Вячеслав Непран
Latest posts by Вячеслав Непран (see all)
Готель Сюллі (Hotel de Sully) – одна з небагатьох будівель XVII століття, що збереглися в центральній частині Парижа. Цей незвичний готель привертає до себе увагу багатим оздобленням фасаду.
Особняк у бароковому стилі з химерним фасадом, побудований у 1625-1630 рр. за проектом архітектора Ж. А. Дюсерсо поблизу колишньої Королівської площі, яку від 1799 р. було перейменовано й тепер вона має назву площа Вогезов.
Спочатку готель належав впливовому фінансисту на ім’я Месме Жиллет. Це триповерхова будівля, центральну частину якої прикрашають скульптури, що символізують пори року.
Алегоричні фігури Літа й Весни прикрашають головний фасад будівлі.
А скульптурні зображення Осені і Зими встановлені у нішах на стіні, зверненої до внутрішнього двору.
На фасаді правого крила встановлені статуї Води і Землі, а на лівому – Повітря й Вогню.
Доповнює декор фасаду кам’яна різьба та ліпнина з рослинними мотивами. Вікна всіх поверхів декоровані трикутними і напівкруглими фронтонами, в яких розміщені ліпні прикраси.
Два крила готелю Сюллі обрамляють невеликий двір перед парадним входом в особняк. З боку двору стіни готелю прикрашають чудові барельєфи.
У 1634 р. готель придбав міністр фінансів Генріха IV герцог М. де Бютон-Сюллі. У 1660 р. правнук впливового політика доручив Ф. де Вау виконати проект з розширення особняка. Зрештою до старої будівлі із західного боку будинку було добудовано нове крило.
Аристократична родина володіла готелем Сюллі майже до кінця XVIII ст. У 1752 р. готель був куплений Т. де Сент-Клером. Після революції та впродовж усього XIX ст. він був одним з житлових будинків столиці Франції. В цей час його первісний архітектурний вигляд був значно спотворений численними переробками. У 1920 р. готель Сюллі був придбаний графинею Бєаг, за вказівками якої були проведені перші реставраційні роботи.
У 1944 р. історична пам’ятка архітектури XVII ст. була викуплена у спадкоємців графині державою. У другій половині ХХ століття, від 1952 до 1975 рр. у будівлі проводилися масштабні реставраційні роботи, якими керував архітектор Р. Васі. Одним з результатів реконструкції стало відновлення оранжереї і невеликого парку біля готелю з безліччю квітників і зручних лавок в тіні дерев.
Від 1967 р. за дахом готелю Сюллі розміщувалося Національне бюро історичних пам’яток. У 2000 р. під егідою Міністерства культури Франції було створено Національний Центр пам’ятників, у розпорядження якого було передано старовинний готель на вулиці Сент-Антуан, що колись належав герцогам Сюллі.
Від 1994 р. в особняку регулярно проводяться виставки фотографій, організовувані спільно з національною галереєю Же де Пом, асоціацією фотоспадщини та Національним центром фотографії.
Читайте також:
Слухач, кам’яний вартовий Парижа