Михайло Старов
Latest posts by Михайло Старов (see all)
У розмовах про українську медицину впродовж довгих років найчастіше звучало одне слово – «виживання». Саме так, на межі ресурсу, працювали державні лікарні: у давно не лагоджених будівлях, зі старими ліжками, вічними протіканнями на дахах і рентгенами часів палеозою. Та у наш час таки намітилися зрушення, і йдеться не лише про косметичні ремонти або тимчасові рішення. Сьогодні можна впевнено говорити: модернізація державних лікарень в Україні – більше не фантазія, а поступова реальність.
Справді, останніми роками, навіть у лихий воєнний час, в Україні триває системне оновлення медичної інфраструктури. І не лише в мегаполісах. Завдяки державним програмам і міжнародній допомозі, капітальні ремонти та переоснащення відбуваються в обласних, районних і навіть селищних лікарнях. Причому переоснащення робиться не заради гучних піар-кампаній – зчаста це непомітна наполеглива робота, що повертає пацієнтам надію, а медикам – повагу до професії.
Одеса, Львів, Черкаси: приклади, які надихають
У Слобідському районі Одеси після капітального ремонту відновила роботу Центральна міська лікарня № 8. Приміщення, де раніше температура в палатах узимку не піднімалася вище +15, а вікна заклеювали на зиму стрічками, тепер обладнане сучасною вентиляцією, системою енергозбереження та централізованим підігрівом. Кількість пацієнтів, яких лікарня може прийняти, збільшилася на третину. Більш як 30% приміщень перепрофільовано під нові потреби, зокрема відкрито два реабілітаційних відділення.
А у Львові Лікарня святого Луки стала справжнім прикладом ощадливого та водночас комфортного підходу до медицини. Там утеплили фасади, модернізували систему опалення, замінили освітлення на енергоефективне. Це дозволило не лише заощадити кошти, але і створити нормальні умови перебування для понад 50 тисяч пацієнтів на рік.
Багато хто досі ставиться до слова «реформа» з іронією – мовляв, знову папери, знову говорильня. Та коли медичний персонал замість лампових апаратів отримує цифрову діагностику, а хворий – доступ до знеболення в умовах, що не принижують людську гідність, – теорія закінчується, і відчутним стає результат.
Закупівля сучасного обладнання – цифрових мамографів, томографів, систем моніторингу життєвих функцій – усе це з’являється не лише у столичних закладах. Наприклад, у Черкасах відкрито новий діагностичний центр при обласній лікарні, оснащений обладнанням, яке раніше було доступним хіба що у приватних клініках. І все – у межах Програми медичних гарантій.
Проблема кадрів і доступності медицини
Модернізація державних лікарень не може обмежуватися тільки цеглою і бетоном. Без людей жоден ремонт не зробить лікарню кращою. Тому залишаються ключовими задачі втримати фахівців, забезпечити їм гідні умови, житло, кар’єрні перспективи. У низці вітчизняних лікарень для цього запроваджують додаткові бонуси: компенсацію оренди житла, оплату навчання та підвищення кваліфікації, надбавки за складність і навантаження.
Відомча лікарня для залізничників у Києві
Молоді лікарі, які раніше масово виїжджали працювати за кордон, дедалі частіше обирають залишитися, адже вони наочно бачать зміни. Хоча кадровий голод залишається, особливо в сільській місцевості, ситуація вже не така безнадійна, як п’ять чи десять років тому.
І все ж таки, за межами великих міст ситуація менш оптимістична. Там, де амбулаторія обслуговує одразу 7–10 населених пунктів, а лікар доїжджає «на ходу» власним коштом, говорити про комфорт рано. Часто приміщення потребують не просто ремонту, а перебудови з нуля. У деяких прифронтових районах і на територіях, які зазнали найбільших пошкоджень внаслідок російської збройної агресії, медики працюють у надскладних умовах, коли існують перебої з електрикою і водопостачанням, не кажучи про постійні обстріли.
Саме тут потрібна цільова підтримка держави. І вона поступово приходить. З 2023 року впроваджено окремі проєкти для оснащення фельдшерсько-акушерських пунктів (ФАПів) і амбулаторій первинки, але до повноцінної системи ще далеко.
Слід окремо сказати і про палати для воїнів. Так, абсолютно в кожній лікарні сьогодні можна побачити пацієнтів з ампутаціями, пораненнями, мінно-вибуховими травмами. І не в окремих відділеннях, а по всій країні. Внутрішня мобілізація медсистеми стала безпрецедентною. Палати адаптують під нові потреби: протези, реабілітація, довготривале лікування, психологічна підтримка.
При цьому пацієнти цивільного сектора не повинні відчувати себе «зайвими». Для цього важливо, щоб розбудова закладів здійснювалася не точково, а системно – на кілька років уперед, з урахуванням усіх категорій хворих. Парадокс у тому, що попри воєнний стан, наша держава не відклала оновлення лікарень «на після перемоги». Навпаки, вона почала інтенсивніше вкладати в інфраструктуру: це те, що відрізняє Україну від росії, де і мирним часом обласні лікарні виглядають гірше за наші ФАПи.
Медична сфера є і надалі залишатиметься частиною загальної системи національної безпеки. Вона забезпечує тил, який працює на перемогу, та робочі місця, щоб наші люди могли впевнено розраховувати на допомогу.
Чи варто лікуватися в Україні?
Це питання постає регулярно. Люди шукають порятунку в Німеччині, Польщі, Ізраїлі, навіть у Туреччині. Але зараз, коли в Ізраїлі війна, а в Європі зростає завантаження лікарень, саме українські заклади залишаються найбільш доступними. А після оновлення – і конкурентоспроможними.
Так, у нас не все ідеально. Але у великій кількості випадків українські лікарні зараз анітрохи не нагадують «совок» із зеленими стінами і тапчанами з пружинами. Стали нормою чисті відділення, нові ліжка, цифрова рентгендіагностика, підйомники та білизна, яку змінюють не раз на тиждень. А головне, у нас людське ставлення.
Модернізація державних лікарень в Україні не має сприйматися як чудо і щось надзвичайне. За всіма позитивними перетвореннями стоїть кропітка праця, до якої залучені тисячі людей – від донорів до сантехніків. Тому сьогоднішні успіхи стали результатом правильно розставлених пріоритетів і найкращим доказом того, що тематика медицини значно ширша, ніж тільки хвороби – вона плекає здорову людську гідність серед тих, хто залишився, хто бореться, хто працює, хто живе. І якщо вже звертатися по медичну допомогу, то варто шукати її поряд, де вона зрозуміла і доступна.