Ціна забуття. Олександр Грановський

The following two tabs change content below.
Avatar

Ірина Кременовська

кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник; головний редактор загальнодержавного бюлетеня "ГОВОРИ!", e-mail: govory.red@gmail.com

Олександр Грановський, екс-нардеп попереднього скликання Верховної Ради України від партії «Блок Петра Порошенка», на теперішній час перебуває на території Держави Ізраїль. Він залишив Україну 24 липня – одразу після того, як «пролетів» на виборах.

 

А ще за кілька днів до його від’їзду – 16 липня Державним бюро розслідувань було порушено кримінальне провадження № 62019100000000912 за фактом неправомірних дій з боку членів Центральної виборчої комісії та народного депутата України Олександра Грановського.

 

 

Ця довга історія буде у двох частинах. Перша буде присвячена спростуванню популярних міфів про недосяжність Грановського. У другій ітиметься про маловідомі факти стосовно участі екс-нардепа у реалізації окремих корупційних схем і про його вплив на судову систему.

 

Чому про Грановського так мало інформації у ЗМІ

 

Про Грановського не так багато, але все ж таки достатньо інформації у ЗМІ – принаймні для того, щоб працівники правоохоронних органів могли враховувати її у своїй роботі.

 

Побутує легенда про те, що Олександр Грановський нібито колись мав і досі застосовує різні методи видалення з медійного простору інформації, що йому не подобається.

 

І цей міф можна легко спростувати й довести протилежне на одному простому прикладі.

 

Вихідні дані такі: на інтернет-ресурсі From-ua 10.10.2019 р. було опубліковано статтю, в якій містилося посилання на допис користувача Facebook Василя Крутчака. У дописі йшлося про те, що представник екс-нардепа Олександра Грановського пропонує журналістам грошову винагороду в розмірі 50 тис. дол. США в обмін на мовчання.

 

За словами Крутчака, Олександр Грановський «…дуже не любить і не хоче, щоб про нього писали у контексті його впливу на правоохоронні органи за попередньої влади». Як розповів Крутчак, коли напередодні парламентських виборів він став писати про Грановського, до нього прийшов посередник і запропонував 50 тис. дол. США за те, щоб той припинив згадувати Грановського у своїх публікаціях. На це посередник отримав відмову.

 

Аналогічні публікації з посиланням на Крутчака і ресурс From-ua з’явилися й на інших порталах новин, які переказували цю «сенсацію» слово-в-слово.

 

Але є підстави для сумнівів у правдивості всієї цієї історії.

 

Давайте поміркуємо: що таке 50 тисяч доларів?

 

Це вартість квартири у Києві чи двох квартир у передмісті, або ж якогось престижного авто. За таку суму деякі громадяни ладні будуть голяка проскакати до Китаю чи продати рідну матір. Це – одне.

 

А друге – таким способом, як описав Крутчак, подібні домовленості не досягаються. І прямо «в лобешник» ніхто не буде висувати пропозиції журналісту. Тим більше, представники нардепів такого рівня, як Олександр Грановський.

 

Перше і елементарне, що він би міг одразу зробити – подати проти Крутчака позов про захист честі й гідності та спростування недостовірної інформації.

 

Другим варіантом «вирішення питання» могло бути ініціювання проти Крутчака якого-небудь кримінального провадження. Не має різниці, за які правопорушення. Практика показала, що була б людина, а стаття знайдеться. Тим більше, цей спосіб і раніше ним було апробовано не раз (і про це ми поговорим далі).

 

Ціна «забуття»: скільки пропонують за видалення критичних матеріалів

 

Нам зовсім нещодавно теж доводилося стикатися зі спробами підкупу – це сталося у травні 2019 р. Нам пропонували 500 євро за видалення всіх публікацій стосовно секти «Ашрам Шамбали» Костянтина Руднєва і за повне мовчання за цією темою. 500 євро – такою була ціна на рік. Але пропозиція надійшла не зненацька – спочатку нам погрожували, а коли це не спрацювало, вирішили запропонувати гроші.

 

Як бачимо, ціна мовчання варіюється. Сума пропозиції залежить лише від рівня «щедрості» – 50 тис. дол. США за Грановського і 500 євро за Руднєва, хоча майновий стан обох є приблизно однаковим. Причина в тому, що руднівці завжди відрізнялися жадібністю.

 

500 євро – і це при тому, що секта є неймовірно багатою, вона обросла міжнародними зв’язками та діє в різних країнах. «Ашрам Шамбали» має у своїй власності велику кількість об’єктів нерухомості та престижних автомобілів, а її фінансові можливості не поступаються найбільшій в Україні секті – ВДЦ «Відродження» Володимира Мунтяна.

 

«Про це у Facebook повідомив журналіст Василь Крутчак»

 

Ким є Крутчак і чи дійсно він становить таку серйозну небезпеку для Грановського? Василь Крутчак, який позиціонує себе як журналіст, приїхав до Києва з Коломиї кілька років тому.

 

Я намагалася знайти публікації журналіста, щоб розуміти, на якій темі він спеціалізується, але всі пошуки проводили до одного: «про це у Facebook повідомив журналіст Василь Крутчак». Такими словами однаково цитують Крутчака низка вітчизняних видань.

 

Василь Крутчак не є працівником центрального телеканалу чи ЗМІ такого ж рівня. Його активність ведеться переважно у форматі соцмереж.

 

Василь, який прагне стати популярним блогером, уже збагнув, що є така штука, як тренди. Приблизно роки 3-4 тому Крутчак захопився трендом захисту бродячих собак, на якому робив відповідний хайп у Facebook.

 

На цій темі він займався збиранням грошей нібито на їжу для вуличних псів, яких підгодовував у районі, де проживав. Приймав допомогу й на лікування – загалом, типова схема мережевого заробітку на торгівлі емоціями. Нею зараз користуються багато безробітних, які не знайшли себе в інших сферах мережевого заробітку.

 

На цій темі він почав тісно спілкуватися з київськими зооекстремістами, в тому числі зі Світланою Лавриковою. Проте дружба тривала недовго. Причина в тому, що коли вони починають «нагинати» чергового свого спонсора на гроші, як це було з іншим екс-нардепом Євгеном Дейдеєм, той швидко «зливається», розуміючи, що апетити київських «активістів» постійно зростають.

 

Потім Крутчак закинув ідею «порятунку» песиків і давно переключився на інші тренди.

 

В лютому цього року невідомі спалили авто Василя Крутчака. Ми поділяємо обурення пана Василя з цього приводу, оскільки теж відчули на собі подібні методи залякування та аналогійні погрози. У серпні 2016 р. таким само способом було знищено автомобіль нашого журналіста, адвоката Олексія Святогора.

 

Деякі ЗМІ повідомляли про те, що справу про підпал автомобіля Крутчака взяв під контроль заступник помічника державного секретаря США Джордж Кент. Сподіваємося, що пан Кент, який так переймається захистом журналістів, візьме під контроль і розслідування інших аналогічних злочинів, аби всіх негідників, які діють такими методами, було викрито й покарано.

 

Як діють ті, кому дійсно треба прибрати «незручні» публікації

 

Після того, як ми опублікували все листування з піарником, який запропонував гроші та зробили цю ситуацію надбанням громадськості, сектанти вирішили піти іншим шляхом. Вони звернулися до «професіоналів», які надають платні «делікатні» послуги з блокування в Інтернеті акаунтів і каналів на замовлення.

 

Звісно, видалити наші матеріали їм так і не вдалося. Тільки мені було відключено профіль у Facebook (що взагалі не є трагедією) за те, що я там розповідала про спроби підкупу та називала імена.

 

За такою ж схемою – після розсилання фальшивих скарг на нібито порушення авторських прав, сектанти заблоковали мій канал на YouTube.

 

Також були спроби атак на сайт, у тому числі шляхом масової розсилки фальшивих скарг. Ці атаки не мали успіху. Ми їх відбили, але розуміємо, що це було не в останнє, і подібні спроби можуть повторитися в подальшому.

 

Тому якби для Грановського дійсно було принципово важливим видалення з Інтернету критичної чи такої, що викриває його, інформації, то його помічники вже давно звернулися б до тих самих «фахівців», які надають подібні послуги.

 

А ми зараз бачимо іншу ситуацію – Facebook-активіст Крутчак продовжує писати все, що йому заманеться, постить фото дівчачих сідниць, і його ніхто не блокує.

 

Значить, неважлива його писанина, бо вона нікого не чіпляє.

 

Цифру в цілих 50 тисяч доларів він назвав лише для того, щоб «набити» собі ціну. Так само і я могла написати, що за видалення статей про педофіла Руднєва мені пропонували не 500 євро, а 500 тисяч євро та новісіньке авто на додачу. Але я ж до такого не додумалася.

 

Черговий фейсбучний хайп Крутчака і названа ним сума нічим не підтверджується. У нас є листування з директором піар-агенції «РепутаZZі», який пропонував нам гроші. Є воно і у відповідних правоохоронних органах, куди ми одразу повідомили про спробу підкупу (привіт тобі в Одесу, Валерій Жерегеля!). А що є у Крутчака?

 

Ми вже не раз акцентували вашу увагу на тому, чому не варто вірити абсолютно всьому, що користувачі пишуть у соцмережах. Тому ми взагалі не вважаємо соцмережі джерелом достовірної інформації та не поділяємо позицію тих ЗМІ, які підносять мережеве бродіння на рівень істини в останній інстанції, не враховуючи ані використання ботів, ані звичайні хайпи для привернення уваги.

 

Переслідування журналістів і фабрикування кримінальних справ

 

У політиків (навіть колишніх – наприклад, екс-депутатів) такого рівня, як Олександр Грановський, є інші можливості визначати те, що журналістам можна писати або яких тем їм заборонено торкатися.

 

Якщо адепти «Ашраму Шамбали» не мають зв’язків у правоохоронних та інших державних органах України, а звикли діяти лише хитрістю й нахрапом, то у  Грановського такі зв’язки є. Тому він має певні можливості для здійснення тиску на журналістів і для їх залякування.

 

А для того, щоб не вдаватися до відвертого криміналу, Олександр Грановський практикував дві форми, що дозволяли йому одночасно керувати процесом, залишаючись у тіні та зберігаючи імідж високоморального політика.

 

Ці форми мають характер репресій, вони взаємопов’язані між собою та застосовуються паралельно.

 

Перша – інформаційні кампанії з дискредитації обраної жерти. Вони призначені для штучного створення образу «спільного ворога» та впливу на прийняття рішень посадовими особами правоохоронних і судових органів.

 

Друга – безпосередня участь у фабрикації кримінальних проваджень. У подібних справах обвинувачення беруться просто «з повітря», проте під них роздмухується такий ажіотаж у медіа, що мало в кого викають сумніви у фальсифікації підстав для кримінального переслідування.

 

Читайте також: Екс-нардеп Грановський: “Не втече. Буде сидіти”


.

Підпишіться та читайте більше на нашому каналі в Telegram

.
.