Наука про «вроджені» релігійні переконання

Поділитися:
The following two tabs change content below.

Чому людина вірить у бога? Спитайте про це самих віруючих, і ви почуєте у відповідь, що людство вірить у бога з тих часів, коли воно з’явилося на землі, що релігійні переконання вкладені в душу кожного самим Господом богом.

 


 

Наука проти біблійних легенд

 

У храмі відбувається служба. Під високим куполом лунає монотонний голос священника. Спрагло ловлять кожне слово віруючі, осіняючи себе хресним знаменням… У що вірять ці люди, якщо вони витрачають стільки часу на читання молитов, участь у церковних обрядах і службах? На це питання в колах віруючих зазвичай прийнято відповідати біблійними оповіданнями про те, як під час створення першої людини бог вдихнув у неї безсмертну душу, заповідавши довіку поклонятися всевишньому.

 

Духовність

Духовність повсюди

 

Невипадково у «Повному православному богословському енциклопедичному словнику» вказується на те, що «релігія – це споконвічно притаманна людині потреба спілкування з богом». Деякі богослови навіть намагаються представити релігійні переконання схожими з інстинктами тварин. Вони твердять, що релігійні переконання є так само притаманними для людини, як інстинкт створення павутиння для павука, будування стільників для бджіл або звивання гнізд у птахів. Всі ці твердження зводяться до одного: релігія існує споконвічно – стільки ж, скільки існує людство на землі.

 

Наука переконливо спростовує такі погляди. У наш час доведено, що релігійні переконання не є вродженими для людей. Релігія – явище історичне. Вона з’явилася на певному етапі людського розвитку, а до цього протягом багатьох тисячоліть людина не мала жодних релігійних почуттів і уявлення про богів.

 

Чи дійсно людина народжується віруючою?

 

Кілька століть тому в Індії було проведено цікавий соціальний експеримент. Поспорили між собою прихильники різних віросповідань – чия релігія є істиною, чия віра більш древня. Для того, щоб розв’язати цей спір, вони вирішили замкнути у древній фортеці 12 немовлят і приставити до них німих годувальниць, а потім за деякий час подивитись, якою мовою почнуть говорити ці діти, ім’я якого бога назвуть першим. Так і вчинили.

 

І от, за кілька років зібралися богослови з різних країн у палаці правителя Індії. Були серед них перси і араби, індійці та євреї. Коли привели дітей, котрих від народження і протягом кількох років виховували німі годувальниці, богослови, затамувавши подих, звернули на них свої погляди. Вони чекали відповіді на питання: чия ж релігія є самою древньою? Та діти мовчали. Вони не могли вимовити ані слова, тому що не вміли говорити жодною мовою та, звісно, не знали нічогісінько про богів, адже їх виховували німі годувальниці.

 

Цей приклад показує, що ніякі релігійні переконання не є вродженими якостями людини. Релігійні вірування з’являються в людини під час життя. Якщо ж відгородити людей від них, то вони навіть не знатимуть, що таке релігія.

 

Чи можна серйозно твердити про те, що немовлята, котрі щойно побачили світ, мають бодай якісь релігійні переконання? Звісно, ні. Достеменно відомо, що дітям, які виховуються в родинах, де батьки є атеїстами, незнайоме навіть слово «бог». Тим більше, їх невідомі такі почуття, як «страх божий», любов до всевишнього тощо. Релігійність виникає в дитини внаслідок виховання, під впливом побожних батьків, родичів, сусідів, вихователів у дитячому садочку та вчителів у школі. Якщо убезпечити дитину від навіювання чужого релігійного світогляду, то можна бути впевненим у тому, що з неї виросте невіруюча людина. Духовні здібності людей, їхні почуття, особливості психіки є результатом виховання, вони розвиваються під впливом соціального оточення і суспільства, в якому вони живуть.

 

Існування релігії неможливе поза соціумом

 

Майже століття тому в газетах з’явилася історія про першу офіційно відому дитину-Мауглі – дівчинку з джунглів, яку в ранньому дитинстві викрали дикі звірі. Її вигодувала своїм молоком вовчиця. Протягом декількох років дівчинка росла серед тварин. І науковці уважно спостерігали за поведінкою дитини, котра більш нагадувала поведінку тварини, а не людини. Дівчинка ходила рачки, вона не розуміла людської мови, гарчала, виявляючи невдоволення. Ясна річ, що тут не мого навіть і йтися про наявність у неї таких почуттів, як приязнь до людей, совість та ін. Звісно, ніякої релігійності в неї теж не було.

 

Той випадок не був одиничним. Протягом останніх 50 – 70 років у медіа регулярно з’являються новини з різних куточків світу про те, як дітей виховують тварини. Усі сучасні діти-Мауглі є живим підтвердженням того, що релігійні переконання не даються людині від народження. Богослови не можуть спростувати ці факти.

 

Дуже важливим аргументом для заперечення тези про вродженість релігійних почуттів є висновки сучасної науки про те, що релігія не є вічною, що вона виникає на певному етапі розвитку людського суспільства, що протягом багатьох тисячоліть на землі панував безрелігійний період, коли люди не мали уявлень про богів. Учені-археологи, що проводили розкопки на місцях проживання наших далеких пращурів, отримали багато безцінних знахідок, які допомогли відтворити картину життя первісних людей. Ці знахідки розповідають нам про вірування давніх мешканців нашої планети, котрі жили 50 – 100 тис. років тому. А от у більш ранніх людей слідів релігійності виявити не вдалося. Це дозволяє висновувати про те, що протягом тривалого часу люди не знали релігії.

 

Безрелігійний період розвитку людства

 

Проповідуючи свої погляди на походження людини, на походження релігії церква, звісно, заперечує факт існування безрелігійного періоду в розвиткові людського суспільства. Служителі церкви твердять, що люди не можуть жити без релігії, що релігійні переконання буцімто притаманні людині на всіх етапах її історичного розвитку. Стосовно ж доказів, які наводять археологи на підтвердження своєї позиції щодо відсутності релігійних вірувань у давніх людей, то церковники вважають, що коли немає знахідок, які б свідчили про релігійність наших далеких предків, то це нічого не доводить. На їхню думку, такі знахідки можуть бути виявлені під час подальших розкопок.

 

Але наука ґрунтується не лише на поглядах археологів. Існує чимало інших фактів, які свідчать про те, що у далекому минулому на землі панував безрелігійний період. У ХІХ столітті на тихоокеанському острові Суматра було виявлено туземне плем’я, члени якого перебували на вкрай низькому ступені розвитку. Люди цього племені багато в чому нагадували первісних людей на землі. Вони ночували на деревах, не вміли видобувати вогонь, не знали відліку днів. Їхній раціон становило те, що дарувала в готовому вигляді природа: лісові плоди, комахи, дрібні тварини. Люди цього племені не вірили в жодних духів, не знали жодних богів. У них були відсутні релігійні вірування як такі. Цей приклад свідчить про те, що наші давні пращури, коли вони перебували на тому ж етапі розвитку, як і люди з дикого племені на Суматрі, так само не знали релігії.

 

Наведені факти підтверджують наукові висновки про історичність релігії. Релігійні переконання не є вродженими для людини. Релігія не вічна. Вона виникла внаслідок особливих причин, на певному етапі людського розвитку, зазнала змін протягом багатьох тисячоліть свого існування, і настане час, коли вона остаточно зникне. І вже зараз у сучасному світі, де підірвано соціальне коріння, що підживлює міфологічний світогляд, виникли передумови для очищення від мракобісся свідомості людей.