Слідчі Шевченківського УП ГУНП у м. Києві, маючи у своєму розпорядженні зібрані докази та відомості щодо осіб, які причетні до скоєння кривавої розправи над адвокатом і журналістом, продовжують «гратися» у мовчанку й гальмувати хід справи.

 

---

 

Вам усе надали на «блюдечку за блакитною кайомкою». Хто заважає розслідуванню?

 

Шевченківським управлінням поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві розслідується кримінальне провадження за фактом нападу на адвоката і журналіста Олексія Святогора, що мало місце 21 лютого 2019 р.

 

Нагадаємо: інцидент стався неподалік від виходу зі станції метро «Сирець». Певні особи (слідчі знають, про кого саме йдеться) стежили за адвокатом, слідували за ним тим саме шляхом. Вони вчинили напад у людному місці у світлий час доби (близько 16-40 год.), тому на виході з метрополітену натягнули на обличчя маски, після чого накинулися на чоловіка і проломили йому голову. З місця злочину одразу втекли.

 

 

Заподіяні травми – закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, перелом лобної кістки праворуч і множинні забійні рани голови свідчать про те, що його били не заради розваги, а щоб убити. Лише через такі обставини, як брак часу й людне місце зловмисники не змогли довести справу до кінця, тому що їм треба було ще встигнути швидко зникнути з місця нападу.

 

Звісно, виконавці та організатори, що відчули смак крові, давно звикли до безкарності. Вони були впевнені, що нікого й ніколи не знайдуть. Але не так сталося, як гадалося.

 

Докази є. Коли будуть зрушення?

 

Нам достеменно відомо, що правоохоронними органами зібрано достатньо інформації про осіб, які причетні до скоєння цього резонансного злочину. Більше того,  колективом засобу масової інформації, в якому я працюю, було ідентифіковано особи нападників і зібрано додаткові докази. Відомості стосовно перших двох із них, із додатками у вигляді фото- і відеоматеріалів нами було передано слідчим. Ми також маємо й відомості щодо інших фігурантів, отже, це був лише початок.

 

Сам адвокат і журналіст Олексій Святогор, який є потерпілим у даному провадженні, впізнав нападників. Крім їхніх імен і контактних даних, про зв’язки з організаторами злочину та можливі мотиви потерпілий неодноразово у березні поточного року інформував районне управління поліції та районну (місцеву) прокуратуру, в тому числі у письмовому вигляді з надсиланням відповідних доказів.

 

Однак з незрозумілих причин слідство та процесуальне керівництво не зробило нічого. Працівники поліції навіть не звернулися до слідчого судді з відповідними заявами про вчинення необхідних слідчих дій з метою аналізу, зокрема телефонних з’єднань злочинців або про проведення за місцем їхнього проживання обшуків для вилучення засобів вчинення злочину тощо.

 

Парадигма санкціонованого насильства

 

Припускаємо, що бездіяльність поліції свідчить про те, що вони продовжують існувати у парадигмі санкціонованого насильства та надання індульгенцій певним категоріям злочинців, яких можна використовувати для скоєння розправ чужими руками.

 

Адже особи, імена яких відомі слідчим, можуть готувати рецидив нападу на адвоката і журналіста Олексія Святогора. На цей раз – шляхом вчинення вбивства загальнонебезпечним способом.

 

Так само свого часу показово й відкрито у 2015 р. в Києві було вчинено розправу над публіцистом Олесем Бузиною. Убивці теж ховали свої обличчя за масками, але їхні імена вже давно відомі. За якось непорозуміння вони досі продовжують розгулювати на волі.

 

 

Загальнонебезпечним способом у 2016 р. був убитий у центрі столиці журналіст і радіоведучий Павло Шеремет.

 

 

Слідство у справі, що тривало понад три роки, завершено. Підозрювані у скоєнні цього жахливого вбивства перебувають під вартою, але їхні прихильники та відповідний пул так званих «ЗМІ» активно намагаються їх виправдовувати й «відбілювати».

 

Спроба розправитися таким само способом – шляхом закладення саморобного вибухового пристрою, вже робилася й відносно адвоката Олексія Святогора. Так, нагадаємо, в січні 2017 р. до його поштової скриньки було закладено вибуховий пристрій на основі бойової гранати Ф1. Пристрій спрацював у момент відкриття скриньки, й лише за щасливої випадковості обійшлося без летальних наслідків. У нас немає жодних сумнівів у тому, що за організацією вибуху та інших замахів на його вбивство стоять одні й ті саме особи.

 

У 2019 р. в Черкасах був убитий журналіст Вадим Комаров, який досліджував і оприлюднював факти розкрадання бюджетних коштів і корупції. У 2016 р. він вже пережив замах на життя, коли його намагалися застрелити. А за три роки йому розбили голову.

 

 

Більше місяця Вадим Комаров перебував у вкрай тяжкому стані, та помер у реанімації, не виходячи з коми. Поліція досі не відзвітувала про хід розслідування, до відповідальності нікого притягнуто не було.

 

Чого чекає поліція?

 

Ми не зовсім розуміємо причини бездіяльності правоохоронців. І щодо причин такого стану справ можна назвати кілька варіантів.

 

Варіант перший: позиція стороннього спостерігача

 

«От коли вб’ють, тоді приходьте», – чи як? Але, як бачимо, і цей принцип не спрацьовує: вже стільки людей було вбито, і якби слідчі ще після перших гучних розправ п’ять – шість років тому відправили хоча б декількох злочинців за ґрати, то зараз ми не мали б такого розгулу вуличного криміналу. Чи поліція чекає, коли вб’ють Олексія Святогора, тому що це і є головною метою?

 

Вкотре ми дуже ввічливо просимо вжити процесуальних заходів, оскільки подібна немічність і неспроможність правоохоронних органів дають підстави вважати, що посадові особи поліції та прокуратури або ж ледачі, або ж «куплені» нападниками.

 

Варіант другий: очікування активного опору

 

А можливо, поліція чекає нової нагоди, коли маргінали намагатимуться повторити замах на життя і здоров’я потерпілого чи когось із його близьких, і є мета спровокувати жертву на застосування заходів активної самооборони. Або хтось розраховує на те, що ми самі вирішимо помститися?

 

Тут запевняємо вас, що ми – люди не агресивні та діємо виключно у межах правового поля. Ми категорично не сприймаємо самосуди, «суди Лінча», самоправство та інші методи маргіналів, на чому постійно наголошуємо.

 

Варіант третій: вас убиватимуть, а ви – мовчіть

 

Власне, така позиція поєднує попередні два варіанти. Але є проблема: організатори й виконавці злочину розраховували на те, що винних ніколи не буде встановлено. А ми зробили неможливе та встановили їх. Ми знаємо імена осіб, які причетні до чергового нападу. І поліція знає їхні імена.

 

Тому ми залишаємо за собою право оприлюднити у засобах масової інформації отримані та зібрані відомості про особи нападників, спосіб скоєння злочину, бездіяльність та немічність слідства та прокуратури. Можливо, тим самим ми ризикуємо «зламати» якусь хитромудру слідчу комбінацію та наполохати зловмисників. А з іншого боку, дарувати комусь мовчазну згоду на нові злочини ніхто не збирається.

 

Принагідно просимо не ображатися на нас за можливі наслідки оприлюднення відомостей про фактичне потурання злочинцям.

 

Шановні слідчі, якщо ви вважаєте, що ми обмежимося висловлюванням свого обурення, а потім забудемо про цю історію, то змушені вас розчарувати.

 

Ми пам’ятаємо. І не відчепимося від вас, допоки найманці, що намагалися вбити людину серед білого дня, а також організатори цього злочину не постануть перед судом.