Юрій Уланович
Досягнення української науки і техніки в галузі освоєння космосу викликають особливий інтерес до найближчих сусідів Землі, котрі у недалекому майбутньому можуть стати об’єктами безпосередніх досліджень. Насамперед, супутник Землі – Місяць, потребує подальшого вивчення, що має важливе значення для практики.
Магнетизм Землі та його природа
Оскільки Земля й Місяць утворилися внаслідок єдиного процесу виникнення сонячної системи, вони мають багато спільного між собою. Однак вони перебувають у різних станах. Фізичні умови, що існують на них, зовсім не схожі одне на одне. Ця схожість і відмінність двох близьких за походженням небесних тіл і привертає увагу вчених. Адже порівняння подібних космічних об’єктів дозволяє не тільки виявити якість спільні закономірності, але і з’ясувати особливості побудови й розвитку кожного з них.
Загальновідомо, що Земля являє собою гігантський магніт. І науковці намагаються всебічно пояснити природу земного магнетизму. Створено чимало різних теорій, проте яка з них найбільш наближена до істини – наразі не зрозуміло.
Деякі фахівці вважають, що магнітні властивості Землі пов’язані з наявністю у нашої планети внутрішнього ядра. Згідно із цією теорією, внаслідок добового обертання Землі в її ядрі утворюється електричний струм, який обумовлює виникнення магнітного поля планети.
Наскільки обґрунтованими є такі теорії – це можна з’ясувати, досліджуючи Місяць і його властивості.
Справа в тому, що Місяць не має такого внутрішнього ядра, як Земля. Наявність внутрішнього ядра притаманна лише для небесних тіл з великою масою. До того ж, і обертається Місяць набагато повільніше, ніж Земля. У разі, якби Місяць мав магнітні властивості, то для пояснення земного магнетизму довелося б шукати якісь інші чинники.
Магнітометри, що використовувалися на космічних ракетах для дослідження Місяця ще у минулому столітті, незважаючи на їх високу чутливість, не фіксували наявності магнітного поля поблизу Місяця. Завдяки отриманим даним стало цілком обґрунтованим пояснення земного магнетизму електричним струмом, який виникає у внутрішньому ядрі Землі під час її обертання.
Ще одна місячно-земна проблема – походження нафти
Свого часу Д.І. Менделєєв висловив гіпотезу про неорганічне походження частини запасів нафти. Згідно з його гіпотезою, у надрах Землі, вірогідно, наявні невичерпні запаси нафти, що виникли на початку утворення нашої планети.
І тут вирішення цієї проблеми може «підказати» Місяць. У 1950-х рр. астрономи спостерігали на Місяці безпосередні прояви вулканічної діяльності. Було встановлено, що приблизно протягом півгодини в центральній частині великого місячного кратера «Альфонс» виділялися розпечені гази. Подальший аналіз матеріалів астрономічних спостережень переконав науковців у тому, що серед цих газів були сполуки вуглецю, які виявляються у районах активного вулканізму. Це свідчить про те, що на місячній поверхні можуть бути виходи природного газу, в безпосередній близькості від яких зазвичай розташовані родовища нафти.
Багато дослідників неодноразово фіксували люмінесцентне (холодне) світіння окремих ділянок місячної поверхні під впливом ультрафіолетової радіації Сонця. Та відомо, що на Землі люмінесцентне світіння притаманне для осадових порід. На Місяці таких порід бути не може, тому що там немає водойм. Які ж тоді речовини на Місяці можуть давати люмінесцентне світіння?
Наукові співробітники Українського державного геологорозвідувального інституту піддавали ультрафіолетовому опроміненню сотні зразків земних порід, і багато які з них дали холодне світіння. При цьому виявилося, що світіння зазвичай виходить з невеликих тріщин у породах, які містять нафтові бітуми.
Таким чином, якщо виявиться, що на Місяці, де завідомо не було розвинутого органічного життя, присутня нафта, то можна буде вважати доведеною гіпотезу про її неорганічне походження.
Перспективи використання Місяця
Інтерес до Місяця багато в чому обумовлений і тією обставиною, що вона може слугувати базою для створення на її поверхні постійно діючої космічної станції.
Завдяки цьому вчені зможуть використовувати для проведення самих різних напрямів досліджень своєрідні фізичні умови Місяця, котрі зовсім не схожі на земні. Відсутність «повітряного океану» дозволить астрономам вивчати на Місяці не тільки світлові промені та радіохвилі, що надходять з космосу, а й усі інші види електромагнітних випромінювань. Крім того, можна буде дослідити первинні космічні промені й потоки заряджених часток, для яких земна поверхня є непереборною перешкодою.
Повна відсутність хмарності та повітряних потоків надасть можливість використовувати Місяць для проведення безперервних спостережень за небесними світилами із застосуванням максимальних телескопічних збільшень. І тоді ми отримаємо нові безцінні знання щодо процесів, які відбуваються у глибинах космосу.
Місяць являю собою також і дуже зручний ракетодром. Космічним кораблям не доведеться долати тут спротив повітря. Це дозволити надавати їм будь-якої зручної конструктивної форми. А те, що сила тяжіння на Місяці в 6 разів менше, ніж на поверхні нашої планети (пересічна доросла людина важила б там усього близько 11 кілограмів), забезпечить суттєву економію ракетного палива під час старту космічних кораблів з поверхні Місяця.
Місяць – справжня скарбниця енергії
Сонячні батареї, встановлені на Місяці, будуть перетворювати сонячне світло на електричний струм. За допомогою термогенераторів можна буде використовувати величезну різницю температур між освітленими й тіньовими частинами місячної поверхні. Якщо дістане свого підтвердження припущення про те, що Місяць має запаси гарячих газів і нафти, то й вони стануть надважливими енергетичними ресурсами.
Звісно, створення місячної станції потребуватиме від наших науковців вирішення низки вельми складних проблем. Ці проблеми пов’язані, передусім, із життєзабезпеченням нормальних умов для людей і засобів пересування місячною поверхнею.
Для того, щоб створити на Місяці космічну станцію, нам спочатку необхідно буде виконати цілий набір попередніх етапів. Після польотів ракет і космічних кораблів на Місяць, як відомо, було здійснено плавний спуск на місячну поверхню контейнерів з різноманітною дослідницькою апаратурою, вимірювальними приладами й передатчиками. Отримуючи енергію від сонячних батарей, такі автоматичні станції, розташовані у різних точках місячної поверхні, будуть у подальшому повідомляти на Землю важливі відомості про фізичні процеси, що відбуваються на Місяці. Не виключено, що з часом будуть створені постійні супутники Місяця, що рухатимуться у різних напрямах і на різній відстані від його поверхні.