Благовіщення (про походження свята)

Поділитися:
The following two tabs change content below.

У квітні християни святкують Благовіщення. На цей місяць у поточному році припадають такі перехідні християнські свята, як Вербна неділя і Великдень, а також юдейська пасха.   

 


 

Слово «благовіщення» сучасною українською мовою означає «добра радісна звістка». Таку назву має одне з великих християнських свят, яке православна церква відзначає 7 квітня (25 березня – за старим стилем).

 

Євангельскі оповідання

 

Згідно з євангельським міфом, «богообрана отроковиця» Марія, котра народилася від праведних батьків Іоакіма і Анни, у трирічному віці була введена у храм Єрусалимський та посвячена богові. У храмі вона разом зі своїми однолітками віддавалася молитвам, читанню Біблії, а також займалася рукоділлям. Коли вона досягла того віку, в якому дівчат видають заміж, її обвінчали зі старцем Йосипом, теслярем за професією. Якщо вірити церковній легенді, він був настільки старим, що не міг і думати про виконання своїх подружніх обов’язків.

 

Аж тут, як свідчить церковне оповідання, читаючи одного разу «святе письмо», юна Марія дійшла до місця у книзі пророка Ісаї, де було написано таке: «Тому Господь Сам дасть вам знака: Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвеш ім’я Йому: Еммануїл» [Ісая, 7:14]. Раптом вона буцімто одразу збагнула, що йдеться про матір сина божого, а не про звичайну жінку, та в душі помислила: «Якою я була б щасливою, якби мені довелося бути в неї хоча б останньою прислужницею».

 

Благовіщення діви Марії

В цю мить увійшов до неї посланник від бога, янгол (точніше, архангел) Гавриїл

 

Архангел Гавриїл привітав її словами: «Радуйся, благодатна! Господь з тобою! Благословенна ти з-поміж жінок».

 

Вона ж, як розповідає євангеліст Лука, побачивши його, знітилася від таких слів і розмірковувала, що означало таке привітання.

 

Янгол, продовжуючи, сказав: «Не бійся, Маріє, адже ти здобула благодать від бога. І ось матимеш зачаття у череві, та народиш сина. І даси йому ім’я: Ісус. Він буде видатним і назветься сином всевишнього, і дасть йому господь бог престол Давида, батька його; і буде володарювати над будинком Якова довіку, і царству його не буде кінця».

 

Марія здивовано зойкнула: «Як буде це, коли я чоловіка не знаю?».

 

У відповідь янгол сказав їй: «Дух святий найде на тебе, і сила всевишнього осяє тебе, тому народжене святе дитя назветься сином божим… Адже в бога не залишиться безсилим жодне слово».

 

В інших Євангеліях про цю подію чомусь навіть не згадується.

 

Міфологічне підґрунтя

 

Оповідання про благовіщення немовби закладає підґрунтя для «життєпису» земного шляху Ісуса Христа. До основи цієї легенди покладено неприродна, а значить, неможлива, дивовижна подія: прихід на землю посланника божого з тим, аби сповістити молоденьку дівчину про те, що вона стане богородицею. Всі елементи цього міфу: поява янгола, пророцтво про народження немовля, наречення йому імені та вказівка на майбутню велику роль і, зрештою, «непорочне зачаття» дівою від «духа святого» – свідчать про те, що неможна серйозно думати про історичність цієї події. Це легенда, вигадана отцями християнської церкви, котрі під час її створення використовували численні міфи більш ранніх релігій, пов’язавши їх з євангельськими героями.

 

Варто розпочати хоча б з того, що опис аналогічних подій неодноразово трапляється у Старому заповіті. Так, у книзі Буття (глава 18) йдеться про появу з «благою звісткою» самого господа бога, котрий повідомляє Аврааму, що його стара і безплідна дружина Сара народить сина Ісака. Перед нами низка схожих елементів: божественне передбачення про народження сина, називання його імені та майбутнього великого призначення.

 

У книзі Суддів у главі 1 ми читаємо: «Сини Ізраїлеві продовжували коїти лихе в очах господа, і віддав їх господь у руки філістимлян на сорок років. На той час був чоловік… на ім’я Мана; дружина його була неплідною та не народжувала. І з’явився янгол господній жінці та сказав їй: «Ось ти неплідна та не народжуєш; але зачнеш і народиш сина… від самого черева немовля це буде назореєм божим (тобто присвяченим богові – прим. О.З.), і він почне рятувати Ізраїль від рук філістимлян». Таким було біблійне оповідання про народження Самсона.

 

Тут ми зустрічаємо і янгола-благовісника. Але звідки ж походить образ непорочної діви, яка зачала божество? Відповідь на це запитання дають нам численні так звані «язичницькі» міфи.

 

Виявляється, задовго до виникнення християнства у древніх релігіях побутували легенди про те, що боги народжуються не від звичайних жінок, а від непорочних дів, які «не знали чоловіка». Так, наприклад, єгипетська богиня родючості Ізіда непорочно зачала бога сонця Гора та після його народження лишилася цнотливою дівою. Інший єгипетський бог – Ра, якщо вірити розповідям жреців, теж був народжений цнотливою матір’ю – богинею Нут. Грецький бог Персей, згідно з міфом, був народжений непорочною Данаєю.

 

Дохристиянські боги, Ісус Христос і запровадження свята Благовіщення

 

І, зрештою, дуже багато спільного між християнським міфом про зачаття і народження Христа з буддійською легендою про народження Будди (він народився нібито за 500 років до н.е.). Згідно з буддистською легендою, Будда до земного народження жив на небі. Потім для порятунку людства від лих і смерті він вирішив втілитися. Для здійснення свого наміру Будда обрав непорочну діву Махамайю та ввійшов у її тіло у вигляді слона, який спустився на хмарині з неба.

 

Так відбулося зачаття Будди. Нескладно помітити, що буддистська легенда нічим суттєвим не відрізняється від християнського благовіщенського міфу. Це ще раз доводить той факт, що отці християнства, створюючи історію «земного» життя Ісуса Христа, не ждали божого натхнення, а використовували для цього «життєписи» дохристиянських богів.

 

Як окреме церковне свято Благовіщення було запроваджено відносно пізно: наприкінці V або на початку VII ст. У перші століття у християн такого свята не існувало, а пізніше воно зливалося з відзначенням Різдва Христова.

 

На теперішній час Благовіщення святкується церквою дуже урочисто. Його святкування співпадає або з великим постом, або, рідше, з Великоднем. У першому випадку піст у день Благовіщення значно полегшується, дозволяється їсти рибу та пити вино. У другому випадку святкування Великодня буває ще більш пишним.

 

Благовіщенські проповіді закликають людей до смирення та рабської покірності. При цьому церква прямо вказує на смирення богоматері, за яке вона спромоглася стати матір’ю «втіленого сина божого».