Одна з деномінацій сучасного неоязичництва, «Давньоруська» інглістична церква православних старовірів-інглінгів насправді не має такої давньої історії, як приписує її засновник, московин з Омська Алєксандр Хінєвіч, адже вона була створена у 1992 році.

 

---

 

Вони називають себе «православними», хоча від православ’я в їхній доктрині – лише слово у назві. Проголошують себе «старовірами», але цей термін теж ніяк не пов’язаний зі старовірами, які належать до старообрядництва. Вони навіть створили власну «церкву», з усіма ознаками тоталітарного культу: ієрархія, догмати, ідеологія, свій «пророк» і власні писання, які суперечать не лише історії, але і здоровому глузду.

 

Давньоруська інглістична церква православних старовірів-інглінгів – назва довга, плутана і наче навмисно вигадана так, аби завоювати довіру непоінформованого слухача. Але за нею стоїть радикальний неоязичницький рух, який поєднує арійську міфологію, расизм, ксенофобію, агресивну мізогінію, антисемітизм і дивовижний набір псевдонаукових теорій. Усе це подається під соусом відродження «споконвічної віри пращурів», хоча насправді є новітнім конструктом 1990-х років.

 

Історія створення: Алєксандр Хінєвіч і «Славяно-Арийские Веды»

 

Офіційною датою створення «Давньоруської інглістичної церкви» вважається 1992 рік. Тоді на болотах, а саме в Омську, з’являється релігійна громада під проводом Алєксандра Хінєвіча, який згодом сам проголосить себе Вчителем, Волхвом і, по суті, пророком.

 

Хінєвіч – випускник ПТУ, який не має жодної теологічної чи історичної освіти. Втім, це його не зупинило від створення власного культу, який поєднував у собі все: від вигаданих «слов’яно-арійських» богів і космічних рас до дивних тлумачень мовних коренів і змовницьких теорій про євреїв, християн, американців і всіх, хто «спотворив істинне знання».

 

 

Насправді ж ці тексти є новітньою фальсифікацією, створеною в 1990-х роках у межах ідеологічної містифікації, покликаної легалізувати расистські, мізогінні та неоязичницькі наративи під виглядом «споконвічної мудрості». Їх стиль – напівмістичний, напівпараноїдальний, а зміст – ідеологічно вкрай токсичний. У текстах описується боротьба «білої раси» з темними «ж*дами», йдеться про космічних предків слов’ян, які нібито прилетіли на землю на зорельотах, та «священну расову місію» московії.

 

Видання існує лише однією мовою – російською, але на деяких українських маркетплейсах його продають під назвою «Слов’яно-Арійські Веди» з україномовною анотацією. Це створює оманливе враження начебто автентичного джерела, близького до української традиції. Насправді ж ідеологія, викладена в цих текстах, не має нічого спільного з українською культурною спадщиною – це чужорідний, колоніальний конструкт, спрямований на заміну національної самосвідомості вигаданим «арійським» міфом московитського походження.

 

Незважаючи на очевидну абсурдність, ці ідеї знайшли своїх поціновувачів і серед українців. У постсовєтському суспільстві 90-х років, охопленому безробіттям, зневірою, руйнуванням ідеологічних меж і нестачею орієнтирів, неоязичницькі ідеї Хінєвіча почали активно поширюватися. Вони давали відчуття причетності до «величі», легкість для пояснення всіх проблем і ворога, якого можна звинувачувати – будь-кого, крім себе.

 

Цікаво, що сам Хінєвіч ніколи не приховував своєї мети: створити власну релігію, відкинути християнство як «чужу» і «ж*дівську» віру, і «повернути» слов’янам їхню, нібито загублену, расову велич.

 

Назва як містифікація

 

На думку Хінєвіча, слово закон утворено шляхом поєднання прийменника за- та іменника кінь (рос. – конь), себто закон – це те, що за конем, або кінський послід. «Там, де править совість, закони не потрібні», –часто твердить Хінєвіч під час своїх виступів.

 

Назва організації – «Давньоруська інглістична церква православних старовірів-інглінгів» – створює ілюзію давності, глибокої традиційності та навіть нібито зв’язку з православ’ям. Але це є всього лише примітивною маніпуляцією, свідомо сконструйованою для легітимації вигаданої ідеології.

 

Почнемо з того, що в історії жодної «інглістичної церкви» не існувало. Слово «Інглія» являє собою ніщо інше, як новотвір.

 

 

Жодного підтвердження цього терміну в історичних джерелах, археології чи мовознавстві немає.

 

Слово «старовір» у їхньому розумінні також не має нічого спільного з традиційними старообрядцями – релігійною течією, що виникла в XVII столітті як протест проти церковних реформ на московії. Інглінги не зберігають давні обряди християнства – вони повністю заперечують християнство як таке, звинувачуючи його в «духовному геноциді» слов’ян.

 

Інший термін – «православний» – також використовується безпідставно. В інглінгів це не приналежність до православної християнської традиції, а своєрідна етимологічна акробатика: мовляв, «право-славити» означає «славити праведних предків», а не бога. Таким чином, використовуючи знайомі слова в чужому змісті, вони свідомо вводять в оману тих, хто шукає релігію, пов’язану з історією і традицією.

 

 

А загалом усе це є елементами інформаційної війни за уми. Шляхом лінгвістичної містифікації, перекручування понять і запозичення з авторитетних релігій інглінги створюють псевдолегітимність. Їхня назва – це не просто вигадлива словесна конструкція, а інструмент обману, що формує хибне уявлення про «давність», «національність» і «традиційність» культу, якого насправді ніколи не існувало до появи Хінєвіча.

 

На практиці інглінги створюють замкнуте середовище з чіткою ієрархією, контролем над думками, забороною на критику, духовними «посвятами» та «очищеннями». Такі практики дозволяють утримувати прихильників у залежному стані – психоемоційному та соціальному. Віче самої церкви проводиться у форматі зібрання старійшин.

 

Доктрина та ідеологія

 

Давньоруська інглістична церква православних старовірів-інглінгів являє собою радикальний варіант рідновірства. Обрядова частина цього віровчення досить схожа в тим, що практикують інші неоязичницькі культи.

 

Вірування інглінгів включають дев’ять базових основ: співчуття, просвіта, духовність, каяття, терпіння, миролюбність, любов до ближнього, цілеспрямованість і випробування.

 

У центрі «віровчення» – вигадані «Славяно-Арийские Веды», які подаються як одкровення, «споконвічне знання білої раси». Ці тексти не мають жодної історичної автентичності, натомість складаються з:

 

• антинаукових фантазій про космос, генетику і расу;
• апокаліптичних передбачень про «кінець темних народів»;
• шовіністичних тверджень про духовну вищість слов’ян;
• глибоко мізогінних поглядів, де жінка – лише «посудина для родової лінії»;
• агресивного антисемітизму та антиевропеїзму.

 

За доктриною інглінгів, слов’яни є нащадками аріїв, які прибули на Землю із сузір’я Великої Ведмедиці, та оселилися у міфічній країні Даарія, яка колись існувала (насправді ніколи не існувала) на місці Північного Льодовитого океану. Вони нібито принесли людству знання, мову, моральність і державність. Інші ж раси – це нібито результат «змішування» з темними силами чи вторинні форми життя.

 

Ворогами оголошуються: євреї (традиційно, в дусі «Протоколів сіонських мудреців»), християни, західний світ, жінки-феміністки, будь-які меншини, наука і навіть медицина, якщо вона не узгоджується з «духовною анатомією».

 

 

Паралельно пропонується свій світогляд – «ведична культура» слов’ян. Це повністю вигадана система, яка змішує індійську міфологію, німецький расизм, фольклор угро-фінських племін – печенігів, половців і хозар – пращурів московинів, а також окремі елементи скандинавської міфології. Інглінги вірять, що боги Скандинавії, Індії та античного світи пішли від слов’янських богів. При цьому всі відомі історичні джерела відкидаються як «фальсифікації», бо не відповідають інглінзькій картині світу.

 

Під богами інглінги розуміють своїх предків. Творець і Богородиця – це Батько і Мати. Важливим богом є Рід, що об’єднує в собі всіх предків людини, він є і посмертним суддею для людини в іншому світі.

 

Расизм, ксенофобія і мізогінія

 

Інглізм не просто фліртує з ідеями національної винятковості, а відверто просуває расову та етнічну ненависть. Усі, хто не належить до так званої «слов’яно-арійської» раси, проголошуються «недолюдьми», «духовно темними» або «біоматеріалом», створеним внаслідок «збоченого схрещення» слов’ян із «нелюдськими» расами.

 

Цей расизм має чітко виражену структуру.

 

Євреї оголошуються головними ворогами людства, нібито створеними штучно для знищення духовної еліти. Вони фігурують у вигаданих змовах про глобальний контроль, фінансове поневолення і руйнування «арійських народів».

 

Африканці, азіати, араби – в інглінзькому вченні їхня поява приписується «генетичним експериментам» або «занепаду рас». Вони сприймаються не як рівні люди, а як «недосконалі форми».

 

Жінки – хоча показово культивується образ «богині-матері», насправді жінка в цій системі має винятково підлеглу роль. Інглінги сповідують традиційну ієрархію в сім’ї, що очолюється старшими чоловіками, та підкреслюють, що чоловіки більш схильні до «суспільного» життя, в той час як жінки до сімейного життя вдома. Положення жінок в цій соціальній моделі полягає в забезпеченні природного завдання розмноження роду.

 

 

Жінці заборонено самостійно ухвалювати рішення, особливо щодо духовних практик, виховання дітей чи власного тіла.

 

Усе це створює ідеальне середовище для насильства:

 

• насильства психологічного – в постійному приниженні та стигматизації;
• насильства соціального – в ізоляції, примусовому «очищенні крові», забороні стосунків з «неправильними» партнерами;
• насильства фізичного – бо ворогів арійства «можна і треба знищувати».

 

Інглізм не є релігією у загальноприйнятому розумінні. Це ультраправий, расово-орієнтований рух, який прикривається псевдодуховною риторикою. На рівні ідеології він насичений ненавистю до всіх, хто не вписується до вузького кола «обраних». Тому є всі підстави вважати його ідеологією духовного фашизму.

 

Канали вербування і пропаганди

 

«Давньоруська інглістична церква» не потребує золотих куполів і проведення публічних богослужінь. Її головна кафедра – інтернет, головний жрець – кудлатий блогер у косоворотці, що розповідає про «космічних пращурів» і «справжню історію Русі», а вірна армія – коментатори під кожним відео, які погрожують «глобалістам», «ж*домасонам» і «зомбованим християнам».

 

 

Інформаційне поле інглізму складають:

 

1. Відеоблоги з фантастичним контентом: історії про «священну країну Даарію» та «зоряні війни слов’ян», пояснення «тектоніки душ» і «високих вібрацій» московинської мови, «розвінчання» академічної науки. Усе подається як абсолютна істина, часто з посиланням на фальшиві джерела або вигаданих учених.
2. Сайти і форуми, де публікуються «Славяно-Арийские Веды» – багатотомні тексти, які видаються за древні, але написані сучасною мовою з ознаками компіляції й редагування. Вони не мають жодної історичної достовірності, але активно розповсюджуються у PDF-форматі, зокрема серед молоді, яка шукає «альтернативну історію».
3. Закриті чати в Telegram та інших месенджерах, де новачків «просвітлюють», а досвідчених закликають до активних дій – аж до різних форм спротиву «рептилоїдам» в органах державної влади. Тут активно циркулюють фейки, антиваксерство, конспірологія, пропаганда насильства і методички із психологічного тиску на опонентів.
4. Онлайн-курси «посвяти», які обіцяють провести «обряд розхрещення» та «возз’єднатися зі своїм родом». За ці «посвяти» часто вимагають гроші, що насправді є систематичним фінансуванням секти.

 

Як бачимо, попри те, що «давньоруська інглістична церква» пропагує повернення до всього «споконвічного» і вкрай несхвально ставиться до прогресивних технологій, вона не гребує використовувати сучасні засоби телекомунікації. Маніпулятивна риторика підкріплюється емоційною музикою, лубочними картинками, авторитарною подачею, псевдонауковими теоріями. Особливий акцент робиться на залученні людей, які втратили орієнтири: ветеранів, молодих бунтарів, самотніх людей і тих, хто опинилися у складних життєвих обставинах.

 

Таким чином, інглізм існує не лише як ідея. «Давньоруська інглістична церква» живе, росте і набирає сил у цифровому просторі. А цифровий вплив сьогодні – це реальна влада.

 

Показова «боротьба» із сектою на її батьківщині

 

На болотах, де зародився інглізм, з початку 1994 р. спостерігалась активна розбудова осередків церкви в регіонах Уралу, Сибіру, в Краснодарському та Ставропольському краях.

 

Після першої чеченської війни церква отримала «режим» найбільшого сприяння від влади для своєї діяльності в республіках Північного Кавказу та у південних регіонах. Для московинів, які проживали на цих територіях, інглінги стали потужною противагою ісламським релігійним течіям і традиційному православ’ю. Інглінги стали затребувані серед слов’янського населення цих територій, особливо серед молоді.

 

Станом на 2000 рік церква налічувала більше ніж 30 000 віруючих.

 

Однак у 2009 році верховний суд Тюменської області визнав деякі книги (зокрема «Славяно-Арийские Веды») екстремістськими матеріалами. У рішенні суду вказувалося на расову ворожнечу, розпалювання міжнаціональної ненависті, заперечення історичних фактів (зокрема Голокосту) та використання нацистської символіки.

 

Хінєвіч начебто притягувався до кримінальної відповідальності, а його так звана «Давньоруська інглістична церква православних старовірів-інглінгів» була офіційно ліквідована у 2012 році. Однак цей факт виглядає лише як показова «боротьба» із сектою. По-перше, сам Хінєвіч перебуває на волі. По-друге, його культова доктрина не лише не зникла, а продовжує розповсюджуватись онлайн під прикриттям десятків нових об’єднань і псевдорелігійних структур, які пропагують ту саму ідеологію. Це виглядає не як помилка чи недогляд, а як свідома толерантність з боку московинської влади.

 

Адже в умовах тотального контролю «насєлєнія», кримінального переслідування навіть за «вподобайку» чи репост, виживання і трансформація цілої секти, що проповідує відверто антигуманістичні та расистські погляди, можлива лише за мовчазної згоди або прямої підтримки кремля. Сам факт, що ідеологія інглізму продовжує циркулювати, вказує на ймовірний патронаж з боку російських спецслужб.

 

Симптоматично, що активний розвиток цієї церкви відбувався синхронно зі становленням націоналістичної організації «русское национальное единство». В той час, там де з’являвся осередок інглінгів, через деякий час виникав і осередок РНЕ. Якщо проаналізувати процес її становлення на московії, то очевидно, що «Давньоруська інглістична церква» поступово стає «духівником» РНЕ.

 

Інглізм в Україні та інших країнах ЄС

 

ФСБ вигідне існування таких псевдорелігій – передусім, як інструменту ідеологічного контролю, накачування шовіністичної пихи, отруєння свідомості маргіналів і формування фанатичних виконавців «вищої місії» – як всередині самої країни-терористки, так і за її межами. Це зараз не просто маргінальний культ, а ідеологічна зброя, спрямована на поневолення інших народів, передусім українців, які нібито мусять або підкоритися «світлому роду», або зникнути.

 

В Україні «інглістична церква» діє з початку 2000-х років, осередки були створені в Одесі, Харкові, Донецьку, Запоріжжі. Чисельність прибічників на даний час невідома. З початком російської агресії проти України у 2014 році активна діяльність цих осередків була заморожена.

 

На відміну від московії, у нашій країні «Давньоруська інглістична церква православних старовірів-інглінгів» ніколи не була заборонена, а ідеї інгліїзму ніяк не обмежуються і зараз.

 

Разом із тим, окремі ініціативи інглінгів потрапляли в поле зору Служби безпеки України через поширення матеріалів, які містять ознаки антиукраїнської пропаганди та розпалювання ненависті на релігійному, національному, расовому чи етнічному підґрунті. В деяких регіонах зафіксовано спроби зареєструвати інглінзькі громади під виглядом «духовних шкіл» або «культурних центрів». Часто вони діють під прикриттям псевдокозацьких або реконструкторських громадських об’єднань.

 

Інглізм неодноразово привертав увагу правоохоронців і державних органів у різних країнах. І зовсім не тому, що він «альтернативний» або «традиційний», а тому що він небезпечний.

 

Інглінги критикують сучасну західну ліберальну демократію, замість неї вони підтримують ідеал демократії, більш схожий на давньогрецьку. Критикують загальне виборче право, яке веде до руйнації суспільства, оскільки більшість людей не має мудрості для таких рішень. Вони пропонують традиційний слов’янський принцип самодержавства, коли «люди правлять собою», що є істиною волею народу.

 

У Німеччині та країнах Балтії «Давньоруська інглістична церква» також неодноразово потрапляла у поле уваги правоохоронних органів. У Литві, наприклад, інглінгів звинувачували у спробах політичної радикалізації.

 

Інглізм як інструмент гібридної війни

 

Попри зміни у найменуванні і маскування під «слов’янську культуру», правоохоронні структури дедалі чіткіше ідентифікують інглізм як загрозу – не лише релігійну чи культурну, а передусім ідеологічну та безпекову.

 

Доктрина інглізму являє собою суміш політичної ідеології, змовницьких теорій та фантастичних вигадок задля створення відчуття «вибраності», «вищості» і «правоти» у своїх послідовників. Усе це разом складає класичні риси деструктивного культу.

 

Це середовище з повним контролем думок і поведінки. Людину тут навчають сумніватися в усьому, окрім одного – правильності вчення. Сумнів у «ведах» – це ознака одержимості. Батьків, які не згодні, називають ворогами роду. Дітей зомбують у так званих «родових школах».

 

Депопуляцію населення інглінги пояснюють кризою психофізичного спадку, який передається від батьків до дітей, а також середовищем, у якому діти виховуються. «Давньоруська інглістична церква» відкидає ідеї демократії, рівності, прав людини та будь-які інші західні цінності, вбачаючи в них загрозу «родовій чистоті» та традиційному устрою, який культ прагне нав’язати своїм послідовникам.

 

 

У цьому середовищі жінка не вважається людиною. Вона – «джерело родового вогню», «посудина для потомства», «берегиня роду», тобто мовчазна тінь, яка мусить народжувати, мовчати і вклонятися чоловікові. Такий підхід не просто романтизує патріархат, а системно принижує людей і сприяє легалізації насильства.

 

І я пишу це не лише як дослідниця деструктивних культів, не лише як юристка чи журналістка. Я пишу це як людина, яка відмовляється мовчки спостерігати, як чергова вигадана «традиція» дегуманізує, принижує і знищує нас.

 

Але ж проблема не лише у мізогінії. Де інглізм – там завжди ксенофобія, антиінтелектуалізм і радикалізація, бо ця московинська містифікація нав’язує ворожнечу і страх замість критичного мислення. Ідеологія, плекана в тенетах імперської пропаганди, є чужою та антиукраїнською, вона нищить нашу свободу та підриває національну єдність.

 

Ми маємо вчитися розпізнавати цю загрозу та діяти. Просвітництвом. Законом. Публічністю. Силою солідарності.