Олексій Святогор
Latest posts by Олексій Святогор (see all)
- Роз’яснення щодо правил користування засобами мобільного зв’язку в місцях несвободи -
- Дистанційне правосуддя: профанація процесуального закону -
- «Ледача» корупція, ще один вимір (на прикладі 79-го прикордонного загону) -
- Показові «вистави» Київського СІЗО (докази) -
- «Вєртухаї» та злочинні «авторитети» – чи є між ними різниця? -
Останнім часом у суспільстві та у ЗМІ активно обговорюється історія навколо ВІП-вагону «Укрзалізниці» з дорогими меблями та розкішними люстрами, в якому інтер’єр практично не поступається царському палацу.
Народний депутат Україні Олександр Дубінський кілька днів тому відвідував «Укрзалізницю» та показав, як виглядає цей ВІП-вагон, який швидко дістав назву «золотий». Як зазначив народний обранець, це – персональний вагон керівника «Укрзалізниці» Євгена Кравцова.
Втім, сам Євген Кравцов пояснив, що вагон не належить йому особисто, а являє собою пасажирський вагон-салон, і замовити його може кожен на сайті «Укрзалізниці». До того ж, цей вагон – не єдиний, і на балансі підприємства перебувають інші вагони-салони, тож вибір є.
Водночас, при всьому ажіотажі, що розгорівся навколо «золотого» вагона, практично ніхто не ставить питання про те, що робити із цим усім надалі.
Занадто дорогий вагон? Так, безумовно. Проте «Укрзалізниця» переконує, що такі вагони користуються попитом. Однак це твердження викликає, щонайменше, сумніви в його правдивості.
Давайте розберемося.
В той час, коли на фінансування діяльності й погашення боргів «Укразалізниці» витрачаються мільярдні суми коштів, виглядає дивним їх витрачання на такі забавки, як утримання «золотих» вагонів.
Всі ми бачили, в якому стані зараз перебуває більшість пасажирських вагонів, які вже давно потребують ремонту і оновлення. А ті з нас, хто користуються електропоїздами приміського сполучення, теж, на жаль, не по чутках знають про той дискомфорт, який доводиться терпіти.
Вагони старі та значна їх частина перебуває в аварійному стані. Нових вагонів бракує, оскільки поповнення рухомого складу відбувається вкрай повільно через брак коштів.
Так само, і теперішній рівень оплати праці залізничників, не кажучи вже про її складні умови, залишає бажати кращого.
І тут повернемося до нашого «золотого» вагона. Навіть якщо його було збудовано й передано в експлуатацію за участі попередньої влади, то навіщо досі ми маємо його утримувати?
Він не приносить прибутку, не надто користується попитом, адже є більш швидкі послуги з перевезення. Чи буде доцільним подорожувати таким вагоном, у якому поїздка займатиме багато годин (або навіть цілий день), якщо є більш зручні та економні способи?
За часом і за грошима авіаперевезення обійдуться набагато менше. А «золотий вагон» ще треба обслуговувати: здійснювати прибирання і поточний технічний огляд, ремонт або заміну меблів, оснащення, інтер’єру тощо.
Гаразд, припустимо, що цей вагон дійсно надається в оренду – «Укрзалізниця» пропонує такі послуги. Проте все одно його навряд чи будуть орендувати настільки часто, що це дозволить компенсувати витрати на утримання й технічне обслуговування.
Причина в тому, що це просто мало кому цікаво, та й невигідно. Посудіть самі: навіть якщо ви плануєте поїздку по Україні, наприклад, з Києва до Полтави, то будете обирати найшвидший шлях. Скажімо, це буде швидкісний сучасний поїзд «ІнтерСіті», який із комфортом за пару годин доставить вас до пункту призначення.
Так само, це може бути автобус чи автомобіль. Дорога автобусом або автівкою займатиме приблизно на годину більше порівняно зі швидкісним міжміським експресом «ІнтерСіті», але це також цілком зручно.
Витрати грошей у такому разі будуть цілком прийнятними та доступними для багатьох. Це набагато швидше, ніж замовляти квитки на «золотий вагон», заздалегідь планувати поїздку, а потім їхати у ньому. Адже зазвичай різні відрядження чи інші поїздки в особистих і робочих справах доводиться планувати швидко, буквально на сьогодні-завтра.
Дуже сумнівно, що знайдуться такі поціновувачі або романтики, які прагнуть навмисно розтягнути час у дорозі та обирають серед усіх інших способів перевезення найменш зручний і самий дорогий – вагон-салон із позолотою.
Якщо розкладу руху міжміських автобусів або поїздів «ІнтерСіті» передбачає чималу кількість варіантів на вибір, то «золотий вагон», звісно, буде ходити лише у визначені дні, тому що він «ексклюзивний». Тобто в такому разі доведеться «прив’язуватися» до його графіку руху.
Жодна притомна людина не буде віддавати перевагу «понтовій» розкоші перед зручністю і швидкістю.
Або, як інший приклад, припустимо, що ваш маршрут буде на більші відстані, і доведеться їхати не з Полтави до Києва, а проїхати декілька областей. Якщо треба дістатися із Сум або Харкова до Львова чи Ужгорода, то для цього є авіаперевезення.
Довга поїздка залізницею, якщо це навіть комфортний пасажирський вагон, усе одно виснажує. Вже за кілька годин людина почуватиметься втомленою. А ще не варто забувати і про таку проблему, як захитування, котру не допомагає здолати навіть золоте оздоблення вагону.
Тому «золотий» вагон – це абсолютно непотрібна забавка. І витрата бюджетних коштів на його утримання є нічим іншим, як марнотратством.
Втім, тут ідеться навіть не стільки про марнотратство, скільки про нецільове використання державних коштів. А якщо таке нецільове використання бюджетних грошей буде встановлено, то, своєю чергою, мають бути притягнуті до суворої відповідальності й особи, котрі це допустили.
Тому для того, щоб уникнути подальшого резонансу і непорозумінь стосовно долі «золотого» вагону, слід нарешті прийняти вольове рішення і припинити безвідповідальне викидання грошей на вітер.
Єдине призначення для цього вагону – зняти його з експлуатації та передати як експонат до залізничного музею.
На вокзалі Київ-Пасажирський від 2011 р. працює Музей залізничного транспорту, де можна побачити цікаві зразки історичного рухомого складу. І серед його експонатів є пасажирські вагони класу «люкс», із кухнею, ванною кімнатою та конференц-залом. Тому «золотий» вагон може суттєво збагатити цю колекцію експонатів.
І нехай би люди приходили туди дивитися на цей вагон – так само, як відвідують музей Межигір’я та інші «пам’ятники» корупції, де зберігаються різні сумні нагадування про те, як влада грабувала простих українців.
Тим більше, Президент України Володимир Зеленський вже своїм прикладом показав, як слід поводитися з такою «спадщиною». Він уже провів аудит президентського авіапарку, а також іншого коштовного майна, в тому числі картин та інших предметів мистецтва, які залишалися в офісі на Банковій.
Тому є сподівання, що й надалі буде в інших сферах нашого життя продовжено добру традицію позбавлятися від непотрібного тягаря минулого та розпоряджатися майном так, як це робить поміркований і економний господар, який думає про майбутнє, а не живе одним днем.
Читайте також:
Корупція в «Укрзалізниці»: топ-чиновник Олег Назарук і його схеми
Тіньові оборудки в «Укрзалізниці»: Олег Назарук і ТОВ «Вітес»