Євген Бадін
Latest posts by Євген Бадін (see all)
У перші дні після широкомасштабного вторгнення російських збройних формувань на територію України, а саме 8 березня 2022 року, міська рада Дніпра звернулася із закликом до містян: «Підтримай місто – сплати за комунальні послуги!». Можна уявити тільки, яка прірва в комунальних платіжках почала утворюватися, якщо на 13 день війни з’явилося таке звернення.
Масове припинення оплати комунальних послуг
Ще під Києвом точилися жорстокі бої, а в Дніпрі вже перейнялися проблемою – масовим припиненням сплати комунальних послуг. З Дніпра тікало від війни багато містян, до кінця березня виїхало близько 200 тисяч людей. Разом з тим до міста почали прибувати переселенці з Луганської, Донецької, Харківської областей. Згодом їх кількість у Дніпрі наблизилася до 150 тисяч осіб. Їм треба було надати допомогу: житло, одежу, взуття, харчування, кошти, а також і роботу.
Навантаження на міський бюджет, на соціальні та комунальні служби було величезним. Міський голова Дніпра Борис Філатов навіть звернувся до переселенців з проханням, за можливості, переїхати далі вглиб країни.
У цей тяжкий час містянам відгукнутися б на заклик міськради про своєчасну оплату комунальних послуг, підтримати таким чином місцеву владу, але, на жаль, цього не сталося. Борги за газ, опалення, електроенергію, воду зростали небаченими темпами. Найбільшим, безумовно, став борг за опалення, газ. Його розмір на кінець 2022 року перевищив 1 млрд гривень. Борги за електрику, воду та водовідведення також різко зросли.
Навіть після численних ракетних і дронових атак на об’єкти енергосистеми і виведення їх з ладу та, як наслідок, вимкнення електрики по кілька разів на добу, а потім – після напруженої роботи енергетиків, відновлення більш-менш стабільної роботи електричних мереж – містяни не перейнялися вдячністю до повернення усталеного електричного режиму. Вони не зменшили, а збільшили борги за електрику. Безперечно, не всі. Заступник міського голови Дніпра М. Лисенко повідомив, що за комунальні послуги регулярно сплачують 30% містян. Мабуть, ці ж 30% волонтерять, донатять на армію. Бо той, хто не сплачує за воду, електрику, газ, навряд чи робить донати на Збройні Сили України.
Коли у березні 2023 року заборгованість містян тільки за теплоенергію досягла 1 млрд 700 млн гривень, у міської влади терпець урвався: 22 березня, достроково, була вимкнута вся система опалення.
Причини, які вигадують злісні боржники
Ситуація з комунальними платіжками виглядає кепською по всій країні. Так, загальна заборгованість мешканців України за комунальні послуги на 31 грудня 2022 року склала 81 млрд 400 млн гривень. Якщо врахувати, що тільки сплата за воду та водовідведення має рентабельний сенс, а ціна на газ вдвічі або втричі нижча від справжньої ціни, ціна на електроенергію також занижена фіксовано, то несплата за комунальні послуги є не просто жахливим феноменом, а явищем набагато гіршого ґатунку.
Мільйони людей сіли на шию державі та чекають, що всі борги спишуть після закінчення війни
Балачок на цю тему у тих, хто не платить, багато. То вони стверджують, що багаті не платять. То вони кажуть, що тарифи завищені, та хтось на цьому жирує. То вони жаліються на невелику зарплату чи пенсію. То вони вмикають апокаліптичні сценарії: я заплачу, а завтра мене приб’є ракетою. То ж для чого платити? – думають вони, та ще й вигадують усілякі відмазки…
Трапляються і зовсім дивні міркування. 85-річна мешканка Дніпра, етнічна росіянка, запитує свою онуку з Тули: «Важко платити комуналку. Що робити?» Тульська онука їй відповідає: «Бабуню, не плати, незабаром наші прийдуть, вони спишуть усі комунальні борги». Правда, розмова відбувалася в перші місяці війни. Зараз таких балачок вже не чутно.
Всі ці балачки не витримують контраргументів. Не будемо їх наводити. Хто хоче платити, той знаходить будь-які способи зробити це. У знайомої пенсіонерки, якій близько 80 років, син працює в Угорщині, і він з-за кордону регулярно оплачує матері комунальні платіжки у Дніпрі. Ті, хто виїхав за кордон, мають таку ж саму можливість.
Може, причина в тому, що у Дніпрі багато безробітних, які не мають змоги оплачувати комуналку? Навпаки. На початку 2022 року статус «безробітний» мали 3350 осіб. У грудні 2022 року з таким статусом у Дніпрі обліковувалося 1958 осіб. І ця незначна кількість ніяк не може вплинути на масові неплатежі.
Про тих, хто попри все сумлінно оплачує комунальні послуги
Причина в іншому. За всіма опитуваннями виходить, що сумлінніше за всіх оплачує комуналку старше покоління. Це покоління пам’ятає, як не було ніякого централізованого опалення. Була піч, яка топилася вугіллям і дровами, якими хазяїн забезпечував себе самотужки. Водяних кранів у квартирі не було, а була спільна на кілька будинків водяна колонка на вулиці. Воду відром треба було принести до помешкання. Туалет був також на вулиці спільний для десятків мешканців і без всяких унітазів, а вдома туалетом слугувало відро з водою.
Молода генерація цього не знає і сприймає сучасні комунальні блага як даність, яка завжди буде. Отже, не навчили ми цінувати багатьох своїх співвітчизників той комфорт, який надають сучасні комунальні послуги. І закликами чи умовляннями тут вже вдіяти нічого не можна. Довго гралися ми в популізм у цьому питанні, та нарешті догралися.
Хочеться навести закордонний приклад. Дочка з онуком на початку широкомасштабного вторгнення виїхали до Швеції та вже рік перебувають там. Шведи прийняли добре: надали безоплатну кімнату в гуртожитку, внука записали на безкоштовне навчання до школи. Кожен місяць дочка та онук отримували грошову допомогу. Користування комунальними послугами було безоплатним. Навіть стоматологічні послуги дітям до 18 років (в тому числі нашим дітям-біженцям) також надавалися на безплатній основі. Та коли дочка знайшла роботу, то після першої зарплати грошова допомога була анульована, а за комунальні послуги були виставлені рахунки. Середня зарплата у Швеції – близько 95500 гривень. Звісно, дочка стільки не заробляє пакувальницею на складі.
Але маєш дохід – сплачуй комунальні рахунки. Ти біженець, але вже не утриманець. І це в багатій Швеції, яка могла б продовжувати утримувати біженку на своєму бюджеті. Підхід абсолютно правильний. До речі, у Швеції за минулий рік суттєво виросли комунальні тарифи (на відміну від України). Але проблема комунальних неплатежів не виникла. Люди знають, що своєчасна оплата комуналки – це один з першочергових обов’язків.
«Хворобу» комунальних неплатежів треба лікувати терміново. Так, триває війна. Так, усім тяжко. Але заганяти комунальну галузь, яка забезпечує нам комфортні умови проживання – неприпустимо. У Дніпрі в 2022 році договір на реструктиризацію комунальних боргів уклали 361 особа, а за 3 місяці 2023 року такий же договір уклали аж…7 осіб.
Люди здорово розбалувалися. Годі вмовляти, тут треба приймати жорсткі непопулярні заходи.