На Буковині прокурор, що здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, вніс до постанови свідомо неправдиві відомості. На теперішній час відносно нього порушено три кримінальних провадження за ч. 1 ст. 366 КК України – службове підроблення. Розслідування справи триває понад рік і все вказує на те, що органом досудового слідства обрано тактику штучного затягування розслідування. 

 

Повідомлення про підозру

 

Навряд чи ми колись дізнаємося про те, які прагнення і сподівання заволоділи розумом слідчого, коли він вирішив зліпити той абсурдний папірець і назвати його «повідомлення про підозру у кримінальному провадженні».

 

Та й сам Василь Гончарюк навряд чи пам’ятає, бо все було давно. А потім він вийшов на пенсію, і тепер чужі проблеми бентежать його менше за все.

 

Але справа його рук залишилася (її номер 42013270240000007 від 15.04.2013 р.) – вже сьомий рік, як одній людині вона псує життя.

 

Ігор Михайлюк на той час був депутатом Заставнівської міської ради, а до 2012 р. працював на посаді начальника філії «Заставнівський райавтодор».

 

Йому було інкриміновано скоєння злочину, передбаченого ч. 3 ст. 191 Кримінального кодексу України. Повідомлення про підозру було погоджено заступником Чернівецького прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Іванюком О.О.

 

Щоправда, Ігорю Михайлюку його так ніколи і не було вручено, тому що він виїхав з України і проживав за кордоном – у Федеративній Республіці Німеччина.

 

Згідно з ч. 1 ст. 481 КПК України, письмове повідомлення про підозру депутату місцевої ради здійснюється Генеральним прокурором, його заступником, керівником регіональної прокуратури у межах його повноважень. Той факт, що повідомлення про підозру депутату місцевої ради було складено слідчим лінійного відділу на станції Чернівці, а погоджено прокурором транспортної прокуратури свідчить про те, що ними було свідомо проігноровано вимоги закону.

 

«Розшук» осіб, які не від кого не переховуються

 

Закономірно, що коли порушення законності виходить від тих, хто зобов’язані її захищати, то це породжує лише подальше свавілля. Невдовзі на підставі сфабрикованого повідомлення про підозру Ігоря Михайлюка (а він, нагадаю, тоді був депутатом міськради), попри те, що він не набув статусу підозрюваного, було оголошено у розшук.

 

Підставою для прийняття такого рішення було вказано те, що Ігор Михайлюк буцімто переховується від органів досудового слідства. Втім, у матеріалах справи належних доказів «переховування» не міститься.

 

Такі випадки, на жаль, не рідкість, і подібне може трапитися практично з кожним. Якщо на те буде чиєсь бажання чи «політична воля», оголосити у розшук можна будь-яку людину. Навіть якщо ви не скоїли нічого протиправного і гадки не маєте про те, що відносно вас десь порушено кримінальне провадження. І вас так само можуть з чиєїсь «легкої руки» перетворити на «особу, що переховується від органів влади».

 

Подібних прикладів навколо більш, ніж достатньо. Варто пригадати, як торік адвокат Олексій Святогор так само був свавільно оголошений у розшук без перевірки його знаходження за місцем реєстрації (проживання). Він теж не від кого не переховувався, постійно перебував у місті Києві, отримував пошту, і як адвокат брав учать у судових засіданнях. І під час розгляду справи судом апеляційної інстанції тоді було встановлено, що матеріали клопотання не містять постанови слідчого про оголошення розшуку підозрюваного. В судовому засіданні також ці докази до суду надано не було.

 

Як бачимо, ситуація аналогічна тій, у якій опинився Ігор Михайлюк. Для оголошення розшуку «підозрюваного» слідчий Гончарюк В.В. вказав  свідомо неправдиві підстави – нібито повідомлення про підозру було надіслано поштою. Але під час перевірки матеріалів справи було встановлено факт відсутності підтвердження поштового відправлення. А це свідчить про скоєння слідчим службового підроблення.

 

Щодо оголошення розшуку Ігоря Михайлюка, то така постанова є незаконною. Її було складено виключно з метою фальсифікації матеріалів справи та подання до суду формальної підстави для ініціювання міжнародного розшуку та екстрадиції. А екстрадиція, як ви знаєте, не відбулася. Судові органи ФРН сумлінно дослідили матеріали справи, і затриманого Ігоря Михайлюка було звільнено з-під варти.

 

Постанову про оголошення у розшук неможливо оскаржити

 

Чинне законодавство України в частині оголошення розшуку осіб і ведення розшукових обліків давно потребує серйозного доопрацювання. Справа в тому, що в ньому взагалі не передбачено можливість оскаржити навіть очевидно протиправну постанову про оголошення громадянина у розшук.

 

Незважаючи на задекларований Основним Законом України принцип верховенства права (ст. 8), він «діє» лише на папері. Так само відбувається і з нібито гарантованим кожному правом будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ст. 55).

 

Так, Ігор Михайлюк неодноразово звертався до прокурора Кіцманської місцевої прокуратури Шевчука Павла Васильовича з клопотанням вжити заходів прокурорського реагування та скасувати очевидно незаконну постанову слідчого від 27.08.2013 р. про оголошення його у розшук. Однак заявник отримував відмову в задоволенні такого клопотання з роз’ясненням прокурора про те, що він не має права звертатися до прокурора із таким клопотанням.

 

Як бачимо, в Конституції України зазначено одне – можливість захищати свої права будь-яким не забороненим законом способом, а з відповіді прокурора йдеться про інше. Закон не забороняє громадянам звертатися з клопотаннями до органів прокуратури. А на прокурорів, своєю чергою, покладається також і обов’язок вживати заходів прокурорського реагування. Якщо прокурор відмовляється навіть розглядати отримане клопотання (а тим більше, на тій підставі, що громадянин нібито не має права його подавати), то такі дії є очевидним проявом свавілля.

 

Блог Ігоря Михайлюка на БукІнфо

 

Ігор Михайлюк багато років присвятив роботі у Заставнівській міській раді, він був депутатом кількох скликань. А це свідчить про високий рівень довіри людей, котрі його обирали для того, щоб він представляв їхні інтереси.

 

Усвідомлюючи взяту на себе відповідальність, депутат завжди брав активну участь у житті міста, уважно ставився до потреб заставнічан і не міг толерувати несправедливість. Ігор Михайлюк чудово бачив, що відбувається навколо, і як його колеги, включаючи колишнього міського голову, утворили корупційний клан для розкрадання коштів громади.

 

Прикриття цих схем як раз і здійснювали «свої» прокурори. Але в системі, де всі були пов’язані «круговою порукою», був той, хто не брав участі у брудних схемах, а навпаки, збирав відомості і публікував результати викриття у своєму персональному блозі.

 

Справжня причина «образи» прокурорів

 

Причина всього того, що далі випало на долю борця з корупцією, завжди залишалася на поверхні. Ігор Михайлюк писав багато цікавого про тодішнього міського голову (того самого, що міг собі дозволити щороку красти по мільйону гривень з бюджету). І однією з його махінацій була центральна міська котельня, яку Ярослав Цуркан передав за суто символічну (копійчану) вартість в оренду… рідній сестрі.

 

Ярослав Цуркан господарював у місті від 2006 до 2015 р. На другий термін у 2010 р. його висувала «Партія регіонів». Але показово те, що сам він «забував» про даний факт, і на запитання про те, він якої політичної сили балотувався, відповідав, що був самовисуванцем. А враховуючи норми законодавства про місцеві вибори, що діяли у 2010 р., такого просто не могло бути, тож Цуркан навмисно вводив в оману людей.

 

А ще пан Цуркан є дуже образливим і різко реагує на критику та оцінки його діяльності на посаді міського голови. Як приклад, у 2018 р. він вирішив помститися нинішньому міському голові – Василю Радишу, та подав проти нього позов до суду.

 

Підставою для позову про захист честі, гідності й ділової репутації стала стаття Василя Радиша у газеті «Голос краю». На думку Цуркана, викладена у ній інформація є недостовірною, оскільки всі позитивні здобутки у місті були виключно заслугою Цуркана, а все, що призвело до порушення кримінальних проваджень, не має до нього жодного відношення.

 

Котельня на мільйон

 

Але повернемося до подій восьмирічної давнини. Завдяки налагодженій схемі, починаючи приблизно від 2011 р., кожен рік з тієї котельні у кишеню міського очільника капав мільйон гривень. Справа в тому, що споживачами, яких обслуговувала дана котельня, були тільки бюджетні установи. Тарифи для них установлював той же міський голова.

 

Згодом частку в цьому «бізнесі», за наявною у нас неперевіреною інформацією, отримав один прокурор. Сталося це не одразу, а після того, як Ігор Михайлюк добився порушення кримінального провадження. Тоді був шанс притягти міського голову до відповідальності, але справу «розслідували» близько двох років, і зрештою провадження було закрито.

 

За неперевіреною інформацією, отриманою з наших власних джерел, закриття провадження у справі обійшлося основному фігурантові в суму 40 тис. дол. США за цю постанову, а також за включення до корупційної схеми якогось прокурора.

 

 

Коли Ігор Михайлюк тільки подавав заяву, він не вірив у те, що справа матиме перспективи у прокурорів, а тому одночасно подав адміністративний позов до суду. І саме суд скасував рішення про надання котельні в оренду і визнав дії персонально міського голови протиправними.

 

Наступним кроком, який здійснив Ігор Михайлюк, стало подання цивільного позову про визнання договору оренди недійсним з моменту укладення. Справа розглядається в суді до сьогоднішнього дня.

 

Після цього, коли відносно Ігоря Михайлюка, який вже навіть не проживав в Україні, було сфабриковано кримінальне провадження, й розпочалися ці розмови – на кожне звернення прокурори відповідають одне: «ти приїдь, і ми з тобою поговоримо».

 

Втратити тіньовий дохід, який приносив мільйон гривень на рік, для декого виявилося просто нестерпною образою. За цей мільйон вони і хочуть побачити Ігоря Михайлюка, щоб із ним «поговорити». Інших причин немає.

 

Тому протиправне оголошення його розшуку та неадекватна реакція процесуального прокурора на подане клопотання є звичайною помстою йому з боку працівників правоохоронних органів. А це є однією з ознак політично мотивованого кримінального переслідування.

 

Якщо прокурор скоїв службове підроблення

 

Відносно співробітника прокуратури, що здійснює процесуальне керівництво у справі за обвинуваченням Ігоря Михайлюка, порушено три кримінальних провадження.

 

1. № 42018260000000143 від 16.03.2018 р. за ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України – службове підроблення.

 

Так, до прокуратури Чернівецької області надійшла ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01.03.2018 р. про зобов’язання відповідної уповноваженої особи прокуратури Чернівецької області внести відомості до ЄРДР за заявою Михайлюка І.В. від 09.02.2018 р. про складання та видачу першим заступником керівника Кіцманської місцевої прокуратури Шевчуком П.В. завідомо неправдивого офіційного документа – відповіді на скаргу Михайлюка І.В.

 

2. № 42018260000000313 від 30.08.2018 р. за ч. 1 ст. 366 КК України – службове підроблення. Як ідеться з фабули, 29.08.2018 р. до прокуратури Чернівецької області надійшла ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці Волошина С.О. від 22.08.2018 р. про зобов’язання внести відомості до ЄРДР за заявою Михайлюка І.В. щодо скоєння першим заступником керівника Кіцманської місцевої прокуратури Шевчуком П.В. кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, що полягає у внесенні останнім завідомо неправдивих відомостей до постанови про відмову в задоволенні клопотання підозрюваного.

 

3. № 12018260000000447 від 19.11.2018 р. за ч. 1 ст. 366 КК України – службове підроблення. А саме, на адресу СУ ГУНП у Чернівецькій області з Головного слідчого управління Національної поліції надійшла ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17.08.2018 р., якою скаргу Михайлюка І.В. на бездіяльність уповноважених осіб Національної поліції України щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР задоволено.

 

При цьому було зобов’язано уповноважених осіб Національної поліції України внести відомості до ЄРДР за заявою Михалюка І.В. про вчинення кримінального правопорушення від 01.06.2018 р. Відповідно, працівники поліції зобов’язані були розпочати досудове розслідування.

 

Прокурор відмовив у задоволенні клопотання про допит свідків

 

Свідоме перешкоджання громадянам у реалізації їх законних прав та охоронюваних законом інтересів з боку суб’єктів владних повноважень є зловживанням посадовим становищем.

 

Тут ідеться про події, що відбувалися на початку року, коли Ігор Михайлюк звернувся до процесуального прокурора у кримінальному провадженні № 42013270240000007 від 15.04.2013 р. Нагадаю, це те саме провадження шестирічної давнини, що було порушено відносно Ігоря Михайлюка за ч. 3 ст. 191 КК України – привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, вчинене повторно.

 

25 січня 2018 р. Ігор Михайлюк звернувся до процесуального прокурора Шевчука П.В. з клопотанням про допит двох важливих для нього свідків, які можуть спростувати підозру щодо нього у привласненні паливно-мастильних матеріалів.

 

Однак прокурор Шевчук П.В. відмовив йому у задоволенні клопотання, і в цьому є ознаки зловживання службовим становищем. При цьому сторона обвинувачення сама визнала необхідність допиту цих двох свідків. Було навіть заплановано провести їхній допит ще у серпні 2013 р., проте цього не сталося.

 

Внесення завідомо неправдивих відомостей до постанови

 

А і це ще було не все: прокурор Павло Шевчук вніс до постанови від 31.05.2018 р. завідомо неправдиві відомості, вказавши, що розслідування у кримінальному провадженні № 42013270240000007 від 15.04.2013 р. зупинене на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 Кримінального процесуального кодексу України.

 

Тут варто окремо зупинитися на змісті тієї норми процесуального закону, на яку посилався прокурор. Стаття 280 КПК України визначає підстави та порядок зупинення досудового розслідування після повідомлення особі про підозру. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України,  якщо підозрюваного оголошено у розшук, то досудове розслідування може бути зупинене після повідомлення особі про підозру.

 

Ігорю Михайлюку не було оголошено про підозру, йому ніхто не вручав такого повідомлення. Більше того, за результатами перевірки матеріалів справи було виявлено відсутність доказів того, що повідомлення про підозру надсилалося рекомендованим поштовим відправленням. Отже, це ще раз підтверджує той факт, що прокурор Шевчук П.В. вніс до постанови відомості, що не мають нічого спільного з реальністю.

 

І, як ідеться зі складеної Шевчуком П.В. постанови, провадження було нібито зупинене слідчим СВ Заставнівського ВП Чоканом В.І. Ці відомості також не відповідають дійсності.

 

Кому, як не «підозрюваному», на роль якого було «призначено» Ігоря Михайлюка, краще всіх відомі прізвища всіх слідчих і прокурорів, які брали участь у фабрикації кримінального провадження відносно нього? Звісно, наш «підозрюваний» добре знав про те, що вказане провадження зупинене іншим слідчим та з інших правових підстав.

 

Чому не розслідується кримінальне провадження відносно прокурора

 

Тому є всі підстави вважати, що прокурор Павло Шевчук вніс до постанови від 31.05.2018 р. завідомо неправдиві відомості. Тим самим, прокурор вчинив не лише службове підроблення, але й інше кримінальне правопорушення – зловживання посадовим становищем.

 

Справи розслідуються вже понад рік і провадження триває дотепер. А це вже наочно показує, що розслідування штучно затягується.

 

Кримінальні провадження об’єднано з іншими провадженнями – простіше кажучи, таким способом їх замасковано. Зокрема це стосується кримінального провадження №42017260000000108 від 22.03.2017 р.

 

Якщо стосовно прокурора Шевчука П.В. вже більше року розслідується кримінальне провадження, а жодного руху справи не відбувається, то, скоріш за все, органом досудового слідства було обрано тактику штучного затягування справи. Але при цьому немає і підстав для припинення провадження у справі через очевидність скоєного прокурором злочину.

 

Крім прокурора і службового підроблення, в усій цій історії на окрему увагу заслуговує цікавий епізод навколо закриття «мільйонної» котельні, тому далі у наступних публікаціях ми розкриємо нові відомості й факти.

 

Далі буде.