Церква Божої Матері – неокульти проти традиційних церков

The following two tabs change content below.
Avatar

Ірина Кременовська

кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник; головний редактор загальнодержавного бюлетеня "ГОВОРИ!", e-mail: govory.red@gmail.com

Осередки релігійної організації «Духовне управління об’єднання Церква Божої Матері», доктрина і культова література якої засновані на ідеології Іоанна Береславського (РФ) активізувалися у столиці та у деяких регіонах України.

 


 

Відсутність підтримки традиційних церков з боку держави закономірно призводить до появи різного роду неокультів. Вони починають змагатися між собою в генеруванні мракобісся і вмінні втягувати людей у різні псевдорелігійні течії, де використовують адептів лише в інтересах їхніх лідерів.

 

Деякі з таких псевдоправославних культів навіть давно отримали офіційну реєстрацію, й тим самим закріпили свій статус на одному рівні з християнськими церквами України. Один з прикладів – релігійна організація «Духовне управління об’єднання Церква Божої Матері» (код 26508664; далі – ДУОЦБМ).

 

Географія діяльності ДУОЦБМ в Україні

 

Дана релігійна організація, згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрована у м. Києві за адресою: вул. Синьоозерна, будинок 6-А, кв. 112. Її органом управління зазначено Собор уповноважених престолів. Керівником організації є Богайчук Юрій Миколайович, підписантом – Куций Андрій Іванович.

 

Осередки ДУОЦБМ діють у регіонах, а саме:

 

  • релігійна громада «Православна Церква Божої Матері «Державна» у м. Дніпропетровську (код 26003546), зареєстрована за адресою: 49127, вул. Роторна, 23 б, к.6, м. Дніпро. Керівник і підписант – Білодід Вадим Олександрович, заступник – Родін Анатолій Віталійович;
  • релігійна громада «Церква Божої Матері» (код 20917249), зареєстрована за адресою: 54042, м. Миколаїв, вул. 7 Слобідська, буд. 60. Керівник – Лукашова Галина Володимирівна, підписант – Ксенжик Лідія Іванівна;
  • релігійна громада Церква Божої Матері у місті Ужгород (код 38102713), зареєстрована за адресою: 88009, м. Ужгород, вул. Джамбула, буд. 78, кв. 82. Керівник і підписант – Гук Ольга Стефанівна;
  • релігійна громада «Церква Божої Матері» у м. Харкові (код 26067444), зареєстрована за адресою: 61121, м. Харків, вул. Світла, буд. 2-Б, кв. 79. Керівник і підписант – Овсієнко Михайло Іванович.

 

Осередки релігійної організації «Духовне управління об’єднання Церква Божої Матері», доктрина і культова література якої засновані на ідеології Іоанна Береславського (РФ) активізувалися у столиці та у деяких регіонах України

Зібрання у м. Харкові

 

Доктринальна шизофренія

 

Неоднорідність найменувань одного і того ж культу в різних містах є наслідком частої зміни назви та спрямування діяльності «головної» організації, що розташована у м. Москві Російської Федерації.

 

Сплутаність є також наслідком того факту, що лідер культу – Веніамін Янкельман (більш відомий за псевдо Іоанн Береславський, він же – Іоанн Богомил або Блаженний Іоанн) страждає на психічний розлад. В юнацькому віці в нього було діагностовано шизофренію, внаслідок чого майбутній «пророк» опинився у стаціонарі спеціалізованого лікувального закладу. Звідти він втік, потім вчинив бійку, за що був затриманий, засуджений та відправлений за ґрати.

 

Після відбуття покарання Янкельман перебував на психоневрологічному обліку. Він міг би повторити долю багатьох інших колишніх засуджених і пацієнтів психлікарень, поповнивши лави безхатченків, вуличних жебраків і міських божевільних. Але він вирішив стати на «духовний шлях» і заснувати власну релігію.

 

 

Богомил Береславський перетворив голоси у своїй голові на джерело збагачення за рахунок обманутих людей, розповідаючи їм про те, що він буцімто отримує «одкровення від Богородиці». Тим самим Янкельман, який ніколи в житті не працював, зміг забезпечити собі цілком безбідне існування на довгі роки й не думати про злиденну пенсію.

 

Хворобливе марення головного ідеолога та його непослідовність переходить на весь культ і його доктрину, що робить її внутрішньо неузгодженою, суперечливою та переповненою новими словами, іменами й парадоксальними словосполученнями (наприклад: Ялдаваоф, катари, теогаміти, богомили тощо), вигадування яких є вельми характерним для хворих на шизофренію.

 

Культові практики богородичників

 

На зібраннях, які зазвичай проводяться не рідше, як один раз на тиждень (інколи – частіше), практикується так звана «пластична молитва», що являє собою поєднання читання текстів з елементами співу й танцю під музику.

 

 

Ще одним різновидом культових практик є весеління. Щоправда, веселого в ньому рівно стільки, скільки й у спостереженні, наприклад, за пацієнтами психдиспансеру. Адепти, зодягнені в балахони, витанцьовують під веселу музику, співають і голосно вигукують ім’я Богородиці, що перетворює все дійство на моторошний балаган, на який неприємно навіть дивитися. Не кажучи вже про те, щоб у цьому брати участь…

 

 

Психічний стан засновника й автора всієї культової літератури – Веніаміна Янкельмана (Блаженного Іоанна) позначається і на змісті проповідей. Всі звернення та проповіді, що виголошуються на місцевих зібраннях адептів, ґрунтуються на спотвореному трактуванні Старого Заповіту й викривленні змісту Євангелія.

 

Зокрема, за їхнім спотвореним «віровченням» Ісус Христос був розіп’ятий двічі, ще він був сином Єгови. А пророк Мухаммед «виховувався в середовищі богомилів». Сюди ж приплітається богиня Шива та інші божества з індуїзму, і все це супроводжується безпідставними звинуваченнями на адресу юдеїв і традиційних церков.

 

На аудіозаписі – говорить Афанасій Калінкін.

 

 

Афанасій Калінкін є громадянином РФ. Він – один з місіонерів, і саме опікується Україною. У нашій країні він має посвідку на постійне проживання.

 

Афанасій Калінкін - місіонер секти Церква Божої Матері

Афанасій Калінкін

 

Водночас у Статуті «Духовного управління об’єднання Церква Божої Матері», зареєстрованому в 2009 р. зазначено, що «за віросповідною приналежністю Церква сповідує віросповідання богородичної гілки» (п. 1.2). При цьому в п. 2.1 задекларовано виховання віруючих на засадах братерства, міжрелігійної терпимості та духовної єдності, однак у реальному житті все відбувається з точністю навпаки.

 

Чим ще займаються адепти ДУОЦБМ

 

На відповідних рівнях посвячення в ДУОЦБМ як елемент покаяння практикується перейменування. Так, замість реального імені адепт отримує інше, нерідко – доволі екзотичне.

 

Наприклад, ця жінка має духовне ім’я Екскларамонда.

 

Сектантка Екскларамонда - одна з тих, хто поширює культові літературу секти Церква Божої Матері

Екскларамонда (духовне ім’я)

 

Інша перейменована жінка стала Маріанною.

 

У секті Церква Божої Матері практикується переймення адептів

Маріанна (духовне ім’я)

 

До речі, це одні з тих, хто поширюють шляхом продажу культову літературу ДУОЦБМ у містах. Зокрема в Києві я неодноразово зустрічала їх у метро. Якось бачу – йде жіночка по вагону, несе знайомі книжки про богомилів і катарів, ті самі, котрі було внесено до переліку видань, не рекомендованих до ввезення в Україну.

 

Книги Іоанна Береславського

Культова література – книги Іоанна Береславського

 

Підходить вона до мене. Я спитала, чи знає вона, що поширює твори, щодо яких Державним комітетом телебачення і радіомовлення було прийнято рішення про внесення їх до переліку книжкових видань, зміст яких спрямований на:

 

  • ліквідацію незалежності України;
  • пропаганду насильства;
  • розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі;
  • вчинення терористичних актів;
  • посягання на права і свободи людини.

 

На це прихильниця Іоанна Береславського почала виправдовуватися: мовляв, усі книги видаються в Україні, тому їх не ввозили. Після цього вона перелякано побігла геть і на наступній станції вийшла.

 

А щодо книг – так, вони видаються в Україні, але це не скасовує рішення про заборону їх поширення. Тому в переліку Держкомтелерадіо чітко вказано українське видавництво – «Мир Софии». І при цьому твори містяться у переліку видань, що не рекомендовано до поширення в Україні.

 

 

Але богородичники мають рівні права з УПЦ, ПЦУ та УГКЦ

 

Як трапилося так, що в Україні найліберальніша модель державно-церковних відносин? Аналогічна модель існує в США. Після здобуття нашою країною незалежності, ще на етапі формування власного законодавства у сфері свободи совісті та діяльності релігійних організацій хтось вдало пролобіював таку модель. Її було взято за основу під час ухвалення Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».

 

Така парадигма вже давно не відповідає потребам сьогодення й тим викликам і загрозам, які становлять псевдорелігійні деструктивні культи, в тому числі такі, що використовуються державою-агресором як інструмент гібридної війни та спрямовані на знищення суверенітету України.

 

Тому і законодавство, що регулює діяльність релігійних організацій та громадських формувань потребує суттєвого оновлення.

 

Сильна країна повинна мати сильну церкву

 

Це доводить досвід інших демократичних розвинених країн, у тому числі наших найближчих сусідів – Польщі та Угорщини.

 

В Україні традиційними церквами є Українська Православна Церква, Православна Церква України та Українська греко-католицька церква. Провідний статус даних церков (саме трьох церков, а не однієї – задля уникнення узурпації та монополізації, а також для забезпечення рівноваги в духовній сфері) необхідно закріпити на законодавчому рівні, зважаючи на їх історичну спадщину. Такий підхід є справедливим і цивілізованим, він заснований на правотворчій практиці країн-членів Європейського союзу.

 

У розвинених країнах, де влада прагне об’єднати людей на основі спільних національних цінностей, традиційні церкви (католицькі, православні) забезпечені підтримкою з боку держави. І в Україні не повинно бути так, що псевдорелігія-новотвір шизофреника Янкельмана з Москви та всі греко-католики перебувають в однаковому становищі.

 

Можна бути віруючою людиною чи атеїстом, можна по-різному ставитися до ПЦУ та УПЦ або УГКЦ. Але не слід надмірно політизувати цю сферу та переносити своє суб’єктивне ставлення на ту чи іншу церкву. Адже будь-який розкол у церковному житті є вигідним лише для однієї сторони – для сектантства. Треба бути реалістом і думати про майбутнє країни, в якій ми живемо.

 

Приймаючи державницькі рішення у сфері духовного життя, слід виходити з міркувань національної безпеки і враховувати геополітичні чинники. Українська держава має підтримувати традиційні церкви і робити все задля їх розвитку на благо об’єднання суспільства.

 

Нікіта Софійський, 

Ірина Кременовська