Педофілія у Товаристві Вартової Башти та Трактатів (Свідки Єгови)

The following two tabs change content below.

Ірина Кременовська

кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник; головний редактор загальнодержавного бюлетеня "ГОВОРИ!", e-mail: govory.red@gmail.com

Можуть, але не зобов’язані: про реальну позицію старійшин Свідків Єгови щодо розв’язання проблеми педофілії у Товаристві Вартової Башти та Трактатів.

 

Цю інформацію мені передала людина, що провела у Товаристві Вартової Башти та Трактатів (далі – Організація) 25 років. Як і більшість інших колишніх Свідків Єгови, вона зрозуміла, що це деструктивний культ, але крім того, дійшла і висновку про те, що взагалі ситуація всередині Організації набагато жахливіше, ніж це відомо для широкого загалу.

 

Три роки тому ця пані, її чоловік і діти залишили Організацію, але в ній наразі залишаються інші їхні родичі та друзі. Протягом перших шести місяців їй довелося проходити курс реабілітації у психолога, тому вона просить не називати її імені, оскільки вважає, що поки ще надто слабка для того, щоб  активно протидіяти цьому культу: «Моя сім’я зможе допомогти більше, поки нас не оголосять «відступниками», – пояснює вона.

 

Одним словом, тем багато. Чому раніше ніхто не наважувався порушувати ці питання? Тут не варто дивуватися, адже люди залякані, в тому числі серед них чимало й таких, кому було завдано психологічні травми внаслідок серйозних маніпуляцій і деструктивного впливу на їхню волю та свідомість. Такі методи впливу також свого часу були професійно розроблені та неодноразово апробовані на людях. І про це ми поговоримо.

 

Тим більше, зараз просто не можна гаяти часу, тому що кількість людей, що постраждали внаслідок перебування в цьому культі, невпинно зростає. Крім того, нерідкими стали випадки скоєння суїцидів серед дійсних і колишніх Свідків Єгови. А це вже – справжній геноцид на релігійному підґрунті.

 

Взятися за цю тему сьогодні вкрай важливо, і не лише для допомоги жінці, котра звернулася до мене. Це потрібно заради всіх тих людей, котрі залишаються заручниками цієї структури.

 

Щодо моєї знайомої, то вона була жертвою педофілії… Говорити про це відкрито вона змогла тільки тепер, після роботи із психологом. Можливо, у майбутньому вона буде готова підняти цю проблему публічно, а зараз вона сама потребує захисту і підтримки, тому на даний момент лише надала мені певні факти щодо педофілії, від якої вона особисто постраждала і знає людей, котрі постраждали також.

 

Це страшна правда, яку потрібно висвітлювати.

 

Моя знайома розповіла моторошну історію про те, як її розбещував рідний батько, коли він ще не був Свідком. Тоді вона якось привела Свідків Єгови у свою родину, аби допомогти батькові. І тільки тепер вона розуміє, чому йому було так комфортно в Організації та чому він досі залишається там. Згодом вона таки повідомила старійшинам про сексуальні домагання до неї з боку батька. Вони викликали його для серйозної розмови, він розкаявся, а невдовзі… став старійшиною. Водночас дівчина та її сестра стали помічати його захоплення молодими сестрами, але вони свято вірили, що дух Єгови керує, і так тривало, допоки батька таки не виключили за розбещення своєї пасербиці (після смерті матері своїх доньок він одружився вдруге, взявши шлюб із жінкою з числа Свідків Єгови). Після того, як батька виключили, громаді Свідків Єгови не повідомляли, що саме стало підставою для прийняття такого рішення. Тим часом він продовжував чемно ходити на зібрання, каявся, та зрештою його знову повернули до організації. І так він знову потрапив до зібрання, в якому і надалі полюбляє молодих сестричок: ходить із ними проповідувати, організовує поїздки… Всі ці та подібні факти приховуються керівництвом Свідків Єгови від широкого загалу. Проте фактично це – злочин: і проти жертв, і проти самого чоловіка, адже його потрібно лікувати.

 

В Організації визнають наявність проблеми педофілії, і це вже є певним зрушенням. Так, у випуску журналу «Вартова башта» (травень 2019 р.), де містяться статті для вивчення від 1 липня до 4 серпня 2019 р., цій темі присвячено низку публікацій.

 

Фото: jw.org

 

Передусім, зверніть, будь ласка, увагу на такі статті:

 

Виявляйте любов і справедливість, захищаючи дітей від зла

Як потішати тих, хто в дитинстві став жертвою статевого розбещення

 

Загальновідомо, що випадки вчинення дій сексуального характеру по відношенню до неповнолітніх, на жаль, мають місце і в інших релігійних громадах, у тому числі традиційних церквах. Про цю обставину у вищенаведених статтях також згадується.

 

Релігійні громади, в яких люди багато часу проводять у спілкуванні з одновірцями чи навіть перебувають постійно та не мають інших зв’язків із соціумом, самі по собі є замкненим середовищем. За таких умов складаються свої звичаї та норми поведінки, що продиктовані прагненням не виносити за межі громади (а тим більше – на широкий загал) ті негативні випадки, які в ній трапляються – наприклад, подробиці внутрішніх конфліктів, чиєїсь негідної поведінки або фактів присвоєння майна громади, або з різних побутових питань тощо. Особа, що виконує функцію керівництва певною групою віруючих, завжди прагне вирішити той чи інший інцидент на місці, адже сама релігійна громада має виховувати своїх членів у дусі релігійних традицій та на основі сформованих уявлень про доброчесність, сумління, гідність та інші чесноти. Зазвичай у християнських громадах діє біблійне правило про те, що «грішник, який розкаявся, вартий двох праведників». І нерідко воно застосовується однаково щодо всіх негідних вчинків і не розрізняє, де саме гріх, який можна спокутувати, а де вже – тяжкий злочин, за який передбачене кримінальне покарання. Останнє стосується і проявів нездорового статевого потягу до дітей, які перебувають у даній релігійній громаді, що чітко простежується й зі статті, в якій робиться спроба актуалізувати цю проблему:

 

У певному розумінні старійшин можна порівняти до лікарів. Вони стараються вилікувати «хворого», тобто грішника. Їхні поради з Біблії можуть допомогти йому відновити свої стосунки з Богом. Але це можливо, тільки якщо він щиро кається (Дії 3:19; 2 Кор. 2:5 – 10).

 

Згідно з нормами, що викладено далі (п. 18) дійсно передбачено, що у разі щирого каяття грішника не виключають із зібрання, але він залишається там на умовах, за яких надалі йому не буде дозволено обіймати більш високі посади (займати відповідальне становище) і йому не буде доручено виконання «особливих завдань». Це означає, що саме таке «покарання» і буде найбільш суворим для особи, що скоїла тяжкий злочин, але за нього вона не нестиме кримінальної відповідальності, адже згідно з правилами, старійшини повідомляють органам влади про випадки педофілії лише в тих випадках, «якщо це передбачено законами країни, в якій вони перебувають».

 

У вищезгаданих статтях чітко вказано, що педофілія належить до тяжких гріхів, які вчиняються не тільки стосовно найменш захищених членів громади – дітей, але і проти світської влади. Зокрема зазначено таке:

 

Християни мають підкорятися «тим, хто посідає вищу владу» (Рим. 13:1). Ми засвідчуємо своє підкорення, ставлячись з належною повагою до законів держави. Якщо хтось у зборі порушує кримінальний закон, наприклад розбещує дитину, він грішить проти світської влади. (Порівняйте Дії 25:8.) Хоча старійшини не вповноважені забезпечувати виконання державних законів, вони не покривають розбещувача дітей і не захищають його від кримінальної відповідальності за його вчинки (Рим. 13:4). Грішник пожинає те, що сіє (Гал. 6:7).

 

Однак при цьому сам виклад матеріалів є настільки розширеним і «розмитим», ніби йдеться про якусь абстрактну проблему, що не стосується Організації. Подібним чином можна теоретизувати на теми, скажімо, життя на інших планетах, але аж ніяк не про пожежу, що палає у власній хаті.

 

Далі вказано (п. 9 статті), що «…старійшини отримують детальне навчання на основі Біблії щодо того, як розглядати справи, пов’язані зі статевим розбещенням дітей. Організація регулярно переглядає вказівки стосовно розгляду справ, пов’язаних з таким гріхом. Для чого? Щоб впевнитися в тому, що старійшини розглядають ці справи відповідно до закону Христа».

 

До того ж, варто окремо зупинитися на деяких чинних нині правилах розгляду правовим комітетом справ про можливі випадки педофілії, якими передбачено обов’язок постраждалої особи надати показання щонайменше двох свідків. Складно сказати, як уявляли собі укладачі практичне виконання цієї вимоги, якщо акти сексуального розбещення дітей або статеві стосунки з ними вчиняються саме без свідків, коли все відбувається приховано. Цинізм ситуації полягає в тому, що дане правило призначене не для притягнення винного до відповідальності та запобігання скоєнню ним наступних злочинів, а для того, щоб унеможливити розгляд справи взагалі.

 

Загалом читаючи журнали Організації, де за удаваною занепокоєністю проблемою педофілії в зібраннях Свідків Єгови простежується категоричне небажання поглянути правді в очі, можна переказати весь зміст подібних публікацій однією фразою: можуть, але не зобов’язані. А якщо не зобов’язані, то ніхто й не буде ініціювати процеси, що негативно позначиться на репутації самої Організації, коли можна обмежитися отриманням каяття від грішника й зарахувати його як спокутування провини.

 

Цікаво, що в жодному з видань Організації ані словом не згадується про реальні кримінальні справи, що були порушені за фактами вчинення її членами дій сексуального характеру щодо дітей, включаючи їх статеве розбещення або вступ дорослих братів у інтимні зв’язки з неповнолітніми. Так само, і на зібраннях не прийнято розповідати про те, як вину злочинців було доведено в судах і як вони отримали заслужене покарання. Звісно, при цьому ніхто не називає імен тих Свідків Єгови з числа старійшин та інших членів Організації, котрі займають у ній високі посади.

 

Водночас, на сьогодні на одному тільки Північноамериканському континенті спостерігається справжня хвиля судових позовів – суди відбуваються буквально один за одним, і в них, як це передбачено актами цивільного законодавства (у США та Канаді діють вельми високі штрафи та жорсткі правила щодо відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди) на винних осіб покладаються обов’язки з виплати значних сум коштів як на користь потерпілих, так і в дохід держави. Розміри цих виплат становлять від кількох десятків до кількох сотень тисяч доларів.

 

Своєю чергою, виплати штрафів і компенсацій здійснюються переважно за рахунок коштів Організації, котрі надходять туди у вигляді… так, у вигляді добровільних пожертв від Свідків Єгови. Іншими словами, самі брати й сестри власним коштом підтримують цей нескінченний кругообіг насильства, грошей і обману.

 

Loading...

Далі буде.