Місто, в якому не полишає відчуття повернення додому – туди, де наш степовий вітер і тепле сонце. Туди, де наш рідний і неповторний Донбас – найкрасивіший у світі…

 

Сєвєродонецьк – місто на межі війни та миру. Від початку російського вторгнення у 2014 р. і окупації Луганська й інших районів Сходу нашої країни Сєвєродонецьк також пережив окупацію, а після звільнення став обласним центром Луганської області. Тут діє Луганська обласна військово-цивільна адміністрація та сюди переміщено інші державні структури.

 

Сєвєродонецька міська рада.

 

 

Сіверський Донець

 

До 1950 р. місто мало іншу назву – Лисхімстрой. Як відомо, це місто є одним з провідних центрів України в галузі хімічної, будівельної та приладобудівної промисловості.

 

Сєвєродонецьк розташований між річками Сіверський Донецьк і Борова.

 

 

Саме від старої назви річки, що російською позначалася як Сєвєрний Донєц (від XIX ст. і до середини XX ст.) походить сучасна назва міста. Після перейменування у 1950 р. Лисхімстроя в Указі Президії Верховної Ради Української РСР було застосовано назву Сєвєродонецьк. Як бачимо, вона була утворена шляхом простого відтворення за звучанням з російської, а тому не може вважатися правильною з погляду українського правопису.

 

Адже якщо українською географічна назва міста утворюється від назви річки – Сіверський Донець, то й місто має бути – Сіверськодонецьк. Втім, дискусії щодо необхідності виправлення назви міста тривають вже не переший рік і не припиняються дотепер.

 

Після закінчення Другої Світової війни сюди було перевезено з Німеччини великий трофей – цілий завод “Азот”, що став одним з містоутворюючих підприємств.

 

 

Значну частину міської забудови тоді зводили німці. Будівлі повоєнних часів міцно стоять і дотепер.

 

 

“Місто звільнено, живіть спокійно”: пам’яті Олександра Радієвського

 

– Город освобожден, живите спокойно, – такими були його слова, коли все скінчилося. Розповідь про сьогоднішній, – звільнений Сєвєродонецьк (Луганська область) варто розпочинати з історії людини, під безпосереднім керуванням якої здійснювалася вся військова операція.

 

Після двох місяців окупації місто було звільнено за три дні. Звання генерал-майора присвоєно полковнику Олександру Радієвському вже посмертно.

 

 

За два дні після звільнення Сєвєродонецька, коли наші війська продовжували наступ і бої за Лисичанськ, Олександр Радієвський разом з бійцями потрапив під обстріл і загинув від кулі снайпера. Це сталося на підступах до міста, де була засідка окупантських недобитків. Прикриваючи свого командира, того дня загинули командир батальйону підполковник Павло Сніцар та стрілець-солдат Ігор Коцяр.

 

Загалом Олександр Віталійович понад два місяці перебував у зоні АТО – особисто керував діями бійців під час знищення ворожих блокпостів і звільнення Миколаївки, Семенівки, Слов’янська. Він був командиром військової частини 3011 Центрального оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України. 15 липня 2014 року Указом Президента за особисту мужність та самовідданість нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

 

Пам’ятник Олександрові Радієвському встановлено біля міської ради Сєвєродонецька. Вічна пам’ять і низькій уклін Героям, які змогли повернути мир на нашу землю…

 

 

Коли Сєвєродонецьк нарешті зустрів наших військових, то банди Мозгового, козаки Козіцина та російські військові втекли до Лисичанська. А Лисичанськ, як знають місцеві, територіально розташований вище – місто стоїть на горі, та з висоти російсько-терористичні угрупованння продовжували вести вогонь.

 

Лисича гора над Сіверським Дінцем.

 

 

Новий міст, який з’єднує Сєвєродонецьк і Лисичанськ. Його було споруджено замість зруйнованого внаслідок підриву бойовиками у липні 2014 р., коли російсько-терористичні угруповання відступали до Лисичанська.

 

 

Сєвєродонецьк – місто працьовитих і ділових людей

 

Залиті сонцем вулиці мирного українського Сєвєродонецька. Міський парк.

 

 

Місто оточують безкраї соснові ліси, що простягаються до самого обрію.

 

 

Палац культури хіміків.

 

 

Центр міста.

 

 

Гоголь-сквер – місце дій і подій.

 

 

Паркове озеро.

 

 

Озеро Чисте. На озерах, до речі, живуть лебеді – чорні та білі.

 

 

Свято-Христо-Різдвяний кафедральний собор.

 

 

Люблю це місто – Сєвєродонецьк. Напевне, тому так щиро його люблю, що тут – вже рідний край, наш Донбас.

 

 

І знаєте, яке ще почуття не полишає? Мрія. Вона про те, що колись і в інших містах окупація залишиться у минулому. Про те, що колись і Донецьк стане вільним, і більше не буде обстрілів, мародерства, комендантської години та підвалів.

 

Сєвєродонецьк це вже пережив. Місто було звільнено 22 липня 2014-го.

 

А ще йому дуже пощастило – просто доля вберегла: якби тоді, коли окупанти вели вогонь із житлових кварталів і щось влучило б у завод “Азот”, то в разі витоку всі мешканці загинули б за 14 хвилин. Тільки вдумайтеся: 14 хвилин…

 

 

Від азоту не можна сховатися чи захиститися. Для порівняння: після Чорнобильської катастрофи, якби не відселили Прип’ять, то там не лишилося б нікого живого приблизно за тиждень, а тут рахунок ведеться взагалі на хвилини.

 

Фото автора.

 

Читайте також:

Свято-Хресто-Воздвиженський храм (Сєвєродонецьк)