Серед мальовничих куточків українського Донбасу – славетного краю з давньою історією Свято-Успенська Святогірська лавра займає особливе місце.

 

---

 

Монастирський комплекс Свято-Успенської Святогірської лаври притягує неповторною красою золотоглавих споруд, які велично стоять на високих Святих горах.

 

 

Свято-Успенська Святогірська лавра розташована в унікальному місці на високому крейдяному березі Сіверського Дінця.

 

 

Монастирський комплекс і крейдяні печери належать до Святогірського державного історико-архітектурного заповідника. Щороку лавру відвідують близько мільйона паломників – як з різних регіонів України, так і з інших країн.

 

Історія Святогірського монастиря

 

Як свідчать церковні джерела, ченці оселилися в горах над Танаїсом (таку назву раніше мала річка Сіверський Донець – прим. В.Р.) у XIV – XV століттях. Вперше назва цієї місцевості – «Святі гори» з’явилася у літописах у 1526 р. Наступна згадка про монастир належить до 1624 р., коли духівництву була направлена царська грамота про право на володіння монастирськими землями.

 

Вже тоді у монастирі було розпочато інтенсивне кам’яне будівництво. Таким чином, до кінця XV століття загалом склався архітектурний ансамбль споруд, який визначив подальше планування Свято-Успенського монастиря.

 

Спорудження і внутрішнє склепіння справило значний вплив на розвиток давньої української будівельної культури. Створювалися нові типи культових споруд, вдосконалювалася майстерність зодчих, стрімко розвивався живопис і прикладне мистецтво. Свято-Успенська Святогірська лавра на початку своєї історії також була центром просвіти на Південній Слобожанщині. З монастирем пов’язаний і початковий період українського літопису.

 

Впродовж наступних століть монастир неодноразово переживав складні часи, потерпаючи від пожеж і ворожих набігів. Але свята обитель вистояла, незважаючи на пограбування й руйнування.

 

Так, у 1679 р. монастир захопили кримські татари, котрі його повністю розграбували. У 1787 р., за доби перебування України під владою Російської Імперії Святогірський монастир було ліквідовано. Таке рішення було прийнято згідно з указом імператриці Катерини II, при цьому всі монастирські землі, угіддя й села було відібрано. Невдовзі, у 1790 році новим власником Святогір’я став князь Потьомкін-Таврійський. Протягом наступних 57 років, допоки землі перебували у власності Потьомкіна, монастир не функціонував.

 

Святогорський монастир було відновлено у 1844 р. на підставі указу російського імператора Миколи I за клопотанням землевласниці Тетяни Потьомкіної. Після цього розпочалася доба розквіту обителі, що відкрила новий етап у розвиткові всього українського зодчества і, зокрема архітектури Святогірської лаври.

 

 

Сьогодні Свято-Успенська Святогірська лавра – це православний монастир Української православної церкви, що належить до Донецької єпархії. До 1918 р. монастир мав назву Святогірська Успенська Пустинь, а статус лаври він отримав у 2004 р.

 

Свята брама і Лаврська площа

 

Гостинно розкриває лавра свої архітектурні скарби для православних вірян і краєзнавців, які вивчають історію Донеччини. Сотні й тисячі людей з усіх регіонів України щодня приходять сюди, щоб побачити безцінні творіння, що залишені нам у спадок талановитими майстрами.

 

Лаврську площу прикрашає скульптура Пресвятої Богородиці – робота відомого скульптора Миколи Шматька.

 

 

На Лаврській площі розташована сувенірна крамниця, але ціни в ній такі, що не кожному по кишені.

 

 

Якщо пройти далі, то там буде ще одна крамниця, та в ній ціни набагато нижчі при тому, що асортимент товарів такий само. На території монастиря є декілька різних крамниць – іконна, книжкова, сувенірна і продуктова.

 

Велика група архітектурних пам’яток знайомить нас із досягненнями українського зодчества та художньої культури українського народу.

 

 

На лаврській алеї знаходяться житлові монастирські приміщення – келії для служителів і готель для паломників.

 

 

Пройшовши крізь Святу браму, ми потрапляємо до внутрішнього двору, де розташовані Успенський собор, Покровський храм і екскурсійний відділ Святогірської лаври.

 

 

Успенський собор

 

Піднятися до собору можна мармуровими сходами, які в нижній частині прикрашають старовинні ліхтарі.

 

 

Успенський собор було закладено на початку осені 1859 р., а потім розпочалися масштабні будівельні роботи. Через особливості рельєфу та обмеженість території, на якій споруджували собор, довелося відсікати гори, засипати нерівності ярів і зміцнювати їх цегляними стінами. Та вже 4 вересня 1868 р. збудований собор було освячено.

 

Впродовж наступних десятиліть Успенський собор був місцем паломництва мільйонів вірян, але з приходом радянської влади його було закрито. Храм переобладнали під кінотеатр. І тільки в перші роки української незалежності в Успенському соборі, який було визнано пам’яткою архітектури, розпочалися ремонтні та реставраційні роботи. Після завершення реставрації, в 2000 р. Успенський собор освятив Предстоятель Української Православної Церкви Блаженнійший митрополіт Володимир.

 

У храмі знаходяться головні святині Святогірської лаври – чудодійна ікона Божої Матері «Святогірська» та мощі Преподібного Іоанна Затворника.

 

Старовинні та сучасні монастирські споруди

 

Покровський храм став однією з перших великих споруд після відновлення монастиря у 1844 р.

 

 

Його будівництво тривало протягом шести років і було завершено у 1850 р.

 

 

Свого часу, з приходом радянської влади храм було опоганено – в ньому облаштували грязелікарню. Після завершення Другої світової війни храмові приміщення використовувалися як бібліотека з читальними залами. Й тільки й 1996 р. Покровський храм було повернуто Святогірському монастирю.

 

 

Годинник з боєм установили на дзвіниці Покровського храму з нагоди 20-річчя від дня відродження Святогірської обителі 18 вересня 2012 р. Раз на чверть години лунає музична композиція, та шість дзвонів грають різні мелодії.

 

 

Преподібні Арсеній та Герман Святогірські були першими настоятелями Святогірської Пустині. На вшанування їх пам’яті було споруджено каплицю, яку освятили у 2013 р.

 

 

Водосвятна каплиця, яку було споруджено 2004-го р., стоїть на березі річки Сіверський Донець. Щороку, 14 серпня – в перший день Успенського посту традиційно тут відправляється водосвятний молебень.

 

 

Біля берегу гніздиться багато качок та інших птахів.

 

 

А монастирський пташинник нікого не залишить байдужим. Тут живуть павичі, рідкісні породи голубів і півнів, а ще папуги.

 

 

Для всіх птахів них обладнано просторі вольєри, де вони можуть літати.

 

 

У монастирі є трапезна, в якій організовано дворазове безкоштовне харчування. Обід у паломницькій трапезній зазвичай розпочинається після 12-ї години, а вечеря – після вечірнього богослужіння.

 

 

Добра слава про Святі гори

 

Свято-Успенська Святогірська лавра славиться своїми старовинними печерними церквами та храмами. Печерну церкву Різдва Іоанна Предтечі було споруджено ще до XVI століття, а Печерний храм Преподібних Антонія та Феодосія Києво-Печерських – до XVIII століття. Печерний храм Преподібного Алексія – чоловіка Божого, було відкрито у 1861 р.

 

 

Якщо піднятися вище на гору, то звідси відкривається неймовірно красивий краєвид на всю Святогірську лавру та на міст над Сіверським Дінцем.

 

 

На території Святогірського державного історико-архітектурного заповідника знаходиться Всіхсвятський скит, відомий своєю неповторною дерев’яною архітектурою, котрий також є господарським подвір’ям Свято-Успенської лаври.

 

 

Нові будівлі монастирського комплексу Святогірської лаври – каплиця преподібних Арсенія і Германа Святогірських (2009 р.), Церква Різдва Пресвятої Богородиці (2011 р.), Храм преподібних отців, осяяних у подвигу (2011 р.), каплиця преподібних отців Києво-Печерських (2013 р.) та інші споруди створювалися сучасними українськими майстрами. Від 2009 р. у Святогірську триває будівництво Храму святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії.

 

Звісно, світлини не можуть передати всіх вражень від незабутньої подорожі Донеччиною та відвідування обителі на Святих горах. І кожен, хто побуває тут, неодмінно відкриє для себе цікаві сторінки української історії, а ще отримає зміцнення у вірі та велику наснагу на добрі справи.