Олексій Святогор
Latest posts by Олексій Святогор (see all)
- «Спеціальне тактичне спорядження» – мімікруючі пройдисвіти (документи) -
- «Спеціальне тактичне спорядження» (ТОВ «СТС») – не тільки шахраї, але й «ухилянти» (документ) -
- Повернути своїх: від слів до дій у процесі обміну ув’язненими -
- Саботаж мобілізації в ДУ «Полтавська виправна колонія (№ 64)» -
- Передавання засуджених і ув’язнених із тимчасово окупованих територій до України -
Нещодавно ми опублікували результати нашого дослідження про окрему категорію осіб, які тримаються в Київському СІЗО. Йдеться саме про ту категорію ув’язнених, про яку здебільшого всі оминають згадувати з міркувань штучної сором’язливості та псевдо-чистоти.
Діючи на засадах послідовності та цілеспрямованості та доводячи початі задуми до кінця, ми не тільки розмістили публікацію, але і супроводили її надісланням (пересиланням) до компетентних органів і установ. Зокрема, наша інформація потрапила до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини для подальшої роботи та реагування.
Наші сподівання на об’єктивність розгляду наданих матеріалів була доволі примарною та сумнівною. І, будемо відверті, ми очікували банальні «відписки» про те, що все добре, всі раді та задоволені, порушень не виявлено, і слідчий ізолятор – найблагопристойніша установа у Всесвіті, до якої всі мріють потрапити та знаходитися там довічно.
Один з режимних корпусів Київського слідчого ізолятора
Ми були приємно вражені тим, що наші песимістичні сподівання не справдилися.
Лист Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини
Команда омбудсмена (омбудсвумен) спрацювала ідеально. Всі наші доводи виявилися підтвердженими. А працівники апарату Київського слідчого ізолятора були викриті як причетні до насадження злочинних кримінальних традицій та їх укорінення, підтримки, схвалення і терпимості. Про це кожен може пересвідчитися особисто, проаналізувавши отриману нами відповідь.
Дивна країна – в Київському СІЗО працівники на публіку присягають у вірності закону, порядку, ідеалам людської гідності, поваги до людини. Де треба (і де не треба), вони просторікують про «чєсть ахвіцєра». Однак на справах вони є прихильниками «воровського закону», влади кримінальних авторитетів і тими, хто заслужено має називатися «вєртухаями».
Негідники в погонах заплямували свої мундири брудними «понятіями». Таких речей вони, очевидно, навчилися у «смотрящих» і бандюків, якими мають опікуватися. Але від останніх вони повністю залежать і їм усебічно підкорюються, неначе проститутки підкорюються своїм платоспроможним клієнтам і задовольняють кожну поблажку замовника.
Сподіваємося, що Міністерство юстиції України (під яким, принаймні формально «ходить» система установ виконання покарань) найде в себе здатність жорстко викорінити корупційні явища, виплекані «бєспрєдєльщіками» в забльованих погонах і ухвалити належні, жорсткі та невідворотні кадрові рішення з очищення ситуації.
Київський слідчий ізолятор має бути зразковою установою, де пануватимуть закон, порядок, права людини, адекватність, розум і честь.