Юрій Уланович
Складно знайти у природі явище яскравіше та величніше за полярне (північне) сяйво. У районах, розташованих далеко від полюсів, воно трапляється вкрай рідко, а тому і в наші часи досі викликає забобонні страхи в людей.
Природа північного сяйва
Незважаючи на те, що у наших широтах полярне сяйво є не просто рідкісним, а винятковим явищем, буквально нещодавно – в ніч на 4 листопада 2021 року червоні небесні сполохи спостерігали у місті Ківерці Луцького району Волинської області. В Україні таке трапляється вперше за багато десятиліть.
Форми північного сяйва багатоманітні й неповторні. То на небі горять і переливаються зеленим, помаранчевим, червоним, жовтим кольорами гігантські дуги-арки, то темне нічне небо пронизують довгі стріли-промені, що спалахують і згасають, а потім високо в повітрі повисає смарагдово-зелена завіса із червоною бахромою, що немов колихається од вітру…
Початок досліджень з вивчення природи полярного сяйва поклав М.В. Ломоносов. Він висловив гіпотезу про те, що причиною виникнення небесних сполохів є електричні розряди у розрідженому повітрі. Подальші спостереження і досліди підтвердили електричну природу полярного сяйва, проте наразі не наблизилися до розгадки цього явища.
Наша країна розташована далеко від полюсів Землі, тому побачити тут північне сяйво можна вкрай рідко
Вчені звернули увагу на одну характерну обставину: полярне сяйво відбувається частіше та є більш інтенсивним у ті роки, коли на Сонці спостерігається найбільша кількість плям і в атмосфері Землі спалахує так звана магнітна буря, що різко погіршує радіозв’язок на коротких хвилях, порушує правильні показання компасу та викликає поміхи у роботі телефонного зв’язку. Трапляється таке раз на одинадцять років.
Що ж відбувається в цей час на Сонці?
Сонце – це розпечена газова куля велетенських розмірів. Температура в його глибинах сягає багато мільйонів градусів. У таких умовах відбуваються, ймовірно, термоядерні реакції, внаслідок яких одні хімічні елементи перетворюються на інші. При цьому й виділяється так багато тепла, котре випромінює у світовий простір Сонце. Разом із теплом у космічний простір викидаються потужні потоки електрично заряджених часток, які й породжують ділянки сонячних плям.
Досягаючи верхніх, розріджених шарів атмосфери Землі, потоки цих часток натрапляють на молекули газів, які входять до складу повітря (переважно азоту й кисню), та приводять їх у стан збудження – атоми починають випромінювати світло. Так народжується полярне сяйво. Відбувається воно на висоті приблизно від 100 до 800 – 900 кілометрів над земною поверхнею.
Земна куля є великим магнітом. Як і будь-який магніт, вона оповита полем магнітних сил. Магнітні полюси Землі знаходяться поблизу географічних полюсів – Північного та Південного. Магнітне поле Землі впливає на електрично заряджені частки, що летять від Сонця, та відхиляє їх до полюсів. Залежно від швидкості свого руху частки влітають в атмосферу нашої планети або дещо ближче до магнітних полюсів, або далі від них. Тому саме поблизу полюсів найчастіше спостерігається полярне сяйво, або, як його називають у народі, небесні сполохи. А безперервна гра небесних сполохів, їх дуги, що переплітаються, їх промені, що спалахують і тьмяніють пов’язані зі зміненням сили магнітного поля і з тим, що потік часток, які надходять від Сонця, є неоднаковим за своєю інтенсивністю.
Чому північному сяйву приписують містичну природу
В ті роки, коли Сонце викидає особливо потужні потоки електрично заряджених часток, полярне сяйво можна спостерігати у регіонах, які знаходяться на значному віддаленні від полюсів. І в таких місцинах полярне сяйво, як рідкісне явище, не без участі езотериків з їхніми розказнями, дотепер породжує ірраціональні страхи.
Як розповів «ГОВОРИ!» колишній адепт однієї з баптистських церков Олександр Жежера із села Обуховичі Іванківського району Київської області, північне сяйво дуже налякало членів його родини:
«Вночі 17 березня 2015 року мати прокинулася від того, що у вікно з вулиці лилося яскраве світло. На подвір’ї все було видно так, наче була не ніч, а ясний день. Причому зоря займалася не там, де зазвичай – на сході, а зовсім в іншій частині села – на півночі. Мати вирішила, що настає кінець світу, як сказано в Євангелії. Недовго думаючи, вона розбудила мене і мого брата, перехрестила нас і стала пошепки розповідати про страшний Суд Божий, до якого, напевне, залишаються лічені хвилини. Ми теж перелякалися і теж до ранку не могли заснути. Вранці селяни стали пов’язувати небачене явище з наближенням якогось великого лиха. І хоча за день-два вже всюди у новинах повідомили про те, що це було полярне сяйво, що бачили люди одразу в декількох областях України, цьому мало хто повірив».
Проте, як було сказано вище, у полярних сяйвах, як і в усіх інших явищах природи, немає нічого надзвичайного та містичного.
Популяризатори науки мусять уміти популярно, доступно для самих широких верств населення пояснювати складні явища природи. Тільки таким шляхом можна викоренити хибні віровчення й забобони, що виростають навколо звичних явищ.