Основою агітаційно-пропагандистських текстів літературної прози та поезії Бориса Стомахіна є експансія ідеології терористичних організацій, яку він підтримує, поширює та називає прикладом до наслідування.

 

---

 

Вражає те, що книги, які містять публічні заклики до вчинення терористичних актів, було надруковано одним зі столичних видавництв – ТОВ «ДІА». Видавництво знаходиться на вул. Васильківській, 45 і має свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до державного реєстру видавців – серія ДК 1149 від 12.12.2002 р.

 

 

За змістом і по суті ці книги являють собою агітаційно-пропагандистські матеріали для поширення ідеології «Ісламської держави» – ІДІЛ (діяльність ІДІЛ заборонена в Україні згідно з чинним законодавством), німецької ліворадикальної терористичної організації RAF, «Бойової організації партії соціалістів-революціонерів» – БОПСР, японського терористичного неорелігійного культу «Аум Сенрикьо», норвезького терориста Андерса Брейвіка та чеченського терориста Шаміля Басаєва.

 

За що насправді був судимий «бранець Кремля» Борис Стомахін

 

Довідково: Стомахін Борис Володимирович народився 24 серпня 1974 р. в Москві. Громадянин Російської Федерації, має вищу освіту, не працює.

 

Раніше був неодноразово судимий за злочини, пов’язані з публічними закликами до здійснення терористичної діяльності, публічним виправданням і пропагандою тероризму, розпаленням ненависті і ворожнечі, приниженням людської гідності; публічними закликами до здійснення екстремістської діяльності:

 

• 20 грудня 2006 р. Бутирським районним судом м. Москви за ч. 2 ст. 280 КК РФ, ч. 1 ст. 282 КК РФ – до 5 років позбавлення волі з відбуванням покарання у виправно-трудовій установі загального режиму та позбавленням права займатися журналістською діяльністю строком на 3 роки;
• 22 квітня 2014 р. Бутирським районним судом м. Москви за ч. 1 ст. 205.2 КК РФ, ч. 1 ст. 280 КК РФ, ч. 1 ст. 282 КК РФ, ч. 1 ст. 30, ч. 2 ст. 205.2 КК РФ – до 6 років 6 місяців позбавлення волі з відбуванням покарання у виправно-трудовій установі загального режиму та позбавленням права займатися журналістською діяльністю строком на 5 років;
• 20 квітня 2015 р. Московським окружним воєнним судом за ч. 1 ст. 205.2 КК РФ – до 3 років позбавлення волі; шляхом часткового приєднання призначених основних покарань за даним вироком та вироком Бутирського районного суду м. Москви від 22 квітня 2014 р. і приєднання додаткового покарання за першим вироком у вигляді позбавлення волі визначено загальний строк позбавлення волі – 7 років з позбавленням права займатися журналістською діяльністю на строк 5 років.

 

 

По завершенню терміну покарання 19.09.2019 р. Стомахін звільнився з місць позбавлення волі. На початку грудня 2019 р. «політв’язень» прибув до України та зараз проживає у Києві. Тут він має намір отримати політичний притулок, а в перспективі розраховує на українське громадянство.

 

Книги Бориса Стомахіна

 

У нашій країні його книги вільно продаються на книжковому ринку на Почайній, а також в Інтернет-магазинах.

 

 

В анотації зазначено, що книга підготовлена Київським відділенням Міжнародного комітету захисту Бориса Стомахіна. Як вам таке?..

 

Видання являє собою збірку творів літературної прози та поезії, автором яких зазначений Борис Стомахін. Перша частина збірки має назву «Насилие как метод» і містить публікації статей з політичної тематики, присвячених подіям в Україні та Російській Федерації, а також спогади автора про відбування ним призначених судом покарань у місцях позбавлення волі. Друга частина збірки має назву «Избранные стихи» та складається з віршованих творів.

 

 

Видання являє собою твір літературної прози в жанрі політичної есеїстики. У ньому репрезентовано суб’єктивні розмірковування та висновки Стомахіна стосовно розуміння сутності свободи і прав людини.

 

 

Видання являє собою твір літературної прози в жанрі політичної есеїстики. У ньому репрезентовано суб’єктивні розмірковування та висновки Стомахіна стосовно подій в Україні та Російській Федерації від початку 2000-х років і до сьогодні.

 

На звороті титульного аркуша видання зазначено, його було підготовлено Київським відділенням Міжнародного комітету із захисту Бориса Стомахіна у межах Всесвітнього стомахінського дня-2017. Виявляється, є такий день, якщо раптом хто не в курсі. Стомахінський день, та ще й міжнародний…

 

До видання наведено вступне слово Дмитра Корчинського, де містяться тези про презирство до державної влади та схвалення вбивств співробітників поліції: «…легко ненавидеть ментов (здесь не долго сидят даже те, кто их отстреливает)…» (с. 3). Та далі Корчинським висловлено ідею про захоплення влади на території Російської Федерації задля призначення Стомахіна губернатором Московської області: «Я глубоко верю в то, что уже скоро «оковы тяжкие падут, темницы рухнут» и именно Стомахин будет назначен Украиной на должность губернатора Московии» (с. 3).

 

 

Видання являє собою твір літературної прози в жанрі політико-філософської есеїстики. У ньому репрезентовано суб’єктивні розмірковування автора переважно на тему релігії, культури й політики.

 

 

Видання являє собою збірку творів літературної прози російською та латиською мовами, до якої включено його інтерв’ю та  статті, опубліковані раніше у різні роки. Також до складу збірки включено низку творів інших авторів.

 

Публічні заклики до вчинення терористичного акту

 

В усіх творах Стомахіна ідея вчинення терористичних актів постає як одна з ключових. Автор дотримується вкрай радикальних поглядів, які поєднані з правовим нігілізмом і запереченням таких складових конституційного ладу, як державний суверенітет і система органів державної влади.

 

Пропагуючи свої радикальні погляди, Стомахін за посередництвом опублікованих ним творів адресує читацькій аудиторії публічні заклики до об’єднання навколо нього широкого кола осіб для спільної участі у вчиненні конкретних терористичних актів під його керівництвом, а саме: вибухів, погромів, підпалів, насильницького виселення людей і масових убивств співробітників судових і правоохоронних органів. При цьому тези Стомахіна містять опис конкретних способів реалізації таких радикальних дій у вигляді збройного повстання, фізичного знищення представників діючої влади, суддів, працівників правоохоронних та інших державних органів, а також афроамериканців і осіб російської національності.

 

У виданні «Азбука свободы» Стомахін розмірковує про державу, її роль і призначення, безпідставно пов’язуючи існування конституційного ладу та державної влади з порушенням прав людини. На його думку, сам факт існування державного апарату є причиною «репресій» з боку правоохоронних і судових органів і неналежного ставлення до «політичних» ув’язнених у місцях позбавлення волі.

 

На цьому підґрунті він формулює висновки про те, що «Так и должно быть, и единственное условие для этого — убрать государство с его априорными преимуществами, ГЛАВНОГО врага свободы, и уравнять условия игры для всех остальных. Овцы, между прочим, прекрасно могут обходиться без пастуха, особенно если пастух этот — волк. Или — тот волкодав, который сам жрет пасомых им овец ничуть не хуже волка» («Азбука свободы», с. 54).

 

Організація збройного повстання проти діючої влади

 

Стомахін наголошує на озброєнні громадян проти держави: «Таким образом вся липовая европейская «правозащита» и ее «суд» вроде дешёвки ЕСПЧ — с грохотом рушится, и на первый план выходит чисто американская модель: вооруженный народ, именно угрозой оружия не дающий государству слишком уж наглеть. «Всё решают только пули» (с. 80).

 

У виданні «Насилие как метод» містяться прямі заклики до фізичного знищення шляхом вбивства (умисного заподіяння біологічної смерті) всіх співробітників правоохоронних органів, яких Стомахін усіляко демонізує, наділяючи виключно негативними якостями та називає «служителями Системи»: «Надо брать в руки оружие и физически уничтожать сотрудников правоохранительных органов; …надо убивать любых «силовиков» …Моральный террор – тоже вещь хорошая для начала» (с. 34).

 

Дані заклики до вбивства представників силових структур Стомахін повторює неодноразово з метою нав’язування невизначеному колу осіб, які готові їх сприймати й виконувати: «Их – всех, из любых «силовых структур» – надо мочить, именно и только мочить! Просто для того, чтобы рухнула Система, которая на них и держится» («Насилие как метод», с. 35).

 

 

Вбивства заради вбивства

 

Під терміном «система» Стомахін має на увазі загалом державний апарат і урядові структури як складову конституційного ладу. Із «системою» автор закликає боротися шляхом вчинення терористичних актів із заподіянням якомога більшої кількості людських жертв з метою залякування населення. Заклики Стомахіна мають характер публічного підбурювання до вчинення конкретних тяжких і особливо тяжких злочинів по відношенню до представників органів правосуддя, прокуратури, поліції та державних правоохоронних органів спеціального призначення у сфері забезпечення державної безпеки:

 

«Так что – грубо говоря – увидел человека в форме – убей его! … сегодня убил мента – завтра убей чекиста, а послезавтра – прокурора! Тремя ублюдками станет меньше, Свобода станет чуть-чуть ближе. А если боишься до наступления свободы попасть за это в тюрьму, – убивай следаков, «судей» и тюремщиков … Всё очень просто. Не то что «убийство ради убийства», бессмысленная, мол, жестокость, как нас тут же примутся обвинять. Нет, убийства с целью чисто рациональной: 1 убитый мент или чекист ослабляют Систему, а 5 ушедших со службы (чтобы их тоже не убили) ментов или чекистов – ослабляют Систему в 5 раз больше!» (с. 36).

 

Від закликів до насильницького заподіяння біологічної смерті громадянам за ознакою їх професійної належності й місця роботи (служба в органах охорони правопорядку і судових органах) Стомахін переходить до конкретизації критеріїв, за якими, на його думку, повинно прийматися рішення щодо вбивства конкретних осіб:

 

«За что именно убивать? По какому принципу? Как отделить «чистых» от «нечистых»? … просто сотрудников госаппарата и любых «силовых структур» просто по самому факту принадлежности к ним. А если шире? Был когда-то, в 1968 г., у бунтующих французских студентов – хоть они и были отпетыми леваками – такой замечательный лозунг: «Запрещается запрещать!». Вот, наверное, по нему и стоит ориентироваться. Убивать всех тех, кто нам запрещает что-либо, составляющее наши законные и неотъемлемые права. Ну, и всех, кто эти запреты поддерживает, – скажем, мента, арестовывающего за нарушение какого-либо из запретов, или «судью», дающего за это нарушение срок. Грубо говоря, мы – за то, чтобы всё тотально разрешить» (с. 43).

 

 

Агітація до створення незаконного збройного угрупування

 

Стомахін послідовно і в емоційній формі відстоює тезу про виправдання масових убивств співробітників правоохоронних органів:

 

«Но – независимо от нашего отношения к запретам исламистов – любителей всех этих чекистско-православных запретов, а особенно же их защиту и охрану в форме и погонах – надо убивать. Убивать для того, чтобы наконец отменить все их запреты. Чтобы ВСЁ СЕБЕ РАЗРЕШИТЬ!» (с. 43).

 

Таким чином, Стомахін пропагує ідею створення такого суспільства, в якому буде дозволено абсолютно все, і навіть насильство та жорстокі розправи будуть діставати схвалення і вважатимуться прийнятними.

 

І знову міфічна Система…

 

У виданні «Насилие как метод» на с. 87 розміщено віршований твір із назвою «Как победить Систему», в якому Стомахін знову застосовує узагальнений термін «система» для позначення системи державних органів як складової конституційного ладу та закликає до вбивства не лише співробітників судових і правоохоронних органів, але і членів їхніх сімей.

 

«Системі», за твердженням Стомахіна, повинні протистояти «антистемщики», під якими мається на увазі терористична організація, що складається з радикально налаштованих осіб, які підтримують Стомахіна і поділяють його погляди. Зазначена терористична організація – «антисистемщики», як зазначає Стомахін буде безпосередньо вбивати громадян, обираючи жертв за критеріями, описаними вище:

 

 

Героїзація терористичних проявів і терористичної діяльності дістає свого подальшого розвитку у виданні «Борис Стомахин об Украине», у главі «Пути революции ведут на запад! (Открытое письмо Дмитрию Корчинскому)». Створення позитивного образу особи, що скоює особливо тяжкі злочини та належить до складу терористичних угруповань виражено у твердженні: «…Или звучащее сегодня как голос правоверным от бога: «Быть террористом в наши дни делает честь каждому человеку доброй воли…» (с. 58).

 

Як Борис Стомахін планував підрив газопроводу в Балтійському морі

 

У виданні «Борис Стомахин об Украине», у главі «Труба» йдеться про планування, підготовку та організацію скоєння терористичного акту шляхом підриву газопровідних комунікацій в акваторії Балтійського моря. Стомахін докладно описує способи знищення газопровідних систем, за допомогою яких здійснюється постачання природного газу для споживачів у Федеративній Республіці Німеччині. На його думку, оскільки даний товар (природний газ) постачається з території Російської Федерації, газопровід підлягає виведенню з ладу шляхом здійснення вибуху.

 

Для цього Стомахін пропонує залучити групу в кількості 20-30 осіб, які мають досвід підводного плавання, в тому числі працювали водолазами. Далі він описує, які засоби і знаряддя будуть використовуватися для скоєння даного злочину, вказує необхідну кількість вибухової речовини, спосіб її закладання та дії виконавців терористичного акту:

 

«С газопроводом по дну Балтики это устроить проще простого, и вряд ли Москва решилась бы на такой риск, имей она кроме хватательно-шовинистического инстинкта хоть каплю мозгов. Надо только, чтобы среди поляков, литовцев, латышей и эстонцев, состоящих в каких-нибудь «экстремистских» патриотических организациях и понимающих несовместимость свободы своих стран с сохранением кровавой людоедской империи на Востоке, нашлись любители подводного плавания. Кроме моторной лодки, акваланга и пары килограммов взрывчатки, каждому такому водолазу-любителю больше ничего и не понадобится. А уж в назначенный день выйти в море десяти-двадцати таким любителям, нырнуть и прикрепить каждому свой заряд на русско-немецкую Трубу – исключительно дело техники…» (с. 73).

 

Планування вибухів на АЕС

 

Погляди Стомахіна, які свідчать про підтримання ним ідеології терористичних організацій і пропаганду тероризму шляхом схвалення містяться у виданні «Насилие как метод» на с. 39 – 40:

 

«…в отношении их возможно всё. Ничто не будет здесь чересчур. Ни взрыв в метро, ни газовая атака там же (a la “Аум Сенрикё” в 1995 г.), ни отравление водозаборов; всё это – исходя из возможностей инфраструктуры больших городов … тут главное именно масштаб! Чтобы надолго хватило расхлёбывать и вспоминать, как до сих пор не могут забыть Чернобыль…».

 

Далі Стомахін конкретизує свої наміри, які свідчать про агітацію до скоєння терористичного акту шляхом організації вибуху на стратегічному об’єкті – атомній електростанції. Автор викладає свій план виконання даного злочину, метою якого є спричинення масштабної техногенної катастрофи задля досягнення скасування всіх заборон:

 

«Надо только изучить систему охраны – и найти таких нетипичных людей, которые, с одной стороны, любят свободу – а с другой, служили в каком-нибудь спецназе и имеют достаточный уровень подготовки, чтобы нейтрализовать охрану АЭС… А тут предлагается – ни много, ни мало – взрыв АЭС ради диаметрально противоположных целей: отмены не только всех запретов, но и самого государства, очень любящего всё всем запрещать!» (с. 40).

 

Про Бойову організацію партії соціалістів-революціонерів – БОПСР

 

У виданні «Насилие как метод», у главі «О насилии как методе политической борьбы» Стомахін пропагує терористичну ідеологію німецької ліворадикальної терористичної організації RAF і «Бойової організації партії соціалістів-революціонерів» (БОПСР), екстраполюючи її методи вбивства людей і скоєння терористичних актів на умови сучасного світу: «…Нужны методы даже не Майдана – это ведь тоже поначалу была уличная акция с требованиями к властям, – а методы RAF или Б.О.П.С.Р. … и всё живое, готовое тирана и его подручных-палачей убивать, стрелять, взрывать, пусть даже ценой собственной жизни, как народовольцы или эсеры из Б.О. П.С.Р.» (с. 17).

 

У виданні «Насилие как метод» на с. 26 Стомахін неодноразово згадує БОПСР та інші терористичні організації, висловлюючи свою підтримку їхніх методів: «Или повстанческая армия и народная (тотальная) война, т.е. убийство, грубо говоря, ЛЮБОГО и КАЖДОГО полицейского, попавшего в поле зрения. Или же – боевые террористические группы (a la “Народная воля” или Б.О.П.С.Р) и “центральный террор”».

 

Звернення Стомахіна до читацької аудиторії супроводжується послідовними й часто повторюваними емоційними закликами з метою спонукання невизначеного кола осіб до участі у вчиненні терористичних актів:

 

«…уничтожение отдела полиции, газовая атака через вентиляцию метро, отравление водозабора, взрыв АЭС и т.д. и т.п. – ничего невозможного нет! Ибо лучше умереть стоя – и отомстив!!! – чем жить на коленях!..» («Насилие как метод», с. 55).

 

Заклики до масового знищення мирних мешканців

 

Про схвалення Стомахіним терористичних методів і пропаганду ідеології тероризму свідчить його вірш, розміщений у виданні «Насилие как метод» на с. 75:

 

«Пускай Беслан, Буденновск и “Норд-Ост”

Хоть малым искупленьем вам послужат,

Чтоб в крышку гроба вбить последний гвоздь,

Петлю на шее затянуть потуже».

 

Позиція Стомахіна з приводу скоєння терористичних актів у м. Волгограді Російської Федерації 29 і 30 грудня 2013 р. відображена у його віршованому творі з назвою «На этот раз взорвали Волгоград», опублікованому у виданні «Борис Стомахин о странах Балтии». Так, автор висловлює радість з нагоди масового вбивства людей, коли терористи-смертники підірвали себе в будівлі залізничного вокзалу і потім – у тролейбусі:

 

«На этот раз взорвали Волгоград,

А не Москву. Ну что ж, и там – за дело!

И я в душе, конечно, очень рад…» («Борис Стомахин о странах Балтии», с. 157).

 

Від висловлювання підтримки терористам Стомахін виражає своє схвалення злочину, оскільки масова загибель людей обурила навіть президента Російської Федерації Путіна В.В., тому автор заохочує до подальшого скоєння терористичних актів шляхом вибуху: «Пускай взрывают чаще и сильнее!» ( там само, с. 157).

 

Про міжнародний тероризм

 

Стомахін, вважаючи скоєння терористичних актів «природним правом людей», закликає невизначене коло осіб до застосування зброї та використання аналогічних методів:

 

«Не существует никакого «международного терроризма». Это именно жупел. Страшилка. Пугало для дураков. Это просто неправомерное обобщение, ложная общность, смешение разных вещей в одну кучу – и только. Существует лишь абсолютно естественное и бесспорное право людей и групп отстаивать свои убеждения силой, с оружием в руках, если не осталось для этого мирных средств. Это право никак не зависит от сути самих» («Насилие как метод», с. 26).

 

До цього він наводить приклад російського терориста Басаєва, якого називає героєм і пропонує як взірець для наслідування: «Пусть Басаев захватывал не Думу, а школу, больницу и театр, – но ведь он и не собирался изначально убивать всех находившихся там заложников. Он захватывал школу в Беслане не для того, чтобы наказать кого-либо (хотя вполне стоило бы наказать осетин за массовую резню ими ингушей в 1992 г.), – а чтобы под угрозой жизни этих заложников выдвинуть свои требования к Кремлю»(«Насилие как метод», с. 32).

 

Від тез про те, що«Шамиль Басаев – в любом случае герой, великий полководец и стратег, бывший при жизни врагом этой Системы №1» (там само, с. 33), Стомахін переходить до схвалення методів терористичної організації «Ісламська держава» – ІДІЛ (діяльність ІДІЛ заборонено в Україні згідно чинного законодавства).

 

У виданні «Насилие как метод» на с. 90 – 92 розміщено віршований твір із назвою «Апология террора» (у 3-х частинах), який являє собою агітаційно-пропагандистський матеріал, призначений до схиляння невизначеного кола осіб до участі в діяльності незаконних озброєних формувань, радикальних угруповань і терористичних організацій. Зокрема у частині третій даного твору з назвою «Апология террора-3» містяться публічні заклики до скоєння терористичних актів шляхом масових убивств представників державних правоохоронних органів і силових структур:

 

 

Про норвезького терориста Андерса Брейвіка

 

У виданні «Насилие как метод» Стомахін неодноразово звертається до постаті норвезького терориста Андерса Брейвіка, який у 2011 р. скоїв терористичний акт, підірвавши вибуховий пристрій у м. Осло. Після цього Брейвік розстріляв 69 дітей у молодіжному таборі. Жертвами злочинів Брейвіка стали 77 людей, ще 200 людей дістали поранень. Стомахін схвалює всі вчинки Брейвіка, героїзує його та присвятив йому свої віршовані твори, в яких спонукає наслідувати даний приклад:

 

«В одиночку, как Брейвик (для тех, кто достаточно смел),

Или пару вокзалов взорвать здесь железнодорожных.

Но причем пассажиры? Увы, невиновных тут нет.

Кто семьей и работой живет – соучастники тоже» (с. 80).

 

Позиція Стомахіна стосовно виправдання, схвалення і заохочення наступних терористичних актів поєднується з героїзацією злочинців, які їх скоювали, а також із закликами до вчинення інших подібних диверсій.

 

Отже, ви мали можливість ознайомитися з найбільш яскравими моментами з «творчості» Бориса Стомахіна, який приїхав з РФ до нашої країни та розраховує отримати політичний притулок. Висновки кожен з читачів зробить самостійно.

 

Наша країна демократична та дуже гостинна, але це не означає, що ми повинні прихищати кожного іноземця лише на тій підставі, що він проголошує себе «борцем з путінським режимом». Адже Україна – правова держава, де закон є однаковим для всіх, а відповідальність за його порушення має бути невідворотною.