Стратегічне планування діяльності у сфері поводження з відходами є можливим лише за умови наявності параметрів для детального аналізу морфологічного складу твердих побутових відходів. На підставі аналізу може бути визначено перспективи сортування, належного подальшого використання кожного з виду відходів згідно з їх фізичними, хімічними, біологічними, енергетичними та іншими індивідуальними параметрами.

 

---

 

На сьогодні доводиться констатувати відсутність єдиного методологічного системного підходу до обліку відходів та аналізу їх морфологічного складу. Це унеможливлює будь-які розумні та виважені дії щодо реформування галузі сортування, переробки та утилізації відходів на загальнодержавному рівні.

 

Показники маси та обсягу в обрахуванні кількості твердих побутових відходів

 

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення питань збирання, транспортування, утилізації та знешкодження побутових відходів належить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Відповідно до ст. 20 Закону України «Про відходи» складання і ведення реєстру суб’єктів утворення, оброблення та утилізації відходів і реєстру місць видалення відходів належить до повноважень місцевих державних адміністрацій.

 

Для формування наведених нижче показників було використано офіційні відповіді на інформаційні запити виконавчих органів місцевого самоврядування низки міст – обласних центрів України, в тому числі: виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 28.07.2016 № 7687/02.02.01-21/14/16, департаменту житлового господарства виконавчого комітету Харківської міської ради від 27.07.2016 № с-1-10/1529/0/180-16.08-39-6873/0/129-16, виконавчого комітету Херсонської міської ради від 14.07.2016 № 8-7576-18/23, виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 07.07.2016 № 1928/03-17, департаменту житлово-комунальної інфраструктури Київської міської державної адміністрації від 22.06.2016 № 058/4/2-6168, виконавчого комітету Луцької міської ради від 02.07.2016 № 1.1-814236, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 30.06.2016 № 3105/01-20/14, управління житлово-комунального господарства Хмельницької міської ради від 24.06.2016 № с-14573-16, головного управління житлово-комунального господарства Кіровоградської міської ради від 01.07.2016 № 4535/23-05-26 (а також інші офіційні джерела) щодо обсягу твердих побутових відходів за 2015 рік по кожному зі згаданих міст.

 

За результатами проведеного аналізу статистичної та іншої інформації було встановлено, що на місцевому рівні фактично відсутній єдиний зважений системний централізований підхід: на самому етапі обрахування обсягу відходів та їх складу існують суттєві розбіжності в підходах суб’єктів подання звітності, і це, своєю чергою, перешкоджає виробленню будь-яких якісно нових пропозицій і рекомендацій щодо реформування галузі та вдосконалення правовідносин у зазначеній сфері.

 

Як показали результати проведеного дослідження, в окремих містах облік відходів ведеться за їх обсягом, в інших – за вагою (масою), в деяких не ведеться взагалі.

 

Як перший приклад, варто навести підхід Чернігівської міської ради до обрахування загальних річних обсягів утворення відходів по м. Чернігову, що розміщуються на полігоні твердих побутових відходів (р-н Масани), м³/т (Таблиця 1):

 

Таблиця 1. Річні обсяги утворення відходів по м. Чернігову

 

Схемою санітарного очищення м. Чернігова передбачено вирішення питань поводження із твердими побутовими відходами у місті Чернігові із застосуванням сортування, переробки та повторного використання відходів. Серед основних напрямів стратегічного розвитку сфери поводження з відходами в м. Чернігові заплановано будівництво міського сміттєпереробного комплексу.

 

Відповідно до Програми поліпшення екологічного стану міста Чернігова на 2016 – 2017 роки (затверджена рішенням Чернігівської міської ради від 31.03.2016 р. № 6/VII-20) у місті Чернігові передбачено забезпечення утилізації небезпечних відходів, які утворюються в житловому секторі міста (люмінісцентні лампи, термометри тощо).

 

Щодо інших прикладів, то у м. Миколаєві облік твердих побутових відходів наведено у метрах кубічних: так, за 2015 рік було загалом накопичено та переміщено на звалища (полігони) 905799 м³ відходів. Населення Миколаєва становить 487 тис. громадян, тобто, за арифметичними підрахунками за рік на одного мешканця Миколаєва в середньому припадає 1,86 м³ відходів.

 

У м. Харкові на два полігони в 2015 році загалом було доправлено 3121000 м³ відходів, при цьому, зважаючи на кількість населення міста Харкова (1,43 млн. мешканців) обсяг вироблених відходів на 1 особу за рік становить 2,18 м³.

 

У м. Херсоні облік відходів ведеться за масою: в 2015 році на полігон було доставлено 60488000 тон. відходів, виходячи з кількості населення (296 тис. осіб) – на одного мешканця міста припадає майже 205 кг відходів на рік.

 

У м. Ужгороді річний облік відходів ведеться як за обсягами, так і за масою і становить в середньому 250000 м³ (29377000 кг), а відтак, виходячи з кількості мешканців міста (115 тис. осіб) на одного мешканця за рік припадає 2,17 м³ (255 кг) відходів.

 

У м. Києві на рік виробляється понад 1,2 млн. тон відходів (6 млн. м³). Річні обсяги побутових відходів, які утворюються на території житлового фонду комунальної власності та приватного сектору м. Києва, складають 3,9 млн. м³, або 780 тис. тон; на території підприємств, організацій та установ – близько 2 млн. м³, або 400 тис. тон. Тобто, виходячи з кількості населення м. Києва (майже 3 млн. осіб) – на одного мешканця припадає до 400 кг (2 м³) відходів.

 

У м. Луцьку на одного мешканця припадає 2,4 м³ відходів щорічно.

 

Аналогічна ситуація щодо обсягу відходів і на 1 мешканця інших обласних пунктів (в ваговому вимірі – то 1 мешканець обласних центрів «виробляє» понад 2 м³ відходів вагою понад 250 кілограмів на рік.

 

При цьому слід звернути увагу на достатньо істотні розбіжності між обсягом «виробленого» сміття на одну особу – від 200 до 400 кілограмів на рік.

 

Особливості морфологічного складу побутових відходів

 

До категорії побутових відходів, як це визначено у ст. 1 Закону України «Про відходи», належать відходи, що утворюються у процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов’язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення.

 

Щодо ситуації з морфологічним (якісним) складом відходів, то вона взагалі складна та заплутана.

 

Так, наприклад, орієнтовний морфологічний склад твердих побутових відходів, що розміщуються на полігоні твердих побутових відходів (р-н Масани) відповідно до схеми санітарного очищення міста Чернігова, затвердженої рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 15.04.2016 р. № 125 наведено на рис. 1:

 

 

Рис. 1. Морфологічний склад відходів на прикладі м. Чернігова

 

 

У м. Вінниці облік побутових відходів за видами людської діяльності, в результаті якої вони утворюються, не ведеться.

 

Орієнтовний морфологічний склад побутових відходів у м. Вінниця наведено на рис. 2:

 

Рис. 2. Морфологічний склад відходів на прикладі м. Вінниці.

 

Приблизний морфологічний склад твердих побутових відходів у м. Одесі наведено на рис. 3:

 

 

Рис. 3. Приблизний морфологічний склад твердих побутових відходів у м. Одесі.

 

Деталізація твердих побутових відходів за періодами, районами, складом і видами людської діяльності у м. Одесі не проводиться.

 

За даними досліджень морфологічного складу тверді побутові відходи, що утворюються у м. Харкові, в середньому вміщують (у відсотках до маси) – у житловій забудові:

 

 

Рис. 4. Морфологічний склад побутових відходів на прикладі м. Харкова.

 

Також можна навести морфологічний склад полігону відходів м. Тернополя (1 т або 4 м³), що показано на рис. 5:

 

Рис. 5. Морфологічний склад полігону відходів м. Тернополя.

За цими показниками суттєво відрізняється морфологічний склад відходів у м. Ужгороді: тут найбільшу частину – 40% становлять не харчові відходи (як у більшості інших областей), а змет з вулиць, каміння і будівельне сміття. Щодо останнього, то саме будівельні відходи використовують на полігоні для пересипання шарів сміття з метою запобігання займанню. На кожні 2-3 м ущільнених (спресованих) побутових відходів робиться насип землі або будівельних відходів на 0,5 м – в такому разі у випадку займання вогонь пошириться тільки на верхній шар, і не піде вглиб.

 

У багатьох інших містах, де не проводиться роздільний відбір відходів, надати навіть приблизну деталізацію їх за морфологічним складом немає можливості.

 

Що стосується харчових відходів, то їх склад у загальному обсязі (масі) є таким:

 

• м. Миколаїв – 55,54%,
• м. Харків  – 59,32%,
• м. Ужгород – 10%,
• м. Луцьк – 25%,
• м. Хмельницький –40%,
• м. Кіровоград (Кропивницький) – 64,4%,
• м. Одеса – 25%,
• м. Чернігів – 36%,
• м. Тернопіль – 35%.

 

Приблизно такі саме розбіжності істотного характеру виявлено за іншими містами, де обсяг харчових відходів коливається від 10% до майже 60%.

 

При цьому не варто вважати, що в одних містах України структура харчування (споживання харчових продуктів) мешканців у рази відрізняється від структури споживання в інших містах, аби пояснити такі розбіжності різницею в традиціях споживання їжі та продукування харчових залишків. Очевидно, що зазначені розбіжності виникають у результаті некоректного зміщення та довільного «змішування» механізмів і принципів обрахунків, коли на різних етапах обліку застосовуються несумісні поєднання маси та обсягу як критеріїв звітності.

 

Аналогічна ситуація і за будівельними відходами: у м. Хмельницькому обсяг будівельних відходів становить 8%, а от у м. Ужгород разом з камінням, зметами з вулиць ця категорія чомусь сягає аж 40%, у м. Кропивницькому – 6,2 %, у м. Тернополі – 6,5% тощо.

 

За іншими складовими відходів: наприклад, у м. Чернігові заявлений обсяг скла у відходах становить 16%, на той же час як в інших містах він не перевищує 5-6%.

 

У Херсоні, Івано-Франківську, Черкасах і Києві (та у більш ніж половині обласних центрів) облік морфологічного складу відходів взагалі не ведеться. Наприклад, у м. Полтаві загальний річний обсяг побутових відходів за 2015 р. склав 604 721 м³, з них відходи підприємств, установ і організацій усіх форм власності складають 186 621,02 м³, населення (відомче житло, ЖБК, ЖЕО № 2, приватний житловий сектор) складають 418 100 м³ (лист управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради від 24.06.2016 р. за вих. № 010501/09/35-зі).

 

Роздільний відбір відходів у місті не ведеться, тому надати деталізацію їх за морфологічним складом немає можливості. Захоронення побутових відходів, їх остаточне розміщення здійснюються на Полтавському міському звалищі, що розташоване у с. Макухівка Полтавського району Полтавської області.

 

 

Проблема накопичення відходів та їх класифікації

 

Будь-яке сміттєзвалище (крім того, що інфільтрат просочується у ґрунти і забруднює водні джерела, а від гниття псується атмосферне повітря), також є джерелом утворення газу метану, котрий виходить на поверхню та стає причиною займання й виникнення пожеж.

 

Сортування відходів, їх перероблення та практика використання як альтернативного джерела електричної або теплової енергії застосовуються лише у деяких містах, тоді як у решті населених пунктів це питання перебуває лише на стадії обговорення. Зокрема у м. Вінниці з 2015 року стартував проект з мінімізації та роздільного збирання відходів, який реалізує комунальне унітарне підприємство «ЕКОВІН». Проект орієнтовано на зниження забруднення навколишнього середовища та мінімізацію кількості відходів, економію природних ресурсів, зменшення навантаження на діючий полігон побутових відходів і більш ефективну експлуатацію сміттєсортувальної станції. Відходи у м. Вінниці розділяють на дві фракції: «суху» та «вологу», для яких установлено окремі контейнери. До «сухої» належать ПЕТ-пляшка, папір, скло й метал, до «вологої» – харчові відходи, забруднена упаковка, відходи зеленгоспу тощо. Протягом останніх десяти років КУП «ЕКОВІН» опікується й полігоном.

 

Міський полігон побутових відходів, розташований на території Стадницької сільської ради за межами населеного пункту, експлуатується з 1982 року. Тепер мало хто згадує, але на початку 2000-х років ситуація на полігоні загрожувала обернутися екологічною катастрофою, як це сталося на території деяких інших населених пунктів, які розташовано поблизу сміттєвих полігонів. Але у Вінниці тоді розпочалися перші спроби розробити власні проекти, на допомогу прийшли німецькі колеги, та завдяки рішучості вдалося досягти суттєвих позитивних зрушень.

 

Отже, площа полігону становить 16,0128 га, загальний обсяг накопичених відходів за весь період експлуатації – 16,2 млн. м3. Відходи складуються лише у межах діючого полігону на визначених робочих картах. Також для зменшення навантаження на полігон побутових відходів установлено модульну сміттєсортувальну станцію. Ресурсоцінні відходи, що було відсортовано, реалізовуються для подальшої переробки. За приблизними підрахунками, завдяки запровадженню сортування відходів, вдалося досягти розвантаження полігону на 10% (передусім за рахунок вилучення пластикової тари та деяких інших ресурсоцінних відходів). У планах – збільшити цей показник до 30%, що є середнім показником у Європі.

 

Враховуючи те, що на полігоні накопичено величезну кількість відходів, це місце використовується для видобутку метану, що є основною складовою природного газу. На сміттєзвалищах метан утворюється внаслідок гниття органічних залишків без доступу повітря, коли відходи розкладаються природним шляхом під шарами ґрунту.

 

З метану на Стадницькому полігоні потім виробляють електричну енергію. А біогазу, за оцінками фахів, тут вистачить, щонайменше, на 15 наступних років. На території сміттєзвалища встановлено більше 10 пересувних свердловин, кожна з яких може які сягати вглибину до 20 метрів. Це, передусім, сприяє здійсненню дегазації полігону та зменшує ризики утворення вибухонебезпечних сумішей і виникнення пожеж.

 

Далі метан подається на розміщену тут блочно-модульну теплоелектростанцію, де використовується на спеціальній установці для генерації як електричної енергії, так і теплової енергії. Добова потужність (а завод працює цілодобово) становить приблизно 24 МВт електроенергії та 43,2 МВт теплоенергії, а такої кількості достатньо, щоб задовольнити потреби цілого мікрорайону міста. Як твердять у Вінницяобленерго, така кількість виробленої електроенергії дозволяє покрити її брак у «пікові» періоди та забезпечити, відповідно, потреби споживачів.

 

На жаль, у багатьох інших областях такі проекти наразі не запроваджено. Крім «офіційних» полігонів, в Україні нараховується більше 30 тисяч нелегальних – стихійних сміттєзвалищ.

 

Всі місця видалення відходів – полігони, комплекси, котловани, споруди, ділянки надр тощо (ті, що функціонують, закриті, законсервовані) підлягають включенню до реєстру місць видалення відходів. Реєстр  місць  видалення  відходів, як визначено п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 р. № 1216 «Про затвердження Порядку ведення реєстру місць видалення відходів», – це система даних, одержаних у результаті обліку та  опису всіх об’єктів і спеціально відведених місць, де здійснюються операції з видалення відходів.

 

Законом України «Про відходи» визначено, що державний класифікатор відходів – це систематизований перелік кодів та назв відходів, призначений для використання в державній статистиці з метою надання різнобічної та обґрунтованої інформації про утворення, накопичення, оброблення (перероблення), знешкодження та видалення відходів. В абз. 2 ст. 33 зазначеного Закону також передбачено, що на кожне місце чи об’єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об’єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об’єктів.

 

Однак практика показує, що в окремих областях України існує чимало проблем із паспортизацією місць видалення відходів – передусім, вони пов’язані з тим, що наявні місця утилізації твердих побутових відходів (полігони) вичерпали свої технологічні можливості, терміни їх експлуатації добігають завершення, що потребує вирішення питання про визначення нових місць розташування таких об’єктів або, в разі неможливості – продовження терміну експлуатації існуючих. Наприклад, у Черкаській області термін експлуатації полігону добігає кінця, і, так само, як і сміттєзвалище у Барвінку Закарпатської області, вже влітку поточного 2017 р. воно заповнилося настільки, що вивозити відходи буде просто нікуди. Ще сім років тому (2009 р. екологи вкотре перевіряли стан безпеки та висновували про необхідність припинення його експлуатації) цей полігон мав бути закритий, але він досі експлуатується – на останній межі тих технологічних можливостей, які залишилися. Питання, пов’язані з розміщенням нового полігону для захоронення побутових відходів у м. Черкаси, а в ідеалі – будівництвом сміттєпереробного заводу особливо активно обговорювалися лише невдовзі після трагедії у Грибовичах, але протягом півроку ця активність пішла на спад.

 

Проаналізовані вище розбіжності у підходах органів місцевого самоврядування до формування звітності та обліку кількості твердих побутових відходів обумовлюють наявність низки негативних чинників, які перешкоджають ефективному вирішенню питань поводження з відходами, в тому числі залученню інвесторів. Серед таких чинників – корупційні правопорушення та нецільове використання коштів місцевих бюджетів, витрата яких здійснюється на утилізацію відходів.

 

Однак для реалізації кожного з варіантів розв’язання проблеми обов’язковою запорукою успіху є запровадження повсюдного сортування, тобто роздільного збирання окремих категорій відходів ще на тому етапі, коли сміття збирається вдома, а потім виноситься до контейнерів, – це  питання набуло актуальності в Україні ще понад 10 років тому. На жаль, зараз цим переймаються лише приватні підприємства, що купують у населення деякі види відходів для подальшого перероблення, тоді як міські служби комунального господарства навіть не всюди забезпечують встановлення контейнерів для найбільш поширених відходів (скло, папір, пластик).

 

Заслуговує на особливу увагу досвід організації роботи у Вінницькій області (Стадниця), який варто використовувати й в інших великих містах не тільки на Вінниччині, але і в інших областях України, адже облаштування установок для дегазації сміттєзвалищ дозволить постійно видобувати метан і використовувати його у паливно-енергетичному комплексі.

 

Крім того, вбачається необхідним запровадити єдину комплексну централізовану звітну систему обліку твердих побутових відходів, цілісного детального аналізу їх морфологічного складу, запровадження єдиних стандартів обліку. Така уніфікована система має ґрунтуватися на обов’язковості врахуванням маси, обсягу та параметрів морфологічного складу, що, відповідно, є можливим за умови налагодження роботи із сортування відходів. Однак у майбутньому дотримання цих вимог сприятиме значній оптимізації процесу подання звітності (а відтак, і усунення наявних диспропорцій у показниках) та контролю за дотриманням установлених стандартів і правил поводження з відходами.