Верховною Радою України сьогодні, 18 жовтня 2022 р. прийнято Закони України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини та застосування умовно-дострокового звільнення до осіб, засуджених до довічного позбавлення волі.

 

---

 

Ухваленню законопроектів № 4048 від 03.09.2020 р. і № 4049 від 03.09.2020 р. передувала складна і копітка робота, в якій є також і наш скромний внесок.

 

 

З 2018 року фахівці Центру економіко-правових досліджень працювали над проектом з гуманізації відбування покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

 

 

Лист Міністерства юстиції України від 24.05.2021 р.

 

 

За результатами роботи нами було сформульовано науково-обґрунтовані пропозиції щодо внесення змін до чинного законодавства України щодо застосування умовно-дострокового звільнення до осіб, засуджених до довічного позбавлення волі.

 

 

Нижче наводимо офіційну відповідь Міністерства юстиції України за підсумками розгляду наших пропозицій щодо вдосконалення кримінально-виконавчих засад забезпечення виконання покарання у вигляді довічного позбавлення волі (лист від 24.11.2021 р.)

 

 

Протягом двох років законопроекти №№ 4048 і 4049 перебували на розгляді у Верховній Раді України. Як справедливо зазначає наш журналіст Раймонд Коломбай, котрий відбуває покарання у вигляд довічного позбавлення волі, умови тримання довічників та їхня подальша можливість звільнення – ось які пріоритети мають бути в Україні для осіб, ув’язнених до довічного позбавлення волі. Це мусить відбуватися з дотриманням вимог законодавства України та згідно з Європейською Конвенцією з прав людини.

 

Реформа системи перегляду покарань у вигляді довічного позбавлення волі

 

Як ідеться з Пояснювальної записки до проекту № 4048, на сьогодні нормами Кримінального кодексу України не передбачено застосування умовно-дострокового звільнення до осіб, засуджених до довічного позбавлення волі.

 

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» амністія не може бути застосована до осіб, яким смертну кару в порядку помилування замінено на позбавлення волі, і до осіб, яких засуджено до довічного позбавлення волі.

 

Актом про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п’яти років (частина друга статті 87 КК України).

 

Наведені вище норми свідчать про відсутність дієвого механізму пом’якшення покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Зазначене було констатовано Європейським судом у рішенні «Петухов проти України (№ 2)» (заява № 41216/13), яке набуло статусу остаточного 09 вересня 2019 р., як порушення статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод  (далі – Конвенція) у зв’язку з ненаданням заявнику належної медичної допомоги під час тримання його під вартою, а також у зв’язку з тим, що покарання заявника у вигляді довічного позбавлення волі не підлягало скороченню.

 

Обґрунтовуючи відсутність в Україні дієвого механізму пом’якшення покарання у виді довічного позбавлення волі та посилаючись на свою практику, Європейський суд зазначив, що звільнення від відбування покарання у виді довічного позбавлення волі за хворобою, означає лише те, що засудженому дозволяється померти вдома або у лікарні, а не в установі виконання покарань, не може вважатися «перспективою звільнення».

 

Обов’язковість виконання рішень ЄСПЛ

 

Помилування Президентом України, яке, на думку Європейського суду, залишається єдиною можливістю для довічно позбавлених волі осіб пом’якшити їх покарання, є «сучасним еквівалентом королівської прерогативи помилування» (п. 180 рішення), а не дієвим механізмом. Європейський суд вказав на необхідність впровадження в Україні реформи системи перегляду покарань у вигляді довічного позбавлення волі. Механізм такого перегляду повинен гарантувати перевірку в кожному конкретному випадку, чи обґрунтовано триваюче тримання під вартою законними підставами, а також має надавати засудженим до довічного позбавлення волі можливість передбачити з певним ступенем точності, що їм треба зробити аби було розглянуто питання щодо їх звільнення та за яких умов це можливо.

 

Загальна сума відшкодування, яку Україна повинна сплатити на виконання зазначеного рішення Європейського суду, становить 22 770 (двадцять дві тисячі сімсот сімдесят) євро.

 

Відповідно до пункту 1 статті 46 Конвенції та статті 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення Європейського суду є обов’язковими для виконання.

 

Під виконанням рішення Європейського суду слід розуміти виплату відшкодування, а також вжиття державою додаткових заходів індивідуального характеру, спрямованих на усунення конкретного порушення, визначеного в рішенні Європейського суду, та заходів загального характеру, спрямованих на усунення підстави для надходження до Європейського суду аналогічних заяв проти України у майбутньому.

 

Практика зарубіжних країн

 

Засуджені довічно – це єдина категорія засуджених в Україні, які не можуть бути звільнені умовно-достроково, незважаючи, що таке звільнення давно та успішно застосовується в інших країнах.

 

Згідно із статистичними даними, опублікованими експертами Ради Європи, засуджені до довічного позбавлення волі, до яких застосовано умовно-дострокове звільнення, найрідше потрапляють знову за грати, оскільки добре усвідомлюють наслідки у разі повторного засудження. Крім того, вони старіють, і треба враховувати, що вік теж утримує від вчинення злочинів.

 

У більшості країн, де покарання у вигляді довічного позбавлення волі може бути призначено, існують механізми перегляду вироку після відбування певного мінімального строку покарання, встановленого законом. Такий механізм, інтегрований у межах закону та практиці винесення вироків, передбачено в законодавстві тридцяти двох країн:

 

• Албанії – 25 років;
• Вірменії – 20 років;
• Австрії – 15;
• Азербайджані – 25;
• Бельгії – 15,  з розширенням до 19 або 23 років для рецидивістів;
• Болгарії – 20;
• Кіпру – 12;
• Чехії – 20;
• Данії – 12;
• Естонії – 30;
• Фінляндії – 12;
• Франції – зазвичай 18, 30 років за певні вбивства;
• Грузії – 25;
• Німеччині – 15;
• Греції – 20;
• Угорщини – 20, якщо суд не розпорядиться про інше;
• Ірландії – попередній огляд Комісією з умовно-дострокового звільнення після 7 років, за винятком деяких видів вбивства;
• Італії – 26;
• Латвії – 25;
• Ліхтенштейну – 15;
• Люксембургу – 15;
• Молдові – 30;
• Монако – 15;
• Польщі – 25;
• Румунії – 20;
• Росії – 25;
• Словаччини – 25;
• Словенії – 25;
• Швеції – 10;  Швейцарії – 15 років, що зводяться до 10 років;
• колишній югославській Республіці Македонії – 15;
• Туреччині – 24 роки, 30 – для обтяжуючого довічного ув’язнення і 36 для сукупного покарання при обтяжуючих обставинах довічного ув’язнення.

 

У Шотландії при присудженні довічного ув’язнення суддя зобов’язаний встановити мінімальний термін, незважаючи на ймовірність того, що такий період буде перевищувати залишок природного життя ув’язненого.

 

Гуманізація окремих норм кримінального законодавства стосовно застосування покарання у виді довічного позбавлення волі 

 

Ухваленими новими Законами України вносяться зміни до ст. 82 КК України, якими визначається можливість заміни особі, яка відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі, невідбутої частини покарання більш м’яким після фактичного відбування нею не менше десяти років покарання у виді довічного позбавлення волі. У такому випадку покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п’ятнадцяти до двадцяти років.

 

Також внесені зміни до ст. 81 КК України, якими визначається, що умовно-дострокове звільнення може бути застосоване після фактичного відбування засудженим не менше трьох четвертей строку покарання призначеного судом, у разі заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

 

Розділ ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» КК України доповнено новим пунктом 22. Ним визначається можливість засудженим до довічного позбавлення волі, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» відбули понад десять років призначеного судом покарання, право на заміну такого покарання покаранням у виді позбавленням волі на строк від п’яти до двадцяти років. Але при цьому загальний строк такого покарання не повинен бути меншим як двадцять п’ять років.

 

Крім того, частиною другою статті 31 КПК України встановлюється, що кримінальне провадження в суді першої інстанції у випадках розгляду питання про заміну довічного позбавлення волі, в порядку статті 82 КК України, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів.

 

Пункт 3 частини першої статті 537 КПК України доповнюється положеннями, якими визначається, що під час виконання вироків суд має право вирішувати, зокрема, питання про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі більш м’яким. Розгляд цього питання здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів (ч. 3 ст. 539 КПК України).