Суддя Вознюк – політична залежність або збіг обставин?

The following two tabs change content below.

Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Вознюк Сергій Михайлович потрапив у поле нашого зору у зв’язку з його участю в одній з вельми цікавих та пізнавальних кримінальних справ.

 


 

Детально розібравшись в особі Сергія Вознюка та проаналізувавши постановлені ним за весь час його кар’єри непоодинокі неправосудні судові рішення (на що неодноразово свого часу звертала увагу громадськість, вищі посадові особи держави, правоохоронці), хочемо докладно зупинитися на деяких епізодах.

 

Суддя Сергій Вознюк

Суддя Вознюк Сергій Михайлович

 

Епізод перший

 

16 січня 2014 року суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Вознюк С.М. у справі № 359/122/14-п постановив позбавити особу права на керування транспортними засобами на шість місяців згідно із санкцією ст. 1222 КУпАП.

 

Ухвалення постанови відбулося без участі у судовому засіданні особи, яка притягалась до відповідальності. Все було зроблено тихцем і потайки, аби підсудний навіть не міг подати свої заперечення чи міркування та не скористався повноцінним правом на захист від безглуздого звинувачення.

 

Надалі, 03 березня 2014 року суддя Апеляційного суду міста Києва Семенцов Юрій Вадимович постановив скасувати постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Вознюка С.М. у цій справі та визнав:

 

  • порушення працівником Державтоінспекції МВС з порушенням вимог закону та «Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», затвердженої наказом МВС України від 26.02.2009 року № 77.
  • відсутність у матеріалах про адміністративне правопорушення письмових пояснень свідків, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення.

 

Тобто, апеляційний суд дійшов до висновку про те, що зазначена справа була, як то кажуть, «шита білими нитками».

 

Детальний аналіз змісту постанови прийнятої 03 березня 2014 р. апеляційним судом дозволяє дійти висновку про свідоме порушення суддею Вознюком базових прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

 

Епізод другий

 

03 червня 2014 р. вже відомий нам суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Сергій Вознюк постановляє ухвалу № 359/1725/14-к. Згідно з даною ухвалою, він вирішив звільнити екс-нардепа Лозінського Віктора Олександровича, засудженого на десять років позбавлення волі від відбування покарання у зв’язку з хворобою. На день розгляду справи засуджений провів за гратами трохи більше, ніж чотири роки з десяти.

 

До основи ухвали було покладено більш ніж сумнівні лікарські документи напівлегального походження. Ці документи було складено лікарями, які навіть не належали до пенітенціарної системи, без проведення медичного огляду «пацієнта», дистанційно та заочно і, ясна річ, «не за гарні очі» як Лозінського, так і Вознюка.

 

Подібна схема використовується доволі часто. Існує перелік захворювань, наявність яких виключає подальше відбування покарання засудженим. Теоретично і практично лікарська довідка сільського фельдшера підміняє собою судовий вирок. Такий спосіб дозволяє «зробити дорогу додому» будь-кому, хто не відбув покарання до кінця. Звісно, що не безкоштовно.

 

Однак, ця витівка судді Вознюка швидко стала відома громадськості, правоохоронцям і народним депутатам України через скандал, який виник навколо ситуації зі звільненням убивці. Адже справа Лозінського була показовою та «зразковою» на ті часи.

 

Кримінальне провадження відносно судді Вознюка

 

За це ганебне та цинічне судове рішення щодо звільнення екс-нардепа Лозінського суддя Вознюк мав бути покараний згідно із санкцією ч. 2 ст. 375 КК України. Зазначимо, що кримінальне провадження щодо цього спритника в мантії було відкрито та наразі знаходиться в сумнозвісному Печерському районному суді міста Києва. Цей суд «славиться» тим, що розглядає справи казнокрадів, збоченців, педофілів, вбивць, ґвалтівників, хабарників, корупціонерів і різних негідників у масштабах більших, аніж розглядають інші суди.

 

Кримінальне провадження за № 42014000000000225 було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 квітня 2014 р. І ось яка «дивина» та «прикрість»: за період 2015 – 2020 рр. судді Печерського районного суду міста Києва аж ніяк не можуть розглянути справу № 757/15177/15-к по обвинуваченню судді Бориспільського міськрайонного суду Вознюка С.М. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 375 КК України.

 

З приводу цієї справи вищі посадові особи держави неодноразово виступали з гучними заявами про те, що «винним загрожує тюрма та воші» та «вони будуть покарані». Гучні заяви міністра внутрішніх справ України, генерального прокурора України, інших посадовців, надані в інтерв’ю журналістам всіх існуючих телеканалів і ЗМІ залишилися тільки словами. Очевидно, вони нічого не вартують, враховуючи очевидне уникнення Сергієм Михайловичем кримінального покарання протягом п’яти останніх років.

 

Стаття 375 КК України втрачає чинність

 

І вже є очевидним, що суддя Вознюк і цього разу уникне кримінального покарання за ч. 2 ст. 375 КК України. Конституційний Суд України за поданням 55 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 375 Кримінального кодексу України визнав дану статтю неконституційною. Відповідне рішення № 7-р/2020 було ухвалено 11.06.2020 р. За шість місяців від дня ухвалення Конституційним Судом України даного рішення ст. 375 КК України втратить чинність.

 

Виявляється, тут задля уникнення покарання нічого не треба й робити. Достатньо лишень «протягнути» розгляд справи до кінця поточного року. А там – то хтось захворіє, то хтось не прийде, то заблукає, то суд погрожуватимуть підірвати терористи чи зоозахисники, чи хтось виключить електроживлення – методів маса. Тоді кримінальна відповідальність обвинувачуваного буде нівельована.

 

Кругова порука суддів – «чудова справа». І нашим народним обранцям слід замислитися над шляхами її подолання.

 

Епізод третій (поточна справа)

 

На теперішній час суддя Вознюк розглядає справу № 355/1683/18 по обвинуваченню осіб у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 299 КК України (жорстоке поводження з тваринами).

 

Суть справи полягає у такому. Невідомі особи проникли на приватне подвір’я будинку в сільській місцевості, де виявили декілька мертвих собак, здійнявши галас із приводу того, що собаки нібито були доведені до стану смерті умисно та жорстокими методами.

 

Доведення вини у вчиненні жорстокого поводження мають бути здійснені на підставі всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження. Отже, розберемося у проміжних судових рішеннях, ухвалених у цій справі суддею Вознюком.

 

22 липня 2020 р. суддя Вознюк у справі № 355/1683/18 постановив ухвалу, в якій дійшов висновку про можливість під час судового розгляду збільшувати або зменшувати групу прокурорів (їх чисельність) у кримінальному проваджені.

 

Дослідимо при цьому ст. 37 КПК України:

 

  • керівник місцевої прокуратури визначає групу прокурорів у кримінальному провадженні, визначає старшого прокурора для керування діями інших прокурорів цієї групи, після початку досудового розслідування (стадія досудового розслідування);
  • керівник місцевої прокуратури може замінити прокурора у кримінальному провадженні у випадку задоволення заяви про відвід, тяжкої хвороби, звільнення з органу прокуратури або з іншої поважної причини, що унеможливлює участь під час досудового розслідування або судового провадження;
  • керівник місцевої прокуратури може покласти обов’язки прокурора у кримінальному провадженні на іншого прокурора у випадку неефективного здійснення прокурором нагляду за дотриманням законів під час проведення досудового розслідування.

 

Тобто визначена від самого початку кількість прокурорів є незмінною. В подальшому, через життєві обставини може відбуватися лише заміна осіб прокурорів при збереженні первісно визначеної кількості прокурорів, без введення або виведення додаткових «одиниць».

 

Всупереч закону, суддя Вознюк тлумачить дану норму Кримінального процесуального кодексу України на користь посадових осіб Бориспільської місцевої прокуратури (сторони обвинувачення). Тим самим він свідомо порушує такі принципи судочинства, як диспозитивність і рівність сторін.

 

Порушення принципу презумпції невинуватості

 

Ідемо далі. 28 липня 2020 р. суддя Вознюк постановив ухвалу по справі № 355/1683/18, дійшовши висновку про відсутність обставин, передбачених для відводу прокурора Баришівського відділу Бориспільської місцевої прокуратури Руслана Алхана огли Мамедова.

 

Здійснимо детальний аналіз обставин, що викликали сумнів у неупередженості прокурора.

 

У соціальній мережі Facebook прокурор Баришівського відділу Бориспільської місцевої прокуратури Руслан Алхан огли Мамедов, використовуючи свою фотографію, підписав свою сторінку «Руслан Елханоглу». На даній сторінці він зробив на ній репост публікації прокуратури Київській області такого змісту: «Завершено розслідування стосовно двох осіб, які голодом заморили понад 20 тварин».

 

При цьому було додано фото обвинувачених. Далі до публікації залишили свої коментарі інші користувачі соціальної мережі. І в коментарях навіть було згадано прізвище одного з обвинувачених.

 

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Криволапов проти України», ухваленому 02 жовтня 2018 р. вказує на порушення презумпції невинуватості, що відбувалося у вигляді публічних заяв офіційних осіб держави про винуватість обвинувачених.

 

Тому публічна заява, що виходить від прокурора стосовно судового рішення (вироку) у справі є неприпустимою. Заяви подібного ґатунку вказують лише на його упередженість і непрофесійність. І суддя Вознюк не дотримався рішення Європейського суду з прав людини (практики Європейського суду з прав людини).

 

Дослідження суддею «доказів» у справі

 

Далі по цій справі від судді Вознюка були ще нові карколомні піруети. 03 серпня 2020 р. у справі № 355/1683/18 він постановив ухвалу, в якій дійшов висновку про відсутність очевидної недопустимості доказів.

 

Стосовно «доказів» слід пояснити окремо способи їх отримання. Так, 16 листопада 2018 р. сумнозвісна пройдисвітка – громадянка Лаврікова Світлана Василівна проникла у будинок за адресою вул. Сонячна, буд 100, село Бзів, Київської області та викрала звідти трьох цуценят. Ці цуценята мали бути «доказом у справі».

 

Слід зазначити, що громадянка Лаврікова має хворобливу схильність до крадіжки домашніх тварин. Очевидно, вони порібні їй для задоволення її брутальних потягів і живодерських витівок. Однак виглядає несправедливістю те, що до цього часу вона уникала відповідальності. Її чергова витівка (або слід все ж таки називати речі своїми іменами – крадіжка) обумовлює незаконність будь-яких доказів.

 

При цьому суддя Вознюк ігнорує норми прямої дії, зокрема ст. 30 Конституції України. Він довільно поводиться з доказами та доказовою базою, сприймаючи за «докази» відверте процесуальне сміття й непотріб.

 

Про неправосудні рішення судді Вознюка можна говорити безкінечно

 

Наразі стороною захисту та громадськістю вже скеровано запити про з’ясування кількості дисциплінарних проваджень відносно судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Вознюка Сергія Михайловича, за якими його притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Про це ми поговоримо більш детально пізніше.

 

І наостанок. Суддя Вознюк чомусь дуже злякався від побаченого у процесуальних документах у вказаній справі прізвища ім’я народного депутата України Яценка Антона Володимировича, коли прокурор Баришівського відділу Бориспільської місцевої прокуратури зазначив, що Яценко «зацікавився даною справою».

 

Після почутого прізвища суддя став поводитися дивно та незрозуміло, розглядаючи «собачу справу» за обвинувальними лекалами. Можливо, поведінка судді пов’язана з небажанням сваритися зі своїм «поціновувачем» з високих владних коридорів.

 

Антон Яценко, більше відомий як засновник «тендерної мафії», чомусь виявляє відверту хворобливу схильність до безпритульних собак, яку з ним поділяють, схоже, і суддя Вознюк, і прокурори.

 

Чим завершиться ця «собача справа» та куди заведуть брудні манівці суддю Вознюка – покаже час. Наше ж завдання полягає в тому, щоб не допустити його остаточного падіння. Ми хочемо дати йому можливість схаменутися, згадати про присягу, стати на шлях виправлення та каяття.