Олександр Задніпрянський
Latest posts by Олександр Задніпрянський (see all)
Щорічно в середині зими християни відзначають одне з найбільш відомих і шанованих своїх свят – Хрещення Господнє, або, як воно ще називається, богоявлення (19 січня за новим стилем, або 6 січня за «старим» стилем).
Якій події присвячує церква це свято?
За розповідями євангелістів, Ісус Христос, перед тим, як розпочати проповідування свого вчення, прийшов до річки Йордан, де того часу проводив обряд хрещення Іоанн Хреститель. Іоанн побачив у Христі сина божого, і тому довго відмовлявся провести над Ісусом цей обряд, посилаючись на те, що він не гідний того, щоб хрестити його. Зрештою Христу вдалося вмовити Іоанна. Тоді, як твердять євангелісти, коли Христос виходив з води, «…побачив Іоанн небо розкрите, і Духа, як голуба, що сходив на Нього. І голос із неба почувся: Ти Син Мій Улюблений, в якому Моє благовоління!» (Марк: 1:10-11). Саме від цього походить друга назва свята – богоявлення, адже бог з’явився під час хрещення в усіх трьох особах святої трійці, тобто як бог-отець, бог-син і бог – дух святий. Бог-отець нібито промовляв з неба, син божий хрестився в Йордані, бог дух святий зійшов на сина божого у вигляді голуба.
Таким є стислий переказ історії міфічної події, що була покладена до основи християнського свята хрещення.
Каплиця Хрещення Господнього на Гідропарку в Києві
Євангельські оповідання – єдине джерело відомостей про цю подію, і джерело вельми суперечливе. Двоє євангелістів – Матвій і Марк розповідають про хрещення доволі узгоджено: у Марка подія описана дуже лаконічно, Матвій лише додає до неї деякі подробиці. Стосовно третього євангеліста – Луки, то тут історія виглядає зовсім неблагополучною. Згідно переказу від Луки, Іоанн Предтеча ніяк не міг хрестити Ісуса та народ, оскільки Іоанн того часу був запроторений царем Іродом до темниці. А євангеліст Іоанн Богослов у своїй Євангелії взагалі нічого не каже про факт хрещення. Де ж у такому випадку знайти гарантію достовірності цієї події? Її немає.
Звідки тоді взялися вірування та розповіді про хрещення Ісуса Христа?
Уважне вивчення Біблії показує, що дуже багато героїв зі Старого Заповіту – пророків, царів, суддів – починали своє служіння з особливого акту повідомлення їм милості божої. Здебільшого це було помазання. Так, міфічний пророк Самуїл нібито помазав царя Давида на царство. Не менш міфічний пророк Ілля теж помазав свого наступника – пророка Єлисея і т.д.
Між Іоанном Хрестителем та Ісусом Христом автори Нового Заповіту встановлюють приблизно такі ж відносини, як були між їхніми попередниками у Старому Заповіті. Тільки у Старому Заповіті обранці божі помазувалися олією, а Христос прийняв водне хрещення. Якщо у Старому Заповіті повідомлення благодаті божої полягало у виливанні олії, то у Євангеліях інша форма – безпосереднє сходження святого духа на Христа.
Сама обстановка хрещення теж не є оригінальною. Епізоди з відкриттям небес трапляються у Біблії неодноразово. Так, на початку книги пророка Єзекіїля ми читаємо: «…Коли я знаходився серед переселенців на річці Ховарі, відкрилися небеся, і побачив я діяння божі» (Єзекіль, 1:1). Навіть голуб, у вигляді якого святий дух нібито зійшов, не став чимось винятково євангельським. Голуб був символом божества-творця у сирійців і фінікійців; у євреїв він символізував творчий дух бога Яхве; у філістимлян вшановували богиню-голубку, котру греки називали Афродітою та Уранією Небесною.
Таким чином, ми бачимо, що обставини, елементи і дійові особи євангельського міфу про хрещення запозичені християнами з інших релігій, зокрема з юдаїзму.
Водохреща – чин освячення води
Відмінною особливістю свята Хрещення є чин освячення води. Дотепер він проводиться з особливими урочистостями і супроводжується ходою «на Йордан», тобто релігійною процесією до річок, ставків та інших водойм, де освячується вода. Зазвичай цей обряд завершується масовим купанням віруючих у крижаній воді. Нерідко більше за всіх у цьому стараються люди, що мають якісь негаразди зі здоров’ям і надіються таким способом отримати зцілення. Замість цього для багатьох учасників такого занурення в ополонки все закінчується серйозними застудами, а зцілення від наявних захворювань, на яке вони сподівалися, не настає.
Як варіант, сьогодні обряд освячення води проводиться у храмах або біля них. Він завершується зануренням у бочки з водою хреста, зазвичай срібного. Після цього віруючі беруть цю воду, будучи впевненими, що вона принесе їм благодать божу, зцілення від нездужань і спасіння душі.
Церковники в день свята Водохрещі затуманюють віруючим голови міфічною ідеєю про троїчність божества, про рятівну роль Христа і про велике значення таїнства хрещення. Про богоявленську, святу хрещенську воду складають і переказують безглузді байки. Наприклад, про те, що вона здатна відганяти злих духів, «освячувати» людину та приміщення, наділена «дивовижними» властивостями зберігатися протягом багатьох років і не псуватися. Серед цих байок найбільш небезпечною є байка про здатність цієї води зцілювати хвороби. Замість того, щоб у разі потреби звертатися до лікаря, частина віруючих, сподіваючись на чудесну допомогу «святої» води, доводить себе та своїх близьких до такого стану, коли жодна медицина їм допомогти вже не спроможна.