – Росія, 2010 р. – Німеччина, Росія, 2011 р. – Німеччина, Росія, 2012 р. – Іспанія, Росія, 2013 р. – Німеччина, Італія, Болгарія, 2014 р. – Польща, Німеччина, Італія, Франція, 2015 р. – Польща, Італія), які вона називала «паломництвом по святим місцям».

 

У 2014 р., після численних звинувачень з боку віруючих ШЄП в аморальній поведінці, змушена була укласти офіційний шлюб з активістом місцевого осередку ШЄП Собком Ігорем В’ячеславовичем,  1987 р.н., уродженцем м. Донецька, громадянином України, що мешкає у м. Харкові, з яким на той час спільно проживала.

 

З дозволу Звєрєвої М.С. у лютому 2014 р. Собко І.В. організував у орендованому приміщенні заводу «Точприлад» (м. Харків, вул. Серпова, 4) власний бізнес – шиномонтажну майстерню, обладнання для якої закупив на кошти, які Звєрєва М.С. збирала для потреб Харківської групи ШЄП. Як робоча сила в даній майстерні використовувалися активісти місцевого осередку ШЄП, яким Собко І.В. платив мінімальну заробітну платню (без офіційного працевлаштування). Крім того, майже всі члени громадської організації змушені були по черзі безоплатно охороняти приміщення шиномонтажної майстерні у нічний час.

 

 

Влітку 2014 р. за ініціативою Звєрєвої М.С. активісти ШЄП самовільно (без будь-яких дозволів) побудували напроти шиномонтажної майстерні дерев’яний навіс, де, без погодження із органами санітарно-протиепідеміологічного контролю, відкрили літнє кафе «Бєсєдка», в якому почали продавати відвідувачам майстерні їжу та напої власного приготування.

 

 

Восени самобудову утеплили та перетворили літнє кафе на стаціонарну малу архітектурну форму, яку самовільно (без приладів обліку) під’єднали до електромережі заводу «Точприлад».

 

Водночас, на кошти, зібрані активістами ШЄП на придбання волонтерської допомоги для бійців АТО, Собко І.В., за вказівкою Звєрєвої М.С., придбав автомобіль Audi A6 (пригнаний з Латвії), що був завезений на територію України без розмитнення, як автотранспортний засіб для бійців АТО. До травня 2016 р. зазначений автомобіль використовувався Звєрєвою М.С. та Собко І.В. виключно як власний автотранспорт, і жодного відношення до постачання волонтерської допомоги у зону АТО не мав.

 

З 1 лютого 2016 р. угоду про оренду приміщення для шиномонтажної майстерні у приміщенні «Точприладу» за ініціативою керівництва заводу було розірвано через незаконне будівництво поруч з місцем оренди, несанкціоноване проведення електромережі від «Точприладу» до самобудови ШЄП та незаконний злив нечистот з самобудови до ливневої каналізації на території заводу.

 

У відповідь на це, Звєрєва М.С. віддала вказівку активістам ШЄП побудувати поруч з кафе «Бесєдка» нове капітальне приміщення, яке планувалося використати для розміщення її власного бізнесу – шиномонтажної майстерні. На другому поверсі зазначеного приміщення планувалося зробити житлові кімнати для осіб з числа активістів ШЄП, які на деякий час зупиняються у м. Харкові.

 

На початку 2014 р. після початку масових акцій «Євромайдану» т. зв. «активісти» Харківської групи ШЄП з метою популяризації доктрини віровчення та залучення до громадської організації нових віруючих, долучилися до вказаних масових заходів під виглядом представників волонтерської громадської організації «Громадська варта Харків» (юридична адреса: м. Харків, вул. Дружби народів, 267, кв. 265, ЄДРПОУ 39829440).

 

Формальним керівником зазначеної організації став Бистріченко Валентин Вікторович, 1985 р.н., зареєстрований у м. Харкові. Під час навчання в університеті захопився ідеологією ШЄП. З кінця 2013 р. був активним учасником та ведучим акції «Євромайдан Харків». У червні 2014 р. співробітниками Дзержинського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській обл. стосовно Бистріченка В.В. було складено протокол № 602196 від 24.06.2014 р. за ст. № 173 Кодексу України про Адміністративні правопорушення «Дрібне хуліганство» (нецензурна лайка в громадському місці), за результатами судового розгляду було присуджено два тижні громадських робіт. Також, незважаючи на те, що Бистріченко В.В. у 2007 р. закінчив військову кафедру і отримав звання молодшого лейтенанту запасу та військово-облікову спеціальність «командир взводу зв’язку», від призову до зони АТО він відмовився. Для цього Бистріченко В.В. з квітня 2014 р. переховувався від представників військкомату, проживаючи за адресами своїх одновірців та часто змінюючи місце проживання.

 

В 2014 р. за вказівкою Звєрєвої М.С. намагався виселити свою матір і сестру з квартири за адресою: м. Харків, вул. Дружби Народів, буд. 267, кв. 265, щоб проживати там одному. Після того, як це не вдалося, а також після відмови матері розміняти вказану трикімнатну квартиру на дві однокімнатні почав вимагати у неї гроші на придбання власного окремого житла, чим змусив її взяти у борг 10 тис. доларів США та передати вказані гроші йому. Після цього Бистріченко В.В. придбав квартиру у житловому комплексі «Журавльовський» (м. Харків, вул. Новоолександрівська, 54-А), відомому своїми двоповерховими квартирами, а також цінами на житло, що починалися від 30 тис. гривень.

 

Походження решти коштів, на які він придбав квартиру, Бистріченко В.В. не пояснив.

 

Також Бистріченко В.В. був причетний до нецільового використання паливно-мастильних матеріалів, що виділялися Харківською облдержадміністрацією у 2014-2015 рр. на потреби волонтерів, що доправляють гуманітарну допомогу в зону проведення АТО. Зокрема, Бистріченко В.В. неодноразово звертався до керівництва області з проханням виділити «Громадській варті» бензин та дизельне паливо для доставки гуманітарних вантажів бійцям АТО. Загалом облдержадміністрацією «Громадській варті» було виділено понад 1,7 т. пального, більшу частину з якого представники ШЄП використали для поїздок на релігійні заходи Асауляк О.В. в різних регіонах України: Київській, Львівській, Дніпропетровській, Одеській областях.

 

Заступником голови «Громадської варти» Звєрєва М.С. призначила неофіційного «юриста», будівельника за професією, Маковецького Дмитра Васильовича, 1984 р.н., уродженця м. Балаклія Харківської області, зареєстрованого у м. Балаклія. За вказівкою Звєрєвої М.С. він неодноразово намагався налагодити неофіційні стосунки з керівництвом Патрульної поліції м. Харкова з метою залучення патрульних поліцейських до захисту інтересів ШЄП.

 

Крім того, Маковецький Д.В. у грудні 2016 р. від імені «Громадської варти» отримав фінансовий грант від міжнародного фонду «Відродження» (фонду Дж. Сороса в Україні) в рамках програмної ініціативи  «Права людини і правосуддя» для налагодження громадського контролю за діяльністю місцевої поліції.

 

Серед активістів «Громадської варти» також слід назвати Пасинок Тетяну Анатоліївну, яка за вказівкою  Звєрєвої М.С.  неодноразово брала участь у провокаційних акціях «Громадської варти», публічно висловлювала неправдиву інформацію про нібито переслідування активістів ШЄП з боку органів місцевого самоврядування і правоохоронних органів. Причетна до злісного опору співробітникам поліції під час вилучення ними незаконно ввезених в Україну автотранспортних засобів 18‑21.05.2016 р.

 

Діяльність «Громадської варти» на території Харківського регіону була пов’язана з низкою провокацій, хуліганських дій та актів вандалізму, що відбулися протягом 2014-2016 рр. у м. Харкові та інших регіонах України, у т.ч. бійка із прихильниками Комуністичної партії України 18.09.2014 р. та представниками організації «Жінки за мир» 09.05.2015 р., демонстративне повалення пам’ятників Леніну та інших монументів радянської епохи, несанкціоноване розміщення власної релігійної символіки в громадських місцях, кидання яєць та «зеленки» в будівлю Консульства РФ під час пікету 11.06.2015 р., масові порушення громадського порядку під час пікетування Генеральної прокуратури України та адміністрації Президента України 24.07.2015 р., спроби несанкціонованого проникнення на територію приватного домоволодіння Президента України 24.07.2015 р., порушення порядку у залі суду та спроби зриву судового засідання по справі мера м. Харкова Кернеса Г.А. 03.07.2015 р., 07.09.2015 р., 14.09.2015 р., 28.09.2015 р., бійка з представниками комунального підприємства «Міськзеленбуд» 15.09.2015 р., конфлікт з представниками «Східного корпусу» та добровольчого батальйону «Азов» під час «Маршу патріотів»14.10.2015 р., зриву засідань топонімічної комісії Харківської міської ради 12-13 листопада 2015 р., спробі перекриття руху транспорту по головній вулиці м. Харкова, спробі зриву установчої сесії Харківської міської ради нового скликання 18 листопада 2015 р., перешкоджанні діяльності співробітників Військової прокуратури Харківського гарнізону 17.11.2015 р. під час вилучення автотранспортних засобів «Громадської варти» і «Східного корпусу», які перебували у розшуку, перекритті руху автотранспорту по вул. Сумській (центральна вул. м. Харкова) 17.11.2015 р., незаконному захопленні земельної ділянки в центральный частині м. Харкова по вул. Серповій та незаконному будівництві там власного офісу у лютому-березні 2016 р., перешкоджанні професійній діяльності журналістів газети «Харьковские известия» та їх побитті 11.02.2016 р., перешкоджанні виконанні рішення Міськвиконкому Харківської міської ради про знесення незаконної споруди 13.04.2016 р. та 27.05.2016 р., хуліганських діях (киданні каміння у машину депутата Верховної Ради України М. Добкіна) під час акції 18.04.2016 р., злісному опорі співробітникам поліції під час вилучення незаконно ввезених в Україну автотранспортних засобів 18‑21.05.2016 р., перекритті руху автотранспорту по пр. Науковому 27.05.2016 р.

 

В даний час Харківська група ШЄП функціонує у м. Харкові під виглядом незареєстрованої громадської організації «Служба порятунку тварин» (знаходиться у самобудові за адресою: м. Харків, вул. Серпова, 4).

 

 

Її керівником є донька Звєрєвої М.С. – Звєрєва Анастасія Дмитрівна, 1992 р.н., зареєстрована у м. Харкові.

 

 

Заступником керівника «Служби порятунку тварин» є активістка ШЄП Волкова Галина Олександрівна, 1980 р.н., уродженка м. Маріуполь Донецької області, мешкає у м. Харкові. На сьогодні вказана особа мешкає разом з Звєрєвою М.С. та використовується останньою як домашня прислужниця (приготування їжі, прибирання приміщення), а також систематично залучається останньою для проведення діяльності в інтересах Харківського осередку ШЄП.

 

До роботи у вказаній організації залучили місцевих віруючих та активістів ШЄП, які не мали не тільки зооветеринарної освіти, а навіть елементарних навичок поводження з тваринами та належних уявлень про техніку безпеки під час виконання рятувальних робіт. Декілька разів це призводило до нещасних випадків: 8 січня 2016 р. під час операції з «порятунку» активісти ШЄП випадково задушили павіана Кєшу, який належав харківському фотографу Валерію Подорожньому; у лютому 2016 р. «рятівник» ШЄП отримав перелом ноги через падіння з тополі на вул. Тимурівців, де він, за вказівкою Звєрєвої М.С., незважаючи на перебування у стані алкогольного сп’яніння, намагався зняти з дерева кота.

 

Багато тварин (у т.ч. диких – вовченята, лисиці, білки), самовільно,  без дозволу та без жодних на те повноважень, виловлених представниками незареєстрованої «Служби порятунку тварин», утримуються у тісних клітках всередині непризначеного для цього приміщення кафе «Бєсєдка» прямо у центі міста, на вул. Серповій.

 

Зазначена споруда не обладнана ані спеціалізованою системою вентиляції, ані опаленням (опалюється за допомогою каміна з відкритим вогнем), не має зони карантину, внаслідок чого з 10 врятованих кошенят або цуценят виживає не більше двох. Щеплень від сказу врятованим тваринам представники незареєстрованої «Служби порятунку тварин» також не роблять, однак попри це систематично запрошують місцевих дітей до «притулку» для допомоги у догляді за тваринами. При цьому, під час таких «уроків доброти» представники ШЄП без дозволу батьків знайомлять неповнолітніх осіб з псевдорелігійними окультними вченнями, чим фактично втягують їх до організації Асауляк О.В.

 

«Служба порятунку тварин» позиціонує себе як неприбуткова і волонтерська організація, що існує завдяки добровільним пожертвам. Водночас, оскільки вона не має державної реєстрації, то не веде й не подає фінансової та статистичної звітності. За словами активістів ШЄП, «Служба захисту тварин» приносить Звєрєвій М.С. щоденний прибуток у розмірі 1300-1500 грн. за рахунок пожертв з боку місцевих бізнесменів.

 

Крім того, сам факт існування зазначеної організації, попри відсутність реєстрації, був використаний її очільниками для самовільного захоплення земельної ділянки в центральній частині м. Харкова на вул. Серповій та будівництва там капітальної споруди – т.зв. офісу «Служби порятунку тварин». Також діяльність нібито із «захисту безпритульних тварин» надавала Звєрєвій М.С. можливість претендувати на виділення грошових грантів з боку європейських природоохоронних організацій.

 

На сьогодні представниками ШЄП від імені «Громадської варти», незареєстрованої творчої майстерні «Альтанка» та благодійного фонду «Харківський ковчег» було підготовлено і направлено до міжнародного фонду «Відродження» та низки інших закордонних неурядових фондів 46 пакетів документів на отримання фінансових грантів на творчу та природоохоронну діяльність, а також нібито на «захист безпритульних тварин».

 

За інформацією, отриманою від Управління Служби безпеки України у Харківській області, підстави для порушення кримінальних проваджені за даними фактами відсутні. На теперішній час ГО «Обітєль-Ханака» перебуває у процесі припинення, так само нібито згортають свою діяльність «Громадська варта Харків» «Служба порятунку тварин», «Вихід є», «Єдність» і «Східний корпус». Втім, одночасно розпочинають свою діяльність новостворені ГО – такі, як «Громадська варта», «Ініціатива» та інші.

 

Читайте також: 

“Обітєль-Ханака”, ШЄП. Як убезпечити свою родину від сектантського рабства

ШЄП: єдине лихо під різними ширмами